We are Eva

I am not Eva

Become multidimensional, engage with your charismatic companion, and experience the pain of platforming through different rule sets

A very challenging platformer game, in which you need to switch between dimensions for completing levels (a bit similar to the Steam-game "In-Vert"). You are able to jump, double-jump, hold on walls and switch between dimensions during the game. Every time you die in this game, the level itself will change a bit. I really like the protagonist's cheeky and charming attitude at the same time. She's even going to greet you (the gamer) directly as soon as you return back to a game. The developer themself is helping out fast, if their customer's are in need for help, which is unfortunately rare in Steam and therefore worth mentioning extra in a positive review. And for Linux users I suggest to use "Proton 9.0-4 ", because that emulator worked perfectly fine for myself.

Крутий платформер, маючи досвід подібних ігор, можна пройти за один вечір. Весело, динамічно, місцями треба подумати, ще й діалоги якісь забавні прописали, ну коротше прикольно.

ЕС ЕС ЕС це наші слоняри зробили

Прикольний, коротенький платформер.

https://youtu.be/4cnKjPAcKac With a few more tweaks to the controls and signaling there would be a great title but even without those elements there is a lot of good and unique features on display here.

Отже... Єва. Вцілому, ця гра викликала у мене змішані відчуття. На данний момент, я її не пройшов повністю і на це є свої причини. Але розпочнемо з плюсів: 1. Гра дійсно дарує унікальний і цікавий досвід. Її центральна механіка є незвичною і відчувається свіжою, навіть для заядлих любителів жанру 2. Візуальний стиль. Хоч це і звична піксельна графіка, але вона хороша і приємна оку 3. Єва, оці її коментарі дійсно класні, дуже сподобалась ця частина гри 4. Музика. Качовенька і дуже файна. Але у цій бочці меду є чимало дьогтю. Основна проблема криється у основній задумці, а точніше у кількох дуже дивних геймдизайнерських ріщеннях, що добре показуються на декількох "вимірах", як от темний з монстром, або той що реверсує управління. Але про це по порядку: - Темний вимір. Проблема цього виміру у його монстрі, що літає. А саме... у його рандомності. Гра й рівні не влаштовані так, аби ти міг нормально оминати його, тож вцілому... це перетворюється у гру "чи повезе мені з розміщенням монстра", та лише докидує купу смертей, яких уникнути не те щоб вийде - Реверсований вимір. Сам по собі не є особливо проблемним, бо мозок підлаштовується під реверс. Проблема у тому, коли змінюєш виміри. Мозок просто не встигає швидко перелаштуватись під інший стиль управління. Людський мозок під час гри спрощує для себе команди. Ми не думаємо про натискання кнопок, а думаємо одразу про те, аби рухати персонажа. І через це раптова зміна управління не сприймається мозком достатньо швидко. І це теж перетворює гру в атракціон рестартів. До цього ще можна додати тих "світляків", які налітають і "натискають" одну з твоїх клавіш замість тебе. Це все дуже дивні геймдизайнерські рішення, які сильно псують досвід. Гра має бути чесною, а її складність має бути прямо пропорційною навичкам гравця. У цих моментах, створюється дуже неприємний досвід, гра відчувається нечесною та дратуючою і це псує весь досвід. Але загалом я все одно дуже рекомендую гру, так як вона подарує більше позитивних емоцій аніж негативних. Просто сподіваюсь що розробники у наступних своїх проєктах віддаватимуть перевагу якості, а ніж кількості. Я б абсолютно віддав би перевагу грі, яка проходиться за кілька годин, але де це буде кількома годинами задоволення, а ніж коли у грі це задоволення плавно перетікає у роздратування. Чи допройду я її все ж до кінця я не певен, але буду сподіватись що витримки мені вистачить аби побачити фінал цієї гри)