Darksiders Warmastered Edition

Um bom Hack n Slash. O combate é bem divertidinho e a história é ok, só achei o War, o protagonista, meio genérico. Ele é muito aquele arquétipo de guerreiro sério super forte e imparável da silva, mas ainda assim ele funciona bem pra proposta do jogo. Algo que eu não gostei muito foram os puzzles mais pro final do jogo, especialmente a área do Black Throne, muito puzzle chato e muito backtracking, o que quebrou muito o ritmo pra mim e me fez rushar bastante o final. Dito isso, um bom jogo que merecia ter recebido mais atenção. Ansioso pra continuar jogando o resto da franquia.

[h3]Головоломка з елементами слешеру[/h3] Етапи моєї еволюції в грі: від «яка чудова гра, пройду на всі ачивки» до «божечки, коли це все скінчиться». По-перше, гру я проходив на апокаліптичній складності, і ось тут я зіткнувся з тим, що зламало мій розум. Як в інших іграх? У вас є велика кількість навичок і скілів, але, граючи на низьких складностях, вам вони всі й не потрібні, вистачить лише декількох для легкого життя, а ось вже на вищих складностях… Тут все не так. На апокаліптичній складності [b] комбо — то є твоя смерть[/b] : доки ти робиш замах та дивишся на анімацію, відхопиш по морді. І, до речі, я не мав жодних складнощів, коли зрозумів це. Є лише одне мастхев комбо — даш з мечем. Отже, всю гру я й пройшов, лише клікаючи на ліву кнопку миші та роблячи даші — порхай як метелик. Є ще [b]навички[/b]. Ще один [b]непотріб[/b]: мало того, що потрібно викликати зайве меню для їх активації, так вони ще й не миттєво активуються, а з затримкою, та ну їх. Мабуть, залізна шкіра, щоб отримувати менше дамага, й корисна, але мені було лінь її активувати, тож я гру проходив лише за допомогою даша. І ось грав я собі й грав, і гра мені подобалась, а потім трапився Чорний Трон — це похорони слешера, години нудних загадок. Портали, портали, портали… Якби я б хотів грати в Портал, я б у нього й пішов, а я б не пішов, бо Портал мені не подобається. Отже, попередження. [h3]Попередження![/h3] Якщо вас душить, як мене, величезна кількість головоломок без боїв, будьте обережні, заходячи в гру! А ще є ліфти, мабуть, планетарні, що возять до Місяця, бо їдуть так довго. Але закінчилися мої страждання в Чорному Троні, переходжу далі, а там… Я думав, гірше вже не буде. Ха, і тут на босi Cтрага, розробники такі: «Ми чули, вам подобається, коли ви не можете керувати камерою…» Та за що. Але всі боси, як і взагалі вся гра, легкі, пройшов навіть зі зламаною камерою. До речі, щодо камери: аімінг у грі просто жахливий, мабуть, якийсь огризок з консолей… Ладно, йдемо далі. А розробники такі: «Ну що, як ти? У нас для тебе сюрприз». Знущання тільки починається. Бектрекінг такий: — Добридень! Чому б тобі знову всю карту не обшарити в пошуках квест-айтемів? І тут почалося моє [b]проходження без вбивств[/b] Якщо раніше вороги респавнились лише в деяких місцях, то зараз — повсюди, до ваших послуг. Але мені з ними не по дорозі: збираю свої квест айтеми та оббігаю усіх стороною, бо хай ті набридлі пики йдуть боком. Але на останньому квест айтемі все ж довелось битися, бо то був бос. І насправді то був кращий бос файт гри — без головоломок, справжній файт. Краще за ласт боса. Бо взагалі боси в грі теж — це повторювання одноманітних дій, заміксованих із загадками. Особливо виділився на цьому фоні бос-робот із Чорного Трону, ну, а звідки ж ще? Портал, удар, портал, удар... Дуже цікаво... ну дуже... І тому ось вам відразу три таких боси. Мені шкода, що рев'ю я залишаю негативним, бо гра мені подобалась до душного Чорного Трону з загадками та бектрекінгом. Моя порада: якщо бажаєте грати з різноманіттям навичок, комбо та зброї, грайте на середній складності, бо на апокаліптичній все, окрім меча та даша, — це глухий кут.