We are Eva

Дуже симпатичний платформер

Un plateformer très sympa pas trop long mais pas trop court je n'ai pas eu le temps de me lasser du jeu et toute les mecanique son explorer sans me laisser un arrière goût de ne pas en avoir assez vu

Єва - це кохання, Єва - це життя! (Змінено): Окей, гра пройдена. Як зіграти з Євою в D&D?

The idea of a 4th wall breaking character was neat, but hopping between the different colors didn't stop feeling awkward. After an hour of gameplay I feel done and like I've seen everything it has to offer, but it took me almost two hours to finish my first run. At least it tried to do something different and you could probably replay it since dying just opens up new map variations, but I would rather just play a different game with more hand polished level design. I recognized the voice in the trailer as the devil boss in another 2D platformer I played too, though I won't say which one.

Дуже файна і потна гра від нашого слоняри. Прохання до розробника - видали ******** фіолетовий вимір, якщо ж він нічого не робить. 9/10

難しいけど難しすぎない絶妙な難易度

you talk too dang much

👍👍👍

Отже... Єва. Вцілому, ця гра викликала у мене змішані відчуття. На данний момент, я її не пройшов повністю і на це є свої причини. Але розпочнемо з плюсів: 1. Гра дійсно дарує унікальний і цікавий досвід. Її центральна механіка є незвичною і відчувається свіжою, навіть для заядлих любителів жанру 2. Візуальний стиль. Хоч це і звична піксельна графіка, але вона хороша і приємна оку 3. Єва, оці її коментарі дійсно класні, дуже сподобалась ця частина гри 4. Музика. Качовенька і дуже файна. Але у цій бочці меду є чимало дьогтю. Основна проблема криється у основній задумці, а точніше у кількох дуже дивних геймдизайнерських ріщеннях, що добре показуються на декількох "вимірах", як от темний з монстром, або той що реверсує управління. Але про це по порядку: - Темний вимір. Проблема цього виміру у його монстрі, що літає. А саме... у його рандомності. Гра й рівні не влаштовані так, аби ти міг нормально оминати його, тож вцілому... це перетворюється у гру "чи повезе мені з розміщенням монстра", та лише докидує купу смертей, яких уникнути не те щоб вийде - Реверсований вимір. Сам по собі не є особливо проблемним, бо мозок підлаштовується під реверс. Проблема у тому, коли змінюєш виміри. Мозок просто не встигає швидко перелаштуватись під інший стиль управління. Людський мозок під час гри спрощує для себе команди. Ми не думаємо про натискання кнопок, а думаємо одразу про те, аби рухати персонажа. І через це раптова зміна управління не сприймається мозком достатньо швидко. І це теж перетворює гру в атракціон рестартів. До цього ще можна додати тих "світляків", які налітають і "натискають" одну з твоїх клавіш замість тебе. Це все дуже дивні геймдизайнерські рішення, які сильно псують досвід. Гра має бути чесною, а її складність має бути прямо пропорційною навичкам гравця. У цих моментах, створюється дуже неприємний досвід, гра відчувається нечесною та дратуючою і це псує весь досвід. Але загалом я все одно дуже рекомендую гру, так як вона подарує більше позитивних емоцій аніж негативних. Просто сподіваюсь що розробники у наступних своїх проєктах віддаватимуть перевагу якості, а ніж кількості. Я б абсолютно віддав би перевагу грі, яка проходиться за кілька годин, але де це буде кількома годинами задоволення, а ніж коли у грі це задоволення плавно перетікає у роздратування. Чи допройду я її все ж до кінця я не певен, але буду сподіватись що витримки мені вистачить аби побачити фінал цієї гри)

Esta bueno