The Messenger

Чесно кажучи, я брав The Messenger на вечір просто під настрій «поностальгувати». Думав: ну, черговий інRecord-ретро-клонів Ninja Gaiden, пострибаю кілька годин і закину. Як же сильно я помилявся. Ця гра буквально дала мені по голові своїм нахабством і тим, як круто вона крутить очікуваннями гравця. Ось кілька речей, які мене реально зачепили: Той самий «візуальний трюк»: Починається все як класичний 8-бітний платформер. Але коли гра раптом перевзувається у 16-бітну метроїдванію, а ти починаєш буквально стрибати між двома епохами (де змінюється не лише картинка, а й аранжування музики на ходу) — це просто відвал голови. Лавочник (The Shopkeeper): Це окрема любов. Я ловив себе на думці, що повертався в його крамницю не стільки за апгрейдами, скільки просто щоб поговорити. Його саркастичні історії, байки та постійне руйнування четвертої стіни — це найкраще, що є в діалогах цієї гри. Гумор тут взагалі дуже живий, без душного пафосу. Геймплейний кайф: Механіка «хмарного кроку» (cloudstep), коли ти отримуєш додатковий стрибок після удару по ворогу чи світильнику, відчувається на кінчиках пальців. Коли вловлюєш цей ритм, ти не просто біжиш рівнем — ти по ньому летиш. Що може піддушити? Ближче до фіналу, коли гра повністю стає метроїдванією, починається класичний бектрекінг (біготня туди-сюди вже пройденими локаціями). Місцями це трохи збиває темп і втомлює, особливо якщо ти не любиш шукати секрети. Якщо вам хочеться чогось драйвового, з чудовим синтвейв-саундтреком, який потім ще тиждень крутиться в голові, і з душею — спробуйте. Вона не намагається здаватися чимось більшим, ніж є, але те, що робить — робить ідеально. Однозначно одна з найкращих інді-ігор, у які я грав за останні роки.

What will YOU have after 500 YEARS !!!

O:

An excellent side-scrolling action platformer. Reminds me of playing Ninja Gaiden growing up. Great controls, music, dialogue, story, gameplay, blah blah blah. Just buy it!

Beautiful and fun game. The second part of the game is a little bit drawn out. Be prepared for backtracking. But the level design, movement and music is so enjoyable it didn't bother me to much.

Un juegazo, engaña con un principio muy convencional pero poco a poco va evolucionando y se convierte en otro juego totalmente distinto, merece la pena darle una oportunidad si te gustan los metroidvania y la saga de juegos de 8 y 16 bits. las conversaciones del tendero son una pasada, merece la pena parar a leerlas. Una obra maestra, creo que el trofeo de la carrera esta bastante desbalanceado y resultado jodídisimo hacerlo al 100% por él pero salvo esto el resto del juego es una maravilla.

暇つぶしにはなったのでGoodにしておくけど、正直おすすめしません。 ゲームクリアには10時間以上かかったので、ボリュームは値段相当にある。 ただ、そのゲーム内容が薄い。 このゲームは「ステージを道なりに進めていく前半」と「各ステージを自由に行き来してキーアイテムを探す後半」に分かれるのだが、後半が信じられないほどつまらない。 後半パートでは、まだ終わらないの？なにすればいいの？と思いながら、すでにクリアしたコースをなぞったり、苦行のアスレチックを進めることになる。 他のレビューでも言われている通り、アスレチックコースにイライラする。 難易度としてはホロウナイトシルクソングなどに比べれば全然易しくて、多少詰まったとしても10分もかからず突破はできるのだが、イマイチしっくりこない操作性から来るミスにめちゃくちゃストレスが溜まる。 このゲームでこんなアクションをさせるなよと思った。 わざわざこのゲームを購入するのは2Dプラットフォームが好きな人たちだと思う。それにも関わらずこのゲームのクリア率が30%未満なのは、難易度が高いからではなく、ほとんどのプレイヤーが後半パートで飽きたからだと思う。自分も正直放置したかったけど意地でクリアした。 このゲームの後半のつまらなさを助長している点として、無個性のビジュアルデザインが挙げられると思う。 アクションゲームにありがちなひねりの無いステージ群＆プレイヤーを妨害するためだけの敵の配置＆印象に残らない敵モブとBOSSの造形。これらがこのゲームの世界観を台無しにしていると感じた。何度も行ったり来たりさせるならもっと魅力的で楽しい世界にしてよ。一度通ったらもう味がしないよ。。 ゲームを進めていくにつれて明らかになる「The Messenger」というタイトルに込められた題材自体は悪くなかったのだが、全体的に薄味で、愛着の湧くことのないゲームだった。たぶんもう思い出すことはないと思う。 ちなみにBOSS戦はそこそこ面白かったです。