Resident Evil 5

[h1]Батін альбом «Африка 2009»[/h1] https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3779237087 Текст буде величезним – все як ви любите. Я довго відкладав платину в Resident Evil 5, і між великими релізами нарешті з'явився час закрити цей гештальт. Тому сьогодні спробую розповісти, чому досі люблю цю гру і чому на ремейк саме п’ятої частини чекаю навіть більше, ніж на Code: Veronica. Бажаю приємного читання. 😊 [h3]Це точно Resident Evil?[/h3] До цієї франшизи ніколи не зверталися заради глибокого сюжету. І тим не менше, кожну нову гру ми все одно чекаємо з нетерпінням. Адже завжди цікаво дізнатися, що сталося з улюбленими обовтусами і в кого доведеться стріляти з ракетниці цього разу. Те саме сталося й у 2009 році, коли анонсували п’яту частину. Тоді у спільноти була купа питань: “Який нафіг Resident Evil в Африці? Що це за нова героїня? Нам пропонують влаштувати геноцид чорношкірих?”. І найсумніше, як тоді здавалося: “Серія тепер чистокровний клон Call of Duty?”. Сьогодні подібна реакція викликає хіба що посмішку. Більшість тих побоювань давно розчинилася в часі, а серйозно критикувати гру продовжують хіба що радикальні активісти. Втім, претензії до будь-якої гри у них знайдуться завжди. Насправді ж уся гра сприймається як документальний фільм про Африку, знятий одним дублем. Дивовижна навіть сьогодні постановка роликів, хореографія бійок, режисура, музика – все виконано на стабільно високому рівні. Окремо хочеться відзначити й візуальний стиль. Багато хто досі насамперед згадує горезвісний жовто-коричневий фільтр, але особисто для мене він додає атмосфери грі. Палюче сонце, пил, бруд, тропіки та вибухи кожні 5 хвилин. Парадоксально, але саме завдяки такій гамі 5-а частина досі має власне обличчя. Навіть у ремейку я б не хотів, щоб від цієї особливості повністю відмовилися заради чергового стерильно-фотореалістичного блокбастера. Але головне відкриття навіть не материк, а напарниця. Тут з’являється новий персонаж, про якого Capcom не хоче згадувати вже майже 20 років – Шева Аломар. Чесно, мені по барабану на Ребекку Чемберс, повернення якої люди так довго хайплять. Боже, навіть Баррі Бертон з’явився вже у трьох іграх як повноцінний учасник історії, а на Шеву просто незаслужено забили й забули. Вона виявилася досить цікавою, чудово вписалася в дует із Крісом та цілком заслуговувала на власне продовження. Завдяки напрочуд вдалому дуету мені подобається й фінал гри. Resident Evil 5 красиво завершує багаторічну історію Кріса, Джилл і Вескера. Після цього серія відразу могла рухатися в бік нових персонажів, як пізніше це зробила в 7-й частині. Через це повернення Кріса в RE6 здається вже значно менш природним. Його ПТСР, почуття провини та втрата напарників були вже чудово розкриті тут. Особисто я швидше продовжив би історію Шеви, ніж знову повертався до вже завершеної сюжетної арки старих героїв. [h3]Неймовірно затягує[/h3] Але все, про що я говорив вище, не мало б значення, якби гра не брала геймплеєм. Головна особливість п’ятірки – кооператив. І це не просто дод. режим, а другий, абсолютно інший спосіб знайомства з грою. Коли проходиш її сам, особливо на високих рівнях складності, вона відчувається набагато більш... пазловою, чи що. Ви з другом (або ботом) повністю однакові як бойові одиниці, через що швидко стаєте один для одного бігаючим інвентарем. Тут немає навіть найбанальніших відмінностей на кшталт «Кріс – танк, Шева – саппорт». Перший не носить більше речей, не отримує якихось бонусів від важкої зброї й не рухається повільніше. А друга не лікує ефективніше, не виготовляє пастки й рухається з тією ж швидкістю. Ні, забудьте. Вазюкатися в інвентарі доводиться багато, часто, і в якийсь момент ця необхідність стає досить інтимною. Постійно в когось закінчується місце, комусь нікуди покласти аптечку, і іноді доводиться обмінюватися ресурсами прямо в розпалі перестрілки. Місцями гра розділяє вас на короткий час, через що доводиться відбиватися всім, що потрапить під руку. На папері це звучить досить душно. Здається, ніби такий мікроменеджмент має постійно гальмувати жвавий екшен. А на практиці – рівно навпаки. Ви постійно «у процесі», що називається: разом прочісуєте локації; обговорюєте, що прибрати, а що залишити; і поступово починаєте вести сімейний бюджет для наступної битви. Ти прикриваєш напарника, поки він возиться в інвентарі. Через хвилину вже він прикриває тебе. Згодом цей процес стає настільки природним, що вже сприймається як частина пригоди. Саме тому я вважаю кооператив найкращим способом познайомитися з Resident Evil 5. Це не лише спільні перестрілки. Це постійні: “Дай мені це. Зачекай, місце закінчилося. Візьми це. Зашибісь, можна рухатися.”