The Vanishing of Ethan Carter

Such a beautiful game, love the surroundings, the atmosphere, the story, the characters, the ending. I really have nothing to complain about here. A shorter game with an absolutely wonderful story that hits you straight in the heart. I like that they have voices for all the characters so you don't have to read everything. And I love how they have set it up so that you can piece together different events and then see how it all happened. I fell in love with that place, I want to live in a place that beautiful and breathtaking...

[h1] The Mind of a Kid [/h1] Please don't mind my playtime, I played the Redux version and it doesn't log your time in game or let me leave reviews for that version. So, I have to load up this version and let it run while I did some chores, before I could leave a review. But, to review this game, the story is amazing! This is probably one of the best, if not the best walking sims ever. The story is fun, and intriguing. Also, the voice acting is phenomenal! I was invested the entire time and wanted to know why things were happening the way they were. Then, the ending surprised me entirely! I did not know exactly what I was in store for me, but that ending truly made me sad. If you like walking sims, and really enjoy investigative stories, then this is for you. They say the game doesn't hold you hand, but nothing about the story will keep you stuck, and the puzzles are not hard to figure out. Also, the game is not entirely too long. You can complete it and find all of the stories in about 3 hours, one sitting too. I hope to see more from The Astronauts, because this game is really fun and kept me on the edge of my seat.

Recommend.

[h2] УВАГА: СПОЙЛЕРИ! [/h2] Ніяк руки не доходили написати відгук, але, гадаю, час настав. Мені трохи важко почати з чогось конкретного, адже ця гра чіпляє багато чим. Певно, почнімо з того, що The Vanishing of Ethan Carter вражає насамперед не ґеймплеєм, а своєю неповторною атмосферою. Гри як такої тут не багато: ходиш по локаціям, взаємодієш з певними елементами, вирішуєш кілька нескладних головоломок, відтворюєш послідовність подій і, врешті-решт, розкриваєш злочин. Але от сам «досвід» ходіння по локаціям і перебування на них просто чарівний. Вражаюча графіка у доповненні з детально проробленими локаціями і просто фантастичною музикою створює ту саму неповторну атмосферу з легким відчуттям неспокою та тривоги. Насправді, навіть не віриться, що гра створена аж у 2014 році: графіка просто приголомшлива! Перейдімо тепер до сюжету, але постараюсь розповісти все коротко. Починається гра з листа хлопчика Ітана Картера до Пола Просперо — детектива з паранормальними здібностями, за якого ми граємо. У своєму листі хлопчик розповідає про жахливі речі, що відбуваються у Долині Червоного Струмка (місце дії гри), і це спонукає Пола прийти туди на пошуки Ітана. По ходу гри ми у ролі детектива потроху починаємо дізнаватись, що ж насправді сталося у Долині, розкриваючи загадкові вбивства. Зрештою, це приводить нас до згорівшого будиночка коло озера, але… Ітана там немає. Далі йде кінцівка, у якій ми дізнаємося, що Пол Просперо — це просто ще одна історія хлопчика. Усі події гри весь цей час розгорталися у голові Ітана, який поступово задихався димом від пожежі [spoiler](я так зрозумів кінцівку, принаймні)[/spoiler]. А зараз я би хотів проаналізувати сюжет з власної точки зору, адже він трохи неоднозначний. The Vanishing of Ethan Carter — це не історія про детектива чи про містику. The Vanishing of Ethan Carter — це історія про хлопчика на ім’я Ітан Картер. Уся гра весь час розповідає нам про його стан, почуття, переживання. У грі ми знаходимо історії, написані хлопчиком, але не на папері. Зовсім ні. Вони матеріальні, так би мовити, адже ми взаємодіємо з ними: проходимо повз справжнісінькі пастки, вирішуємо головоломку з порталами в домі, викликаємо таємничу сутність тощо. Зрештою, в кінці кожної головоломки ми знаходимо аркуш паперу, на якому написана історія, якось пов’язана із вирішеною загадкою. Підібравши його, ми чуємо розмову Ітана з одним із членів родини, яка розкриває їхні стосунки. Після діалогу ми бачимо, що головоломка, яку ми тільки що вирішили, зникла, а локація змінилась: тепер на місці загадки щось інше в супроводі з кількома папірцями (листи, вирізки з газет тощо), які трохи розкривають події у сім’ї Ітана. Кожна із цих історій якось пов’язана з одним із членів родини і розповідає про них у такій собі казковій формі: старий із історії «Сік» — дід Ітана, чудовисько із історії «Ікла» — брат тощо. Усе зрештою зводиться до того, що Ітан почувався самотнім у власній сім’ї, адже ніхто не розумів його захоплення — написання історій. Єдині дві людини, які його підтримували, — дід та батько. І це доволі цікаво, на мою думку, адже ці двоє — єдині, хто не потрапили під вплив «Сплячого». Враховуючи, що вся гра — це ще одна історія Ітана, це й не дивно, адже лише батько та дід розуміли Ітана і могли протистояти іншим у його сім’ї, які цього захоплення не розуміли. Також варто згадати сетінґ гри. Гра розгортається у глухому містечку, в якому живе Ітан, але воно на диво якесь занедбане: будинки порожні, стежки порослі, жодних ознак життя. Це все ніби відображає емоційний стан Ітана, який почувався самотнім та покинутим, і чудово доповнюється прекрасною меланхолічною музикою, про яку варто буде згадати окремо. Моє власне пояснення кінцівки гри наступне: усі події гри розгортаються у фантазії Ітана, яка має вигляд його рідного містечка — Долини Червоного Струмка. Я можу підкріпити це всім вище сказаним, а також двома досягненнями: «Тунель» та «Незавершена історія». Перше можна отримати, спробувавши піти назад у тунель, з якого прийшов детектив. Дійшовши кінця ви знову опинитесь на початку гри. Це можна легко пояснити тим, що Пол Просперо — лише вигадка Ітана, і тому він не може покинути його голову (Долину Червоного Струмка). Друге досягнення можна отримати, знайшовши у лісі шишку, яка перетвориться на гранату, якщо її підібрати, і кинувши її у воду з моста. Граната підірве під водою аквалангіста зі снайперською гвинтівкою, якого вимиє з іншої сторони дамби, а вам лишиться лише забрати у нього гвинтівку. Тут я хочу звернути увагу саме на назву досягнення — «Незавершена історія». До цього часу ми знаходили у Долині повністю написані історії Ітана, які перед цим мали "пережити", так би мовити. І ось є досягнення, яке називається «Незавершена [b]історія[/b]», для отримання якого ми маємо цю історію, знову ж таки, "пережити", але на цей раз в кінці ми не отримаємо аркуш паперу із самою історією. Якщо припустити, що гра розгортається у фантазії Ітана, — то це й не дивно. Можливо, хлопець її ще не написав, чи просто закинув, але ідея в нього досі лежить у голові, а ми, як гравець, можемо її "трігернути", так би мовити. Іііі… певно, на цьому моя теорія — все. Якщо коротко — все відбувається у передсмертних фантазіях Ітана. Якщо ви хотіли би ще щось додати — відповідайте, я не проти обговорити цю гру ;) Наостанок хотів би ще кілька слів сказати про музику. В цій грі вона просто дивовижна! Меланхолічна, спокійна, трохи навіює відчуття смутку. Музика просто ідеально поєднується з локаціями — загадкова у лісі, моторошна у печері тощо. Можу сміливо сказати, що музичний супровід в The Vanishing of Ethan Carter — один з моїх найулюбленіших серед усіх, які я чув в інших іграх. А на цьому, певно, все. Звичайно, мені є ще багато що сказати про цю чарівну гру, але відгук і так вже довгенький виходить. Загалом, The Vanishing of Ethan Carter — це справді унікальна гра у своєму жанрі. Якщо вам подобаються ігри з глибоким сюжетом та прекрасною атмосферою — ця гра саме для вас!

