У грі гарний геймплей, багато зброї, різних типів набоїв та плазмідів. Усе навіть і не встиг спробувати. Їх настільки багато, що лише після проходження основного сюжету я дізнався, що в грі є прицілювання. Воно рідко коли було потрібне, та ще й перемикання між типами атак винесене на клавішу де часто пріціл стоїть, мабудь пріціл був на колеско миши, але не важливо.
Сюжет гарний і доволі ідеалістичний. Він розповідає про спробу побудувати вільне місто, а потім усе втратити через те, що занадто багато людей захотіли переграти систему. Але, чесно кажучи, лише десь на середині гри, після того як Атлас розкрив себе, я почав розуміти, хто що робить і що взагалі відбувається. У грі дуже багато голосових повідомлень, і часто я слухав їх просто фоном під час бою, не вникаючи в зміст. Хоча, як на мене, голосові записи все ж кращі за текст, бо читання під час гри відволікало б від геймплею.
Пройшов гру на погану кінцівку та на складності виживший, й хочу сказати, що всі кінцівки здалися мені трохи млявими. Не вистачило якогось сильного фінального акорду, який гарно завершив би історію. Мені здається, можна було зробити більш епічний фінальний ролик або якось сильніше підкреслити завершення сюжету.
Візуально гра чудова, але з часом стає трохи одноманітною. Майже все витримано в зеленувато-металевому стилі, і постійно бігати коридорами, трубами та затопленими районами Восторга трохи набридає.
Ще було цікаво походити музеєм BioShock, подивитися, що не увійшло до фінальної версії гри, та послухати коментарі розробників.
Окремо хочу відзначити музику. Вона дуже вдало підібрана й чудово підкреслює атмосферу кожної сцени. Особливо мені сподобалася музика в театрі — не сумна сама по собі, а така, ніби скрипка спеціально погано налаштована. Це дуже добре передає занепад міста, руйнування та безумство його мешканців та глав гада цього театру.
Також мені не дуже сподобалася механіка фотографування. Розумію, що вона додає різноманітності, але бігати й фотографувати ворогів мені було не надто цікаво. Натомість шукати схованки з тоніками, речами та набоями, а також зламувати турелі, сейфи й камери спостереження було значно цікавіше. Хоча на складних замках злам іноді закінчувався буквально за секунду — я не встигав поставити навіть одну трубу. Щоправда, вже після проходження дізнався, що якщо заморозити об'єкт перед зламом, мінігра триває довше й проходити її значно легше.
Загалом гра зроблена на дуже хорошому рівні. Проте в деяких моментах мене плутали як дії персонажів, так і сам ігровий процес: іноді було незрозуміло, куди йти, звідки вискочить ворог, де буде засідка з турелями або як не пропустити чергову аудіокасету. Після проходження мені навіть довелося трохи «переварити» гру, щоб остаточно скласти всі частини історії докупи.
А мені також не сподобалась механіка з вітка камерами, любого ворога можливо просто нескінченно бити (але я не став їх вимикати, забив) але благо можно вимкнути їх у меню, це змушує тебе більшь ретельно готуватися до сутичок, а не просто нескінечнно бігти з гаечним ключем на ворого по сто раз (але я так не робив, просто сама можливість не дуже мотивує погибати)
Також у грі є челенджи у меню, але я трохи пограв у них, але не проходив, но здається нормальні, просто у них не має цілі як такової.