. І разом із тим, ясна річ, «пісі-какі» та сакральне: "Є6ать я йому прописав!". Паралельно ви обговорюєте всяку біліберду, смієтеся і не помічаєте, як пролітає кілька годин. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3776159697 Так я проходив гру вперше у роковому 2022 році. Перші кілька годин ми з другом звикали до керування й думали: “Як взагалі у це грати?”. А потім за кілька днів пройшли одну й ту саму гру ТРИ РАЗИ ПІДРЯД, щоразу підвищуючи складність. І жодного разу не було нудно. Цього разу історія слово в слово повторилася вже із Sondri. Після адаптації ми цілими днями рубали Маджіні та копалися один в одного в кишенях. Саме танкове керування разом з обмеженим інвентарем задає темп, який навіть сьогодні робить гру такою унікальною. Я обожнюю ігри тих же Hazelight, але Resident Evil 5 – звір абсолютно іншого калібру. Це неймовірно крута гра, яка здатна почесати те місце, про існування якого ви з другом навіть не здогадувалися. [h3]Мінуси[/h3] Загалом їх 5. Символічно, правда? ● НАЙУЙО6СЬКІ QTE. Добре, що більшу частину з них можна вимкнути в налаштуваннях. ● Танкове керування. Воно завдає незручності лише на початку, але звикнути все одно доведеться. ● До неможливого тупий і дратуючий бот. Особливо сильно від нього припікає на найвищій складності; ● Боси. Тут у RE5 великі проблеми. Деякі з битв побудовані так, ніби гра свідомо не хоче пояснювати, чого взагалі від вас хоче. Як ці боси примудрилися залишитися настільки кривими через майже двадцять років патчів – питання відкрите; ● Немає української локалізації. Хочеться вірити, що ремейк це виправить. Але якщо чесно, великих надій я на це не покладаю. Так, я не додав сюди аутизм рівня: “УуУ це більше не «резік», а тупий не-горор-шутан в Африці!”. Так, і це прекрасно. [h3]Висновки[/h3] Resident Evil 5 – одна з моїх найулюбленіших ігор серії. Так, вона повністю перестала бути горором, як перша частина та ремейк другої. Так, вона не така культова й атмосферно-мемна, як четверта. І ні, це не тупий бездушний шутан, як шоста. Гра викликає у мене теплі почуття одразу з кількох причин. Мені подобаються бадьорі екшени, якісні з точки зору сюжету та геймплею роуд-муві, та що гра майже безперервно змушує двох людей взаємодіяти між собою, а не просто бігати поруч. Вона пропонує один із найнезвичайніших кооперативів, які я взагалі зустрічав у іграх. Ви разом виживаєте, ділитеся ресурсами, прикриваєте туза один одному і поступово починаєте працювати як одна команда. Навіть через сімнадцять років Resident Evil 5 залишається якісною, часто абсолютно абсурдною, але по-своєму унікальною пригодою. У ній ви з другом можете отримати досвід, який ви навіть не думали, що взагалі вам знадобиться. Так я думав у 2022, і в 2026 нічого не змінилося. Тому я дуже сподіваюся, що до двадцятиріччя гри у 2029 ми побачимо анонс її ремейку. Так само, як нещодавно сталося з RE4. Дякую за увагу, дорогі читачі! І до зустрічі в наступній рецензії. 🫶 https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3775738469 [h1]8/10[/h1]

Resident Evil 5 is the ultimate boulder-punching simulator. If you have ever looked at a solid, multi-ton volcanic rock and thought, "I want to uppercut that," then this is the game for you. While the horror elements of the older games are gone, it completely makes up for it with peak action, hilarious co-op chaos, and Chris Redfield's absurdly massive biceps. The inventory management can be annoying and Sheva's AI will occasionally watch you die, but stopping Albert Wesker’s plans for "Complete Global Saturation" through pure geological violence makes it all worth it. Buy it for the co-op, stay for the rock-punching finale. 10/10, Wesker and that boulder never stood a chance.

