Shadow of the Tomb Raider: Definitive Edition

Final un peu mitigé. Bonne expérience entachée par des bugs beaucoup trop présents pour un jeu qui a 7 ans, sans compter les crashs et la corruption de sauvegarde qui en a suivi. À part ça en terme de gameplay et d'énigmes, le jeu est bien. Lara, Amaru, Jonah, etc, c'est top niveau personnages. Les DLC sont très bien. Le jeu a appris des erreurs de Rise et a évité de mettre trop de succès sur un Online mal foutu. Je recommande

The game itself is well-crafted with stunning visuals, yet the overall gameplay experience leaves much to be desired. I’ve run into multiple critical problems while playing on a 240Hz monitor, listed below: 1.Certain wall panels fail to rotate into their correct orientations. 2.When being pursued by NPCs, enemies will abruptly teleport directly behind me and grab me out of nowhere. It feels like cheap jump scares, which I absolutely hate. I tried multiple times to avoid being caught and then I realized it's just a bug caused by my monitor. 3.Wall-climbing mechanics are extremely unresponsive: pressing the interact key “E” to latch onto adjacent walls often fails, sending me plummeting off cliffs. 4.Severe FPS drops occur randomly in certain game segments. All of these bugs can only be mitigated by enabling half V-Sync in the graphics settings, which caps the frame rate at half my monitor’s refresh rate. It’s baffling that these high-refresh compatibility issues have never been patched since launch, even for players with high-end hardware like an RTX 4070ti. Hopefully you guys will fix it in future updates and avoid ruining this IP.

做的太差了，开局30分钟，播20分钟片，电影化游戏不是真的要你看电影，翻个墙也要给你放个片，游戏体验全被割裂了，动作做得也不行，没有连贯感，罗拉跟个多动症似的，不想正常人，挖个东西还要给你播片，就显你建模做的好看吗？就时时刻刻要玩家看主角的大脸吗。很多播片更是毫无意义，遇见个鱼也要播片，鱼也没有任何作用。比神海4晚两年，但是质量没有神海4一半高，做的是啥啊。

[h1]Shadow of the Tomb Raider[/h1] Shadow of the Tomb Raider pone punto final a la trilogía Survivor de Lara Croft, y desde el principio deja claro que esta vez las decisiones de Lara por fin tendrán consecuencias, durante las entregas anteriores siempre la vimos actuar de forma impulsiva y, aunque salía adelante, nunca parecía pagar un precio realmente alto por ello, aquí esa impulsividad termina desencadenando literalmente el apocalipsis, convirtiéndose en el eje principal de una historia donde veremos cómo poco a poco acepta que no todo puede cambiarse y acaba convirtiéndose en la aventurera y asaltatumbas que estaba destinada a ser, una idea que sobre el papel suena muy bien y que funciona en varios momentos, aunque tampoco esperes una historia que termine siendo una obra de arte. También seguimos con un mundo amplio para explorar, segmentado como en Rise of the Tomb Raider, pero lo suficientemente creíble como para invitarte a perder tiempo buscando cada coleccionable, cada tumba y cada cripta, mejorando a Lara y su equipo conforme avanzas en la aventura, además de eso regresan las misiones secundarias, que si bien no son especialmente memorables, me parecieron un añadido bastante agradable porque permiten conocer un poco más de Paititi y de toda esa civilización perdida escondida entre las selvas del Amazonas, haciendo que el mundo se sienta un poco más vivo. En cuanto a la jugabilidad, prácticamente mantiene la fórmula de la entrega anterior, con árboles de habilidades enfocados en distintos aspectos del personaje y una progresión que resulta familiar si ya jugaste Rise, visualmente el juego sigue viéndose bastante bien y todavía no se siente castigado por el paso de los años, mientras que el apartado sonoro cumple correctamente, ambienta muy bien cada zona, aunque tampoco deja una banda sonora que termine dándole vueltas a tu cabeza una vez apagas el juego. En el apartado técnico mi experiencia fue bastante buena, no tuve problemas importantes de rendimiento, aunque sí me encontré con algunos detalles curiosos, como que en ciertas zonas el cabello de Lara pasaba de castaño a gris, algunos diálogos se desincronizaban con el movimiento de los labios y, en ocasiones, ciertos efectos de sonido tardaban unos segundos en reproducirse, son fallos menores, pero estuvieron presentes durante mi partida. Un cambio que sí agradecí bastante fue la desaparición del multijugador, después de dos juegos donde era un modo que, al menos para mí, sobraba completamente, esta entrega decide centrarse únicamente en la campaña y creo que le hace un favor enorme a la experiencia. En general, Shadow of the Tomb Raider me parece un buen cierre para esta trilogía, claro que pudo ser mejor y seguramente había margen para aprovechar mucho más la idea principal de la historia, pero aun así considero que cierra correctamente el viaje de esta versión de Lara Croft y ofrece una aventura que merece la pena, especialmente si ya vienes siguiendo la franquicia desde las entregas anteriores. [b]Nota Final: 7/10[/b]

Lara Croft - Blood Princess <3

Shadow of the Tomb Raider перестала вдавати, що вона шутер. Гра нарешті згадала, за що свого часу всі полюбили Tomb Raider: лазити, думати й іноді дивитися вниз із думкою: "Ну ні, туди я точно не стрибну". Спойлер - стрибнете. У фіналі трилогії майже всі механіки стали на свої місця. Перестрілок поменшало, зате акробатики, дослідження й головоломок - значно більше. Просторові загадки тут, мабуть, найкращі за всю нову трилогію. Дзеркала, величезні механізми, затонулі кораблі, кам'яні конструкції... Спочатку дивишся на механізм із виразом обличчя людини, яка випадково відкрила Blender, а через кілька хвилин рішення складається в голові настільки логічно, що навіть трохи образливо: "Ну як я одразу цього не побачив?" Особливо вдало зроблена система складності. Окремо можна налаштувати бої, навігацію й головоломки. Якщо зовсім застрягли, Лара делікатно натякне: "Праворуч є важіль! Улльо?". Приємно, що гра не кричить його в перші десять секунд, як це люблять робити сучасні блокбастери. Бої теж змінили акценти. Найефективніше працює скрадання: тихо підвісити ворога на дереві (Лариса Бетменівна, це ви?), розчинитися в джунглях або методично прибирати патрулі з високої трави. Гра всіляко натякає, що Лара - археологиня, а не мобільний кулемет. Спіймали бюстом кілька куль — готуйтеся до завантаження останнього збереження. Особливо запам'ятовується Пайтіті - велике живе місто-хаб, де можна спілкуватися з місцевими, брати побічні завдання, спостерігати ритуали й просто трохи перевести подих між черговими древніми катастрофами і культами. До того ж основний сюжет не змушує бігати по всіх знаках питання на мапі. Хочете - досліджуйте, не хочете - гра спокійно поведе далі, не очікуючи необхідної прокачки. Єдине, що іноді збиває з ритму: - плавання у великих печерах легко перетворюється на конкурс "де тут верх?"; - ціна помилки в головоломках часом болючіша, ніж сама загадка; - мотузка відкрила нові можливості... красиво впасти; - якщо вже ввімкнув підказки, то хоча б не відкривай YouTube. Є ще трохи гідності. Shadow of the Tomb Raider гідно завершує історію нової Лари Крофт. Вона показує її більш людяною, але незмінно впертою - з тих людей, які скоріше самотужки посунуть древній храм, ніж попросять когось потримати ліхтарик. І найбільший комплімент грі в тому, що після фіналу зовсім не виникає думки: "Ну це ж не трилогія". Вона завершує історію так, що замість "нарешті закінчилося" думаєш лише одне: "То коли наступна пригода?"

