Frostpunk 2

What a waste of money, this game is an absolute souless bore, if you don't construct and play in perfect sequence you'll struggle with resources to the point you may as well start again, and again, and again. Performance wise this game sucks the life out of my PC to the point where the game crashes when trying to load saves. My PC runs Anno and Civilization just fine but this games hardware requirments are just over the top. I wish I could get a refund.

I've tried and tried to like this game but it just lacks soul. I totally get the direction the developers went but this just isn't what the game is needs. I played FP1 to death and for the longest time the atmosphere and main theme lived rent free in my head. Especially the dramatic music from that first whiteout! This game? Can't remember a single track. Couldn't care less about the whinging factions. Couldn't care less about the DLCs. It was the stories and struggles that made FP1. It was 11 bit studios who didn't give this their all. And their solution? Remake FP1 and sell it as a whole new game! Better damn well hope they upgrade my FP1 rather than try and pull a cheek of selling the same thing twice.

派系玩法太喧宾夺主，按下葫芦起了瓢，让人烦躁。乱七八糟系统杂糅的太多，复杂≠游戏性。 这个游戏正确的发展方向是末日寒冬版的模拟城市，以及暴风雪下抵御寒风热火朝天的城市氛围。傻逼政策派系搞一堆，真是本末倒置！

Vous aimez le 1er ? Vous allez détester le 2ème.

[h2] Frostpunk 2: сміливий експеримент, який не викликає жодних емоцій [/h2] З одного боку, я щиро хвалю розробників за авантюрний експеримент і спробу масштабувати геймплей та історію, за неповторний сеттинг, красиву графіку, хорошу оптимізацію, фантастичну музику та, в цілому, приємне містобудування. З іншого боку, гра в багатьох місцях є сирою, порожньою, недопрацьованою та деперсоналізованою, яка не здатна подарувати такі ж емоції, які дарувала перша частина. Тож, попри мою любов до сетингу та історії, попри деякі яскраві моменти, які мене зачарували, та моє бажання підтримати розробників у їхньому ризику, я не можу впевнено радити цю гру фанатам серії. І не через кардинальні зміни в геймплеї, а через те, що багато речей, за які ми полюбили перший Frostpunk, або працюють гірше, або не працюють взагалі. Frostpunk 2 не відчувається як частина серії Frostpunk. І не тому, що гра відрізняється від першої частини — це якраз логічний і правильний розвиток міста. Проблема в тому, що за весь час проходження я не відчував майже нічого: ні переживань, ні моральних дилем, ні сумнівів, ні сатисфакції від споглядання великого й процвітаючого міста, яке ти збудував, ні дрижаків до кісток, коли місто охопила страшна хуртовина. Frostpunk 2 приносить надто мало емоцій. Навіть саундтрек, який тут теж прекрасний, не рятує ситуацію. Місцями гра відчувалася як посередній симулятор містобудування, який хоч і може зацікавити деякими нетривіальними механіками, проте не дає тобі нічого за їхніми межами. Frostpunk 2 не має тієї магії, не дає тих незабутніх відчуттів і на фоні попередниці виглядає відверто бляклою. Розробники не змогли втримати свою ж високу планку якості, чи то забувши, чи то просто не зрозумівши, що зробило Frostpunk 1 такою незабутньою. [code] Будьмо чесними: якби 11bit спромоглися подарувати нам схожй або ж інший, але такий же позитивний досвід — не було б стільки незадоволених людей, і абсолютна більшість фанатів легко б прийняла навіть такі кардинальні зміни. Адже більшість з нас тут зібралася, щоб знову прожити цю незабутню історію, знову відчути атмосферу міста, що живе попри протести самої Матінки Природи. І всього цього у Frostpunk 2, на жаль, немає. [/code] Я довго думав, чому Frostpunk 2 став для мене радше розчаруванням, ніж задоволенням. Написав сторінок десять тексту Arial 11 розміру, як про великі, так і про дрібні недоліки. І прийшов до висновку, що проблема… в усьому. У порожніх нецікавих та пасивних фракціях, у посередній політичній системі, у дивній і, за відчуттями, вельми штучній зацикленості на Тенденціях (“ідеологіях”). У незбалансованій складності, де на початку гра вивалює на тебе все, що в неї є, стаючи огидно складною, а потім, коли все розрулюєш, то навіть на найважчій складності відчувається безнадійно простою. У механіках, які часто зводяться до “менеджменту повзунків”: побудуй одні будиночки, потім інші, дай одній громаді визначити порядок денний, а потім опозиційній. У катастрофічно зламаних Центрах, які перетворюють будь-які проблеми з хворобами, злочинністю, довірою, продуктивністю та іншими сферами на пшик. [h3]Але найбільшим розчаруванням є історія.[/h3] А вірніше, наратив. Frostpunk 2 майже не ставить жорстких дедлайнів, практично не тисне на тебе жодними умовами. У певні моменти ти можеш повністю забити на головні завдання і просто розвивати місто, як тобі заманеться, як у якійсь пісочниці. Ніяких обмежень фактично немає: фракціям байдуже, що ти сидиш-пердиш; погода взагалі не проблема після early-game; провізії — хоч греблю гати. Від суворої виживалки, де ти маєш обережно вирішувати, на що кидати основні сили, заганяти людей на понаднормову роботу, щоб банально встигнути запастися провізією від убивчого катаклізму або інших загроз, залишилася лише обгортка. Про напругу й виклики можна забути, допоки ви самі не продовжите грати за “мейн-квестом”. Тож замість того, щоб планомірно підвести гравця до кульмінації, поступово підвищуючи ставки й виводячи конфлікт на новий рівень, історія скаче від напруги до спокійного плато, яке триватиме стільки, скільки захоче цього гравець. Між непоганим початком і хорошою кульмінацією лежить безмежно глибока прірва всередині гри. Усе це призводить до того, що головний конфлікт, навколо якого побудована сама суть історії, недостатньо розкривається, показується та пояснюється. І на контрасті з першим Frostpunk, де кожна проблема зрозуміла, чітко обговорена й цікава, Frostpunk 2 не вдається як слід пояснити, за що мені, як гравцю, боротися, за що переживати, заради чого приймати неприйнятні й морально складні рішення, обираючи ту чи іншу сторону. Якщо гра, яка має Frostpunk у своїй назві, не вдається цього досягти — чи дійсно це Frostpunk? Відповідь на це питання кожен гравець дає самостійно. [h3]Як щодо мене?[/h3] Я готовий змиритися з багатьма умовностями, я готовий приймати радикальні зміни в ігроладі, але якщо гра не приносить емоції, якщо розробники забувають, що саме робить їхні ігри такими феноменальними — для мене це те, що я ніяк не можу прийняти. Тож чи рекомендую я пограти в Frostpunk 2? Якщо вам до вподоби розбудовувати мегаполіс цілими районами, управляти кількома містами, досліджувати й заселяти крижану пустку — гра вам сподобається: це реалізовано досить добре. Якщо ви, як і я, прийшли сюди за емоціями, переживаннями, незабутнім наративом і атмосферою міста, що бореться попри все, то, боюся, ви залишитеся радше розчарованими. [h3] P.S. [/h3] Але, можливо, для Frostpunk 2 ще “не все втрачено”, адже нове доповнення Breach of Trust, доволі символічно, може повернути мою довіру до Frostpunk 2. З трейлера та заяв розробників видно, що 11bit повністю усвідомлюють проблему з основною історією і, можливо, майбутнє dlc буде на порядок краще в цьому плані. Мені дуже подобається концепція з вулканом. Я дуже чекаю на доповнення і тримаю кулачки за розробників. Якщо їм вдасться повернути те, чого я і всі ми так жадаємо, — це буде absolute cinema.