Complete... global... saturation!

Confesso, fiquei enrolando anos pra jogar, e gostei do jogo.

Not perfect, but still a good RE game RE5 is nowhere near perfect, but I don’t think it’s a bad game in the franchise either. I actually miss this version of Chris in RE7 and RE8, and we desperately need Sheva Alomar back. [h3]Gameplay and difficulty[/h3] [hr][/hr] The versus achievements are a nightmare, and Professional mode can be brutal. You basically die in one hit, and some sections are so chaotic that avoiding damage feels almost impossible. I’d honestly recommend playing it on Normal or Veteran. The game feels much better balanced that way. [h3]Controls might feel old now[/h3] [hr][/hr] If you’ve been playing the recent Resident Evil remakes, RE7, RE8, or newer RE games, the controls and camera movement might feel odd at first. This is still an older game, so don’t go in expecting modern RE gameplay. [h3]Performance[/h3] [hr][/hr] Definitely a good pick during a sale. It runs very smoothly even on lower-end PCs, or basically a potato. I first ran this game on a Compaq CQ40, so yeah, it can run on almost anything. [h3]Gold Edition improvements[/h3] [hr][/hr] One good thing is that they removed a lot of QTEs in the Gold Edition. God, those QTEs were bad. [h3]Final thoughts[/h3] [hr][/hr] If you’re coming straight from the remakes or the newer Resident Evil games, you might end up disappointed. RE5 is more than a decade old, and it shows in some places. Still, I had a good time with it, and I’m eagerly waiting for an RE5 Remake. Hopefully, it actually happens someday.

Aylardır oynamayı ertelediğim, hatta ilk denememde sadece 10 dakika oynayıp göz kanatan o meşhur yeşil Matrix filtresine dayanamayarak iade ettiğim Resident Evil 5'i sonunda yeniden satın alıp bitirdim. Ve ne yalan söyleyeyim, tüm eksilerine rağmen beklediğimden çok daha fazla keyif aldım. Bunda en büyük etken sanırım oyuna doğru beklentiyle başlamam oldu. Resident Evil 5'i yıllardır hakkında okuduğum yorumlar ve izlediğim incelemeler nedeniyle kafamda "serinin en kötü oyunlarından biri" olarak konumlandırmıştım. Bu yüzden uzun süre uzak durdum. Fakat bu kez oyuna klasik Resident Evil oyunlarındaki hayatta kalma korkusu (survival horror) deneyimini bekleyerek değil, aksiyon odaklı bir Resident Evil deneyimi yaşayacağımı bilerek başladım. Sanırım bu bakış açısı oyundan aldığım keyfi ciddi anlamda artırdı. Öncelikle şu gerçeği kabul etmek gerekiyor; Resident Evil 5 korku oyunu olmaya çalışmıyor. Resident Evil 4'ün açtığı yolu daha da ileri taşıyor ve korku unsurlarını büyük