Assassin's Creed® Syndicate

After finishing Assassin's Creed Syndicate along with all of its major DLCs, I can say I enjoyed it more than I expected. It isn't the strongest game in the series, and it certainly has its flaws, but it delivers a fun Assassin's Creed experience . One thing I really appreciated was Ubisoft's decision to introduce two playable protagonists. Switching between Jacob and Evie Frye kept the gameplay fresh, and I genuinely enjoyed both characters. Jacob's bold, reckless personality contrasts perfectly with Evie's calm, stealth-focused approach. Neither of them felt unnecessary, and together they made the story more enjoyable than if it had focused on only one protagonist. The main story is decent. While it isn't particularly complex, it stays true to the core identity of Assassin's Creed. Meeting famous historical figures throughout Victorian London makes the journey feel authentic, and I appreciated how naturally they were woven into the narrative. It feels like a classic Assassin's Creed adventure with Assassins, Templars, conspiracies, and history all working together. Not every side activity clicked with me. Child Liberation, Cargo Hijack, Escort Cargo missions, and rescuing prostitutes became repetitive after a while. The Helix Glitches were probably my least favorite activity, and collecting all of London's Musical Boxes was far more difficult than I expected. Those activities often felt more like checklists than rewarding exploration. One feature I genuinely wish Ubisoft had expanded was capturing enemy territories. Taking control of London's boroughs and weakening the Blighters was easily one of my favorite parts of the game. Watching your influence spread across the city gave a satisfying sense of progression, and I would have loved to see more content built around that system. What impressed me the most, however, wasn't the missions—it was London itself. The city feels incredibly alive. NPCs aren't simply walking from one place to another. You'll see carpenters building, gardeners working, women washing clothes, workers carrying cargo, people reading newspapers, drinking coffee, playing cricket, arguing, fighting, and even couples spending time together. These small details make Victorian London feel like a real city rather than just another open-world map. Even today, the graphics are impressive. When Syndicate released, very few games could compete with its environmental detail. The towering Victorian architecture, factories, smoke-filled skylines, narrow streets, and the beauty of the Industrial Revolution create one of the most visually stunning worlds Ubisoft has ever built. There were many moments where I simply slowed down to admire the city around me. DLCs Jack the Ripper was easily my favorite expansion. The new Fear mechanic completely changed how encounters played out and was something I had never experienced in an Assassin's Creed game before. Watching enemies panic and flee added a fresh layer to stealth and combat. The darker atmosphere, stronger horror tone, and engaging story made it one of the best Assassin's Creed DLCs I've played. The Last Maharaja was another enjoyable addition. I liked how it explored the story of Maharaja Duleep Singh and showed another side of British rule through a series of well-designed missions. The Dreadful Crimes missions were also a pleasant surprise. Solving murders across Victorian London added a detective-style experience that fit the setting perfectly and offered a nice break from the usual gameplay loop. If you're a completionist, though, be prepared for a few frustrating achievements. Some are more tedious than difficult. The one that nearly drove me crazy was destroying 5,000 destructible objects. It wasn't challenging—it was simply a grind. Overall, Assassin's Creed Syndicate isn't a masterpiece, and I wouldn't call it a must-play for everyone. It has repetitive side activities and a few mechanics that don't always land. But if you're looking for a classic Assassin's Creed experience with enjoyable stealth, memorable historical characters, two likable protagonists, excellent world design, and one of the best recreations of Victorian London in gaming, there's still a lot to enjoy here. Sometimes a game doesn't need to reinvent the series to be worth your time. It just needs to create a world you enjoy getting lost in—and for me, Assassin's Creed Syndicate did exactly that.