Not the same game anymore

Didnt know a game could be this badly optimized

////// I don't care, so I repost my rant and pretend it's a review ///// I now understand why people dislike or even hate this game. I love the first one — it’s a unique game with its flaws, and some DLCs like Rifts and On the Edge are mediocre. But overall it’s still a masterpiece compared to this one. I’ve just finished my first blind playthrough on Steward difficulty and achieved peace, and I have to say: the plot is one of the most nonsensical things I’ve seen in years. It started well: the Captain is gone and coal is running out — a strong premise. But what were you doing for the last 30 years that you never noticed a massive dreadnought leaking oil, with oil-powered machinery scattered across the wasteland? And how did New London lose all contact with other settlements? Alright, we find oil and survive another whiteout, but then for some reason we need to go back to Winterhome. Why?! Why does New London suddenly need to settle there to ensure its survival? The place literally has nothing. It’s filled with toxic fumes, and its generator has been dead for more than 30 years — not that it was doing great when it was alive. How could it possibly contain anything New London needs? It gets even worse with the colonisation route. The place has nothing. You’re basically settling there for the sake of it. It produces nothing, its output serves only itself, and it exports absolutely nothing back to New London. It makes no economic or logistical sense. Then there’s the civil war arc, where factions decide that the best way to ensure survival is to destroy the city. Even lowering their fervour to zero doesn’t stop them — only scripted events resolve it. But after you pass a couple of “durable tools” laws and build a few factories, suddenly everyone is friends again. It feels artificial. And what about Winterhome? Why exactly did we settle there again? Even if I ignore the story, the gameplay is weak. I played blindly and still reached the Golden Path ending without any real issues. The only meaningful resource in the game feels like money — you constantly ask for it and that’s it. I didn’t build a single hub, and I didn’t need any additional heating beyond insulation. Most buildings and research feel unnecessary. And the most “radical” thing the game ever pushed back on was paid maternity leave. The first game was harder, more complex, and more thoughtfully designed. This one feels like visual polish over a simplified system. In short: weak plot, shallow gameplay, and poor performance.

If you loved FP1 for specifically what it was. I'm not sure FP2 has the same draw. 10 minutes I've looked at it, sure. This review wouldn't be worth anything to the numbers. But it failed to draw me in. That is all I need to say about it.

Huge downgrade, the larger scale just doesn't translate. Horrible UI is my first and biggest issue, no idea whats going on and how to manage stuff. The first game never felt like this.