ölçüde geri plana atıp aksiyonu merkeze koyuyor. Eğer seriyi sadece hayatta kalma korkusuyla özdeşleştiriyorsanız bu tercih sizi rahatsız edebilir. Yer yer beni de rahatsız ettiği anlar oldu. Ancak bunu en baştan kabul edip oyuna bu bakış açısıyla yaklaştığınızda, ortaya çıkan deneyimin hiç de fena olmadığını görüyorsunuz. [h2]OYNANIŞ[/h2] Oyunun en güçlü yönlerinden biri oynanış tarafı. Silahların hissiyatı tatmin edici, çatışmalar akıcı ve oyun neredeyse hiç tempo kaybetmiyor. Sürekli yeni düşman tipleri, farklı mekanlar ve büyük boss savaşlarıyla karşılaşmanız tekdüzeliğin önüne geçiyor. Özellikle bölüm sonlarındaki boss mücadeleleri, mermi süngeri olmalarını bir kenara bırakırsak, bugün bile oldukça eğlenceli.(Tabi eğer co-op oynuyarsanız. Sp takıldığınızda inanılmaz kanser olabiliyor bu boss savaşları). Günümüz standartlarında bazı mekanikler yaşını belli etse de oynanış döngüsü hâlâ bağımlılık yaratacak kadar başarılı. [h2]HİKAYE VE LORE TARAFI[/h2] Resident Evil 5 sadece aksiyon üzerine kurulmuş, hikâyeyi ikinci plana atan bir oyun değil. Tam tersine, serinin lore'u açısından oldukça kritik gelişmeler barındırıyor. Özellikle Umbrella'nın geçmişi, Progenitor Virüsü'nün kökeni, Spencer'ın planları ve Albert Wesker'ın nihai amacı gibi yıllardır merak edilen birçok konu bu oyunla birlikte daha net bir çerçeveye oturuyor. Hatta serinin genel hikâyesini takip eden biri için Resident Evil 5'i atlamak ciddi bir eksiklik yaratabilir. Çünkü bu oyun yalnızca Chris ile Wesker'ın hesaplaşmasını anlatmıyor; Resident Evil evrenini şekillendiren olayların arka planını da büyük ölçüde tamamlıyor. İlk oyunlardan beri atılan birçok hikâye tohumu burada karşılığını buluyor ve yıllardır süren bazı soru işaretleri cevaplanıyor. Bu yönüyle Resident Evil 5, serinin hikâyesini anlamak isteyen herkesin mutlaka oynaması gereken yapımlardan biri. [h2]KARAKTERLER[/h2] Karakterler tarafında ise oyunun en büyük artılarından biri hiç şüphesiz Chris Redfield ve özellikle Albert Wesker. Chris'i yıllar sonra yeniden görmek güzeldi. Resident Evil 1'den beri takip ettiğimiz karakterin artık çok daha tecrübeli, sert ve fiziksel olarak bambaşka bir noktaya geldiğini görmek hikâyeye güzel bir devam hissi katıyor. Evet, kaslı tasarımı zaman zaman eleştirilse de oyunun aksiyon odaklı yapısıyla bence gayet uyumlu. Bunun yanında Chris'in Jill'e olan bağlılığı ve Wesker'ı durdurma konusundaki kararlılığı karaktere güçlü bir motivasyon kazandırıyor. Jill ile aralarındaki ortaklık vurgusu güzel işlenmiş. Bu dinamik Chris'in, Sheva ile olan ilişkisine de yansıyor. İkili arasındaki