这期拉了

毫不夸张地说，枭雄就是老刺客的玩法巅峰，除去有点过家家的剧情，这代就是刺客信条最应该有的样子

Tenhle díl není nic ultra skvělého ale po nějaké pauze od celé série mě to sakra chytlo a dohrál jsem to tak během týdne. Plusy: + Hezká grafika + rychlý v poho parkour + ultra rychlý a celkem brutální combat, po chvilce ale repetetivní + střídaní mezi postavami je celkem novinka a není to špatné, Jacob je víc na tělo a na ten combat, Evie je zas víc na stealth + Dvě docela odlišné linky obou postav a různé mise + Město hezké, ty nejznámnější památky byly zpracované suprově ale mimo to vlastně furt to samé + víc rpg system inventáře jako z prvních dílů + vedlejší mise a aktivity mě bavily, sice furt to samé ale díky primitivnosti mi nevadily + Jízda s kočáry ze začátku docela zábavná, potom už trochu omrzí a někdy je i rozbítá Mínusy: - občas docela jeblé a zabugované chování nepřátel - Pří misích o únosu je největší pain když vás někdo napadne a vy zabijete přitom i váš cíl - vedlejší mise s kočáry je totální bordel a ty naháněčky jsou rozbité - hlavní záporak totálně nevýraznej a o ničem DLC Jack the ripper + Jack celkem aura farmer + combat za něj docela brutální + délka je tak akorát a mise ujdou + nové itemy co způsobují strach byly fun + celkový nový systém vyšetřování byl zajímavý - Málo hraní za jacka a jeho mise jsou celkem o hovně - moc easy ending Prostě v poho díl nezklame ani nenadchne

Assassin's Creed Syndicate - игра, которую принято ругать, но после прохождения я бы не сказал, что она заслуживает настолько плохую репутацию. Главная проблема игры - сюжет. По сути, ты приходишь в Лондон и начинаешь методично зачищать районы от тамплиеров. Захватываешь территорию, выполняешь одни и те же активности, доходишь до местного злодея и устраиваешь очередную драку стенка на стенку. И всё это выглядит довольно странно для серии Assassin's Creed, где нам ещё с первой части рассказывали, что ассасин должен быть невидимым. Здесь же ты создаёшь собственную банду и буквально ведёшь войну за город. Многих раздражает местный юмор, но лично для меня он не стал серьёзной проблемой. Где-то шутки были к месту, где-то выглядели откровенно клоунскими, но общего впечатления особо не испортили. Главные герои тоже получились довольно стереотипными. Джейкоб - безрассудный шутник, который сначала делает, а потом думает. Иви - его полная противоположность, серьёзная и рассудительная ассасин. Причём по мере прохождения всё больше кажется, что именно Иви является настоящим главным героем игры, а Джейкоб постоянно пытается перетянуть внимание на себя. С геймплеем ситуация интереснее. Сюжетные убийства сделаны хорошо: игра даёт свободу выбора и позволяет устранять цели разными способами. Такие миссии хочется проходить и перепроходить. Дополнительные задания тоже удались. Квесты от Чарльза Диккенса, Дарвина, Маркса, королевы Виктории и других известных личностей эпохи запоминаются гораздо лучше большинства основной сюжетной рутины. Расследования убийств, которые появились ещё в Unity, стали только лучше. А вот открытый мир быстро начинает повторяться. Уже после нескольких зачисток районов понимаешь, что занимаешься одним и тем же. Про коллекционные предметы даже говорить не хочется - это Assassin's Creed, и если вы запускаете эту игру, то должны быть готовы к сотням разбросанных по карте значков. Боевая система максимально простая. Большинство драк сводится к закликиванию врагов одной кнопкой с редкими уворотами и пробитием защиты. К счастью, игру спасает хороший стелс и большое количество инструментов. Отдельно хочется похвалить крюк-кошку. Да, она местами ломает паркур, но при этом остаётся одной из самых удобных и приятных новых механик в серии. В итоге Syndicate оставила после себя смешанные, но скорее положительные впечатления. Здесь красивый Лондон, хорошие миссии с устранением целей, неплохие дополнительные задания и приятный стелс. С другой стороны - несерьёзный тон, шаблонные главные герои и огромное количество однообразной рутины. Это не шедевр и не революция для серии. Скорее сборник идей из прошлых частей с парой собственных удачных находок. Но и той катастрофой, которой её любят выставлять, игра точно не является. Для одного прохождения - вполне себе Assassin's Creed. Справедливое 7/10 Отдельно про DLC «Джек-потрошитель». Для меня оно стало разочарованием. Вместо загадочного серийного убийцы, о котором в истории практически ничего неизвестно, нам показывают какого-то криминального короля Лондона с влиянием, связями и собственной преступной империей. Более того, игра начинает раскрывать личность Джека, но при этом не даёт ему ни внятной мотивации, ни интересного характера. Многие хвалят дополнение за атмосферу, но лично я увидел лишь огромный нереализованный потенциал. Оно могло быть намного лучше того, чем оказалось в итоге. 3/10