She's exactly my type. I'm really into women in their late 30s to 40s—women who are mature, alluring, and maybe have one or two kids. They might be widowed, or they might not be. I find it incredibly attractive when they have a graceful, well-kept figure and a face that shows a bit of age but still looks elegant and refined. There's also something appealing about the natural warmth of their body, even if they're a little sweaty. She reminds me so much of my high school teacher.

转柱子转不动我以为方法不对，一查是bug好几年了，草泥马，一个bug过了多少年了都不修，去你妈的浪费我好几十分钟。

Сразу оговорюсь: предыдущие две части перезапуска, несмотря на все их шероховатости, мне искренне понравились. Однако Shadow of the Tomb Raider оставила очень смешанные впечатления. С одной стороны, мне совершенно не жаль потраченного на нее времени, а с другой — игра буквально соткана из странных геймдизайнерских решений, которые сильно портят итоговую картину. Возвращение к корням и проблема гардероба. Сама задумка уйти от непрекращающегося экшена в сторону классического исследования и несложных пространственных головоломок в гробницах — абсолютно правильная. Мир остался «полуоткрытым»: несколько крупных деревень-хабов соединены линейными коридорами, а быстрое перемещение работает через лагеря у костров. В поселениях появились побочные квесты, причем для получения некоторых требуется переодеть Лару в определенный наряд. Идея звучит здорово, пока разработчики не доводят ее до абсурда. В какой-то момент вы попадаете в город, где игра по совершенно дурацкой причине блокирует почти весь ваш гардероб. Но и это еще не все: даже доступные костюмы носить нет никакого смысла, потому что местные NPC наотрез откажутся с вами разговаривать, если на Ларе не надета конкретная сюжетная туника. Спрашивается, зачем было городить всю эту систему с ограничениями, если она просто делает остальные наряды бесполезными? Бесполезный арсенал и навыки. Похожая беда случилась и с прокачкой. Очки опыта и награды за зачистку гробниц открывают новые навыки, львиная доля которых заточена под боевку. Проблема в том, что в игре критически мало сражений, и применять эти способности попросту негде. Я вообще не уверен, что после завершения сюжета в мире остаются хоть какие-то вражеские патрули — лично я их больше не встречал. Тот же вопрос возникает к богатому арсеналу оружия и системе его апгрейдов: какой в них смысл, если стрелять почти не в кого? Боль перфекциониста и сломанный постгейм. Если просто бежать по сюжету, попутно собирая то, что плохо лежит, игра работает отлично. Сюжет звезд с неба не хватает, но густая атмосфера археологического приключения передана великолепно, управление с клавиатуры и мыши отзывчивое, а графика местами выдает просто потрясающую картинку. Но как только вы решаете закрыть игру на 100% и погружаетесь в «постгейм», Shadow of the Tomb Raider начинает откровенно бесить. Для заветной «платины» нужно собрать весь древний мусор и выполнить все испытания, а разработчики раскидали сундуки и ресурсы по самым глухим тупикам. Ужасный бэктрекинг: До некоторых секретов нужно бежать пять минут от ближайшего костра, а потом столько же топать обратно. Отсутствие шорткатов: В игре есть сундук в водоеме с пираньями, который находится в сотне метров от лагеря. Но из-за отвесного утеса вернуться тем же путем нельзя. Итог: зачистив сундук, я был вынужден плыть через весь водоем и еще 10 минут бежать по абсолютно пустым локациям, наблюдая одни и те же анимации Лары, пока не добрался до следующего костра. Куда смотрели тестеры — загадка. Вердикт. Если отбросить потрясающий фоторежим, Shadow of the Tomb Raider — это добротное развлечение строго на один раз. Это далеко не шедевр, и ругать игру есть за что, но как сезонный приключенческий блокбастер она со своей задачей справляется. Каких денег она стоит — зависит от ваших предпочтений, но я все же рекомендую обратить на нее внимание.

Ass boring as fck