diyaloglar gayet güzeldi. Ancak bu oyunun asıl yıldızı benim gözümde kesinlikle Albert Wesker. Serinin en ikonik kötü karakterlerinden biri. Resident Evil 5, onu tam anlamıyla zirvede gösteriyor. Sahneye çıktığı her an karizmasıyla ortamın havasını değiştiriyor. Sakin konuşması, kendinden emin tavırları, üstünlük hissi veren karizma ve ikonik replikleriyle tam anlamıyla unutulmaz bir antagonist olmuş. Üstelik bu karizma sadece ara sahnelerle sınırlı da değil. Oynanış sırasında insanüstü hızı, kurşunlardan rahatlıkla kaçması, tek eliyle füzeyi durdurması ve Chris ile Sheva'yı sürekli çaresiz bırakması sayesinde gerçekten "yenilmesi imkânsız" gibi hissettiriyor. Bu da onun oluşturduğu tehdit hissini sürekli diri tutuyor. Özellikle Chris ile olan kişisel hesaplaşması, finale doğru gerilimi daha da yükseltiyor ve hikâyeye güçlü bir ağırlık katıyor. [h2]BOSS SAVAŞLARI[/h2] Boss savaşları da bu hissi destekliyor. Wesker ile her karşılaşma diğer boss'lardan farklı bir heyecan yaratıyor çünkü karşınızda devasa bir canavar değil, sizi zekâsıyla ve üstün yetenekleriyle alt etmeye çalışan bir rakip var. Bu yüzden oyunun finaline kadar Wesker'ın oluşturduğu tehdit hissi hiç kaybolmuyor. Ancak finaldeki boss savaşını bayağı zayıf buldum. Hiç Wesker'a yakışan bir son değildi bence. "Sürekli kritik noktaya vur ve dodgela, vur dodgela, vur dodgela mantığı inanılmaz sıkıcı ve ruhsuz yapıyor bu boss fightını. Daha çeşitli ve epic bir şey beklerdim kesinlikle. Bu arada Wesker'ın öldüğünü de düşünmüyorum, Capcom Wesker'ı geri getirecek ve getirmeli de. Serinin en ikonik karakterlerinden birini daha fazla oyunda görmeyi çok isterim. [h2]SONUÇ[/h2] Sonuç olarak Resident Evil 5, yıllardır maruz kaldığı olumsuz yorumları hak edecek kadar kötü bir oyun değil. Evet, klasik Resident Evil formülünden uzaklaşıyor, korku dozunu ciddi şekilde azaltıyor ve aksiyonu ön plana çıkarıyor. Fakat bunu yaparken eğlenceli olmayı başarıyor. Özellikle co-op oynandığında sunduğu deneyim bugün bile oldukça keyifli. Üstelik serinin lore'una yaptığı katkılar da düşünüldüğünde, Resident Evil evrenini takip eden herkesin en az bir kez deneyimlemesi gereken yapımlardan biri. 8/10

ONLY consider touching this game if you have someone else to play it with you so that you're at least not alone in suffering through one of the most miserable gaming experiences of all time