挺好玩的我玩第二款刺客信条当时玩的还是psp上的刺客信条血缘也是给自己圆梦了

YES

Я відверто дивуюсь з Юбісофт. В Юніті вони зробили усю гру повністю кацапською. Фар Край 4 можна було поставити субтитри англійською, але інтерфейс і озвучка всеодно кацапською. В цій частині Нарешті можна увімкнути англійську озвучку і навіть англійські субтитри, але інтерфейс всеодно буде кацапською… Логіки тут не буде, не шукайте, але принаймні можна слухати цю своєрідну англійську вимову і кайфувати, а не терпіти вимучені потуги «акторів» в кацапській версії. З сюжетом цього разу вирішили взагалі не запарюватися. Все просто починається з того, що нам презентується нова епоха, нове місто і новий антагоніст. Власне нас просто кидають у оновлений сеттинґ без внятних причин і підстав, практично ігноруючи арку «сучасності». Протягом усієї гри ми захоплюємо Лондон і шукаємо черговий артефакт. Жодних цікавих сценарних ходів не передбачається. Що дивує, так це те що гра здається надміру фрагментованою. Тут є повно історичних персонажів, що не грають ніякої ролі в сюжеті, але видають нам додаткові квести. Тут є цілий сегмент періоду Першої Світової, який повністю необов’язковий, лінійка квестів після проходження з Королевою Вікторією настільки невпопад, що не піддається опису. Я вже не кажу про море ДЛС, що експлуатують персонажів основної гри, але ніяк не взаємодіють з ними (приклад з Махараджею). Таке трапляється коли 10 різних студію робить одну гру у дуже короткі терміни. Проте геймплейно все разюче різниться від Юніті. В першу чергу в питаннях пов’язаних іх бойовою системою. Я нагадаю, що боївка попередньої «Юніті» була не те, що сирою. Вона була бридотно спаплюжена. Відверто кажучи, гра була близькою до неграбельності з цієї причини, оскільки багаторазове повторюване відтворення зіткнень з ворогами призводили до різкого роздратування і фрустрації. Тут вирішили все виправити і зробити Assassin’s Creed таким, як його пам’ятає більшість гравців. Боївка знову швидка, менш хардкорда, але більш фанова. Пробиття блоку доступне відразу, без необхідності прокачувати це в гілці персонажа. Загалом була пророблена велика робота над помилками. Тепер вороги які впізнають вас із тисячі на вулиці менш агресивні і куди менш дратуючі. Рандомні івенти на вулицях куди рідкісніші. Тупого одноманітного гiвна на мапі теж стало менше. З новинок три головні речі. Перше – це пристрій для тросометання. Типу гак-кицька. Дуже корисно – лайк. Друге – механіка викрадення людини у натовпі. Повна фігня в плані реалізації, що просто ламає логіку подій, але найгірше те, що це треба робити ДЕСЯТКИ разів за гру. Третє – це карети, які тепер окремий транспортний засіб типу авто в ГТА. Як засіб пересування по великому місту хороший, але вони нащось зробили міріяду погонь, які реалізовані жахливо. Ця частина все ж грається куди приємніше ніж попередня, але її головне досягнення – це те, що вона просто не бісить. Це дуже посередня гра у всіх сенсах, але саме посередня, а не жахлива. В Юніті була душа, яку вклали у Париж та Францію, хотіли показати нові технології нових платформ, але наклали в шорти із геймплеєм, балансом і геймдизайном. В цій частині навіть і близько не схоже, що намагалися вкласти у щось душу. Просто корпоративний продукт для масової казуальної публіки.