.

Very good game, except the cursed miner. If you have a problem with jump scares, the sea-thing story is not for you...

Um ótimo jogo de investigação sobrenatural que não pega na sua mão. Ele te joga em uma floresta e você precisa explorar muito bem tudo. Os puzzles são satisfatórios ao solucionar e criativos. A história é boa, faz você querer entender o que aconteceu e vai acontecer.

The story was actually really well done and extremely relatable. The graphics are ABSOLUTELY BEAUTIFUL. The puzzles are nice but I only enjoyed like maybe 2 of them. The only way to progress the game really is to look everywhere which is kind of the main way you solve puzzles and move forward. However, while the visuals were amazing and the story was excellent, I beat the game in just 3 hours, like I was like "oh wait that was it?" but I didn't really want more, like the story felt complete, my only problem was that except 1 puzzle, the rest weren't fun really. Yeah it's mostly a walking sim which is fine, Idm walking sims if there are a lot of things to explore. At first, the world feels really big but once you see that there's only like 2 houses, 1 church and just a path to follow, it really starts to feel like there ain't much to explore after all. Idk I'm conflicted with this one. 10/10 on Story and Graphics but gameplay, I give it a 6/10 at best although, I do still recommend it, cause the game has a lot to love.

Это просто ТОП, по-другому тут не скажешь. Как сейчас говорят, вайб в игре просто великолепный. Постепенный и неспешный геймплей не душит, история трогательная, претензий вообще нет. Не знаю, есть ли люди, кому это может не понравиться?

Nunca había jugado a un juego de misterio y me ha encantado. Es corto pero nunca sabes qué va a pasar a continuación. La música es maravillosa y el apartado técnico aguanta muy bien incluso después de tantos años. Totalmente recomendable.