[h1]2009年に発売された『[b]BIOHAZARD 5[/b]』を、2026年に遊ぶ[/h1] 20代女性ふたり、ゴリスを見にアフリカへ……。 面白すぎて駆け抜けるようにクリア、現在二周目です。 エンブレム（よくある収集要素）を自力で探しまわっています、めっちゃ楽しい。 [b]自分[/b]：[b]クリス[/b]。筋骨隆々、見た目はゴリラなのに決して前に出ないチキン野郎。 稀に膝をついた相手に暴力を振るおうと近づくが、殴りかかる寸前で起き上がった敵に背を向け逃走する。 敵がわらわらと出てきたときは初期地点から微動だにせずスコープを覗いてこそこそと狙撃を繰り返す。 「[b]スナイパーライフル以外は照準が常に画面の中央に来ないから難しい[/b]」、などと言い訳している。 金の亡者でシェバがピンチになっても先に宝石を拾っている。たまにコスチューム変更で乳首を出す。 [b]友達[/b]：[b]シェバ[/b]。猪突猛進ピチピチギャル23歳。気がつくと敵の群れの中にいる。 途中からピチピチスーツに着替えていた。ちょっとハニガンっぽい。 果敢にスタンロッドで殴りつけ、華麗に蹴り飛ばし、鍛え抜かれた尻をこっちに向けナイフでとどめを刺す。 後半はグレネードランチャーを至近距離でぶっ放しまくっていた。弾が買えるのが良いところらしい。 バイオ4の湖を思い出させるマップで魚を狩りまくっていたのが可愛すぎた。漁師シェバ。 でも今思えば、あそこの魚ってナントカ族が養殖してたのかなって……生け簀感がありますよね？ [h3]60fpsに設定していると進行不能になるバグについて[/h3] [b]発生場所[/b]：[b]Chapter5-2 実験施設[/b] [b]バグの内容[/b]：[b]60fpsに設定していると、ボスが倒せなくなる[/b] [b]解消方法 1[/b]：[b]30fpsに設定を変更する[/b]（OPTION → PC SETTING） [b]解消方法 2[/b]：[b]ロケットランチャーを用意して倒す[/b] 今から遊ぼうとしている方向けに、これだけ先に書いておきます。 実験施設のボス戦で、60fps設定だと弱点部位が出てこなくなり、倒すことが不可能になるバグに遭遇しました。 難易度Amateur（イージー）にもかかわらず、弾切れになるまで戦ってもボスを倒すことができませんでした。 何度挑んでも倒しきれずに弾切れになってしまう為、諦めて攻略を調べることに。 するとredditで上記のバグについて話している人がいました。 藁にも縋る気持ちで60fpsから30fpsに変更したところ、笑っちゃうくらいあっさりと撃破できました。 Xでは30fpsに変更できないと困っている人もいた（友達もそうだった）ので、そういった場合はChapter3-1で拾えるロケットランチャーを持ち込んでぶっ飛ばしてください。 RE2のG1第一形態なんてfpsが高ければ高いほどナイフで早く倒せるというのに、まさかfpsを下げなければ倒せないなんて盲点でした。あ、でもRE4のデルラゴ戦はfpsを下げた方が有利なんでしたっけ？ なんにしても下げなければ攻略不可能という点において、現代のPCでは性能が良すぎて敵が高速化してしまう偽典・女神転生を思い出しましたね。 2009年はもう十分昔ってことか……。4歳だった弟と、一緒に酒が飲めるようになってしまいました。 [h3]3D酔いと古い操作にくじけない、おすすめの設定[/h3] [b]CONTROLLER SETTING[/b]：[b]タイプD[/b] LTで構えてRTで撃つ/投げる、LBでナイフを構えてRTで振るなど、REシリーズに一番近い。 REシリーズが未経験でも、割とよくある操作な気がします。馴染みやすいです。 [b]GAME SETTING[/b]：[b]カメラ → オリジナル[/b] [b]PC SETTING[/b]：[b]モーションブラー → オフ[/b] 最初は「やべぇ、このゲーム無理かも……」ってくらい酔いました。 私たちはふたりとも3D酔いに弱いので、Chapter2くらいで揃って仲良く吐きそうでした。 設定を変更後はだいぶマシになり、操作にも慣れてきたことで問題なく遊べていましたが……。 後半突如現れた三半規管絶対殺すマン、ぐるぐる回りながら上昇するクソデカ円型エレベーター！ 地獄すぎてもう笑うしかなかった。誰だよこんなの考えたやつ。3D酔いする人が憎いのか？ よく敵がエレベーターに乗ってくるじゃないですか。これはそんなことないです、安全圏から撃ってきます。 コーヒーカップで回されながら、敵を探して撃って倒さなければならないようなもんです。しぬ。 ちょっと走馬灯が見えましたね。 ねえ、私たち……小学生の頃はCSOとかFPSをバリバリやっていたのにね……これが老いかな。 [h3]ポイントの使い道[/h3] Chapterクリア時に評価に応じて貰えるポイントは、BONUS FEATURESで交換できます。 私みたいにフィギュアを片っ端から交換してるとよ……クリア後に無限弾が解放されて泣くことになります。 特にこだわりが無いならとっておいた方がいいよ♡ [h3]結局、今遊んでも面白いのか？[/h3] 面白いです。名作は何年経っても面白いんだなぁと改めて思わされました。 オールS評価を目指したくなる各難易度、Chapterごとの記録。バイオハザード4のような武器の改造。 今ではすっかり定番となった、マップに隠された収集要素。ポイントを使ったフィギュアの交換や弾の無限化。MERCENARIESにDLC、実績集めと、やり込み要素もたくさんあります。 一方で、実は面白さが分からずに投げ出した過去があります。 RE2→RE3→RE4と続けて遊び、そこから5を始めたので操作に慣れるのが本当に大変でした。 もたもたと自分が生き延びるのに精一杯なのにシェバの面倒は見ないといけないし、急に今までのバイオハザードとは雰囲気が変わってアーケードみたいだし、ひとりで遊ぶには正直つらいものがありました。 試しにオンラインにしたところ親切なプロが助けに来てくれましたが、プロが作った安全な道を走ってついていくだけっていうのがなんかちょっと違うな～と思い、Chapter2ぐらいまで遊んでやめてしまいました。 今回こんなにも楽しく遊べたのは、友達のおかげです。 私はほとんど未プレイと変わらない状態で、友達にいたっては完全初見。一緒に攻略していくのが本当に楽しかった。最初いまいち好きになれなかったアーケードっぽささえ、一緒にゲーセンにいるみたいですごく良かったんですよ。 バイオハザード5が初めての方は、友達と一緒に遊ぶのを強くおすすめします。