出了多少年的游戏了，一大堆恶性BUG死活就是不修是吧。重启记忆10次不一定能进去一次，进去就脱离区域重新读取，这种真不能修一下吗？过剧情的马车经常自己起飞，角色对话直接卡住，只能重启游戏按跳过剧情才行。玩一个支线任务能碰上7、8个恶性BUG，育碧你自己绷得住吗？？？？

[h3] Ambientação e Atmosfera [/h3] [b]Londres[/b] Como já é tradição na franquia [i]Assassin's Creed[/i], a recriação histórica aqui é um espetáculo à parte, é inegável que a franquia tem um ótimo histórico com seus mapas e aqui isso também se manteve. O trabalho de reviver a Londres da Era Vitoriana no auge da revolução industrial, as carruagens e os bairros divididos pela desigualdade social, é impressionante. As músicas serem boas eu também diria que é padrão da franquia e essa vibe da condizente com a época sinceramente foi uma das 3 coisas que mais gostei no jogo juntamente com o mapa e o tópico abaixo. [b]Os Personagens Históricos[/b] Pra mim, uma das melhores coisas de qualquer AC é a inclusão de figuras históricas reais diretamente na trama, e o Syndicate faz isso bem. É muito interessante interagir com personalidades como Rainha Vitória, Charles Darwin, Charles Dickens, Alexander Graham Bell e mais alguns diversos outros que não me recordo agora. Além disso, a fenda temporal que se passa na Primeira Guerra Mundial trazendo Winston Churchill também foi bem inesperado. Esse detalhe de misturar realidade e ficção é uma marca registrada da franquia e é um dos detalhes que me faz gostar um pouco mais dela. [h3] Protagonistas e Conexões [/h3] [b]Jacob vs. Evie[/b] Os protagonistas gêmeos são interessantes de certa forma, mas a execução da dinâmica de gameplay deixa a desejar. Eu joguei cerca de 90% do tempo com o Jacob. Sendo bem sincero, se o jogo permitisse usá-lo também nas missões obrigatórias da Evie, eu teria jogado 100% do tempo com ele. O jogo não te dá nenhuma vantagem real além da invisibilidade dela ao ficar parada, a árvore de habilidades era pra favorecer o Jacob no combate e a Evie no stealth, mas o Jacob já faz os dois muito bem, o que faz com que a Evie pareça um tanto desperdiçada no fim das contas. [b]Os Kenway[/b] Outro ponto que me agradou bastante foram os nós atados com o passado da franquia. Toda a investigação no casarão do Edward Kenway e as menções à sua história e à de seu filho templário trazem um fanservice que eu sinceramente gostei bastante. Foi o detalhe da história que mais me chamou atenção apesar de ser breve. [h3] Gameplay e O "Padrão Ubisoft" (Pontos Negativos) [/h3] [b]Potencial Desperdiçado, Combate e Parkour Travado[/b] Infelizmente, estamos falando de um jogo da Ubisoft, e a empresa tem um histórico complicado. O potencial aqui era grande, mas a execução final entrega bem menos do que deveria. A história principal acaba deixando bastante a desejar e falta fluidez na gameplay. Um exemplo claro disso foi a alteração no parkour: essa mecânica de ter que clicar em botões específicos para "subir" ou "descer" tirou aquela fluidez dos jogos anteriores. O gancho pra esse jogo eu achei até que necessário pelo tamanho e distância entre as coisas, mas acaba removendo muito da necessidade do parkour na gameplay, o que é uma característica muito forte da franquia. O combate também é mais um "spamma botão do mouse infinitamente", o que se torna repetitivo muito rápido. [b]Conquista de Territórios[/b] O loop de gameplay consiste basicamente em limpar distritos do Blighters (eu sinceramente ainda não entendo o motivo de só não chamarem essa "gangue" de Templários, pareceram 2 coisas diferentes mas unidas) dominando o território com a sua gangue (os Rooks, meh). No começo é até divertido, mas logo você percebe que tá fazendo exatamente a mesma coisa repetitiva em cada canto do mapa só para esticar o tempo de jogo, o que cansa. No fim, faltou capricho, mas entregaram apenas a mesma fórmula Ubisoft. [h3] Considerações Finais [/h3] [b]Nota: 6.5/10[/b] O veredito é que [i]Assassin's Creed Syndicate[/i] não é um jogo ruim. Ele é divertido enquanto você está jogando, entrega uma experiência satisfatória e o cenário te prende por algumas horas. Porém, ele sofre por ser "só mais um jogo". Não é aquele tipo de obra de arte que, depois de zerar, vai ficar na sua memória ou que você vai sentir vontade de panfletar ele por aí. É um passatempo, mas completamente esquecível por ser "só mais um jogo". Vale a pena jogar, mas só se pegar em uma boa promoção.