Він з’явився нізвідки. Ні, ну якщо чесно, з’явився він з храму магів Вогню. А от як він з’явився ТАМ — загадка. Пам’ятаю, як кілька вартових, які там були, закричали. У будівлю забігло ще кілька, з одним із рудних баронів. Але назад ніхто з них не вийшов.
А за якийсь час з дверей з’явився Безіменний. Ну, тобто як Безіменний. Певно що у нього було ім’я. Але якось так вже повелося у Старому Таборі, що твоє ім’я мало кому цікаве, коли ти тільки приходиш. Копачів більше цікавить кількість добутої у шахті руди. Тіней більше цікавить, як прислужитися Торусу і стати вартовими. А коли ти стаєш вартовим — ти перетворюєшся на частину маленької армії баронів. Армії Гомеза.
Але з Безіменним все було якось… інакше. Він спочатку теж намагався іти цим шляхом. Допомагав Дієго. Помагав тіням. Навіть зміг потрапити до внутрішнього двору замку. Я то на власні очі бачив. Ну, бо я ж там кухарем працював. Так от. Мало того, що Безіменний зайшов до внутрішньої частини замку, він навіть був на аудієнції у Гомеза. Не знаю, про що вони там говорили, але обслуга говорила, що барони дали йому завдання. Щось, пов’язане із Старою шахтою. А коли Безіменний вернувся, то його розмова з баронами була дуже короткою. Натомість, він пішов до храму магів Вогню. І пробув там кілька діб. А коли вийшов — то носив їхню мантію.
Потім я його довго не бачив. Кажуть, Безіменного бачили то тут, то там. То він затримався на пару тижнів з цими кризанутими з боліт, які молилися своєму Сплячому. То він був у Новому Таборі й ділив хліб з найманцями. Ходили чутки, що він навіть встиг зустрітися із магом-відступником Ксардасом.
Гомез, між тим, остаточно втратив здоровий глузд. Він змушував хлопців копати все глибше, добувати руди все більше. Бозна нахіба вона здалася королю Робару. Врешті, закінчилося все трагічно: шахта завалилася, купа народу загинула. І копачі, і вартові Старого Табору, і навіть кілька кризанутих з боліт. Барони вирішили відбити шахту у Нового Табору. Бо ж потік руди за бар’єр мав текти стабільно. Маги Вогню були проти, тож цей вилупок не придумав нічого кращого, ніж просто їх вирізати. Після він відрядив екпедицію до Вільної Шахти і закрив ворота до Старого Табору.
Дні минали, проте загін баронів так і не повернувся. Не було жодних новин ані про те, що з ними сталося, ані про те, чи вдалося їм взагалі добратися до тої шахти. Чи може вони загинули десь у горах. Барони намагалися відправляти розвідників, але й ті не вернулися. Гомез закрився у себе в замку і нікого не хотів бачити.
А потім повернувся Безіменний. Він носив дивну металеву броню і, що цікаво, не мав при собі зброї. Ну, тобто зброя була. Його звичний одноручний клинок. Але він так його і не дістав жодного разу. Як згадую, то досі волосся дибки стає. Коли хтось намагався до нього наблизитися, або ж пробував пустити у нього стрілу… Іннос врятуй нас. Він просто промовляв якісь слова, з-під його ніг розходився густий червоний туман і люди падали замертво. Я думаю, то був демон, який заволодів Безіменним.
Він зайшов до замку Гомеза. Мовчки. І так само мовчки вийшов, тримаючи в руках Гнів Інноса. Спустився до казематів, випустив нашого коваля. І так само, як з’явився, зник. Потім, у замку, ми знайшли з десяток мертвих тіл. Всі — або барони, або варта. Обслугу він і пальцем не зачепив. Гомеза ми знайшли у його тронній залі: меч Безіменного проштрикнув його наскрізь і мов метелика приколов до спинки трону.
Врешті, не лишилося нікого, хто бодай якось би підтримував баронів чи співчував їм. Після того люди зорганізувалися і взяли справу до своїх рук. Табір знову відкрили. Довгі тижні у нас зайняло відновити стосунки із найманцями. Бо ж без їх підтримки годі й було мріяти повернутися до Старої шахти.
Казали, що Безіменний пішов назад до орочих земель і після того жодна жива душа його не бачила. А потім, можливо минуло місяці півтора, ми якраз готувалися відновлювати роботи у шахті. Так от, за півтора місяці бар’єр просто… вибухнув? Не знаю, як це назвати: він ніби склався у величезну блискавку, яка вдарила у гори. Все. Ми були вільні. Досі не знаю, що до того призвело. І як так
сталося.
Ну а потім ми з друзями вирішили йти в Хорініс. Врешті, хороші кухарі ж усім потрібні, правда? Навіть паладинам!
_____________________________________________
Це був дуже довгий вступ. А тепер про Готику. Ту саму, єдину і неповторну, яка вийшла, страшно подумать, у 2001 році. І в неї досі можна грати.
Так, воно до біса квадратне. Так, анімації тут за нинішніми мірками жахливі.
Так, механіки застарілі, а той, хто вигадав це керування має горіть у пеклі довічно.
Так, воно криве і забаговане. Тут можна застрягнути в текстурах, стрибнути в небо, упасти й убитися.
Автосейвів нема, бо які такі автосейви у 2001-му? Того F5 наш найкращий друг. Але не факт, що це завантаження буде робочим і вас не викине з гри після швидкого сейву.
Але цей світ логічний! Монстри тут не безлімітні. Оскільки ви за бар’єром, то їхня кількість цілком собі скорочувана. Так, вони респавняться при переході з глави до глави, але не у таких кількостях, аби виникали питання.
Маг як клас тут категорично і повністю безполєзний майже всю гру. Серйозно. Достатньо якомусь монстру збить вашу анімацію касту і все. Ви попадаєте в коло заклинання, яке просто не можете завершити. А реально корисних заклять три: шось там про вогняний шторм, подих смерті і світло. Мана тут не регенерується, але не переживайте, воно вам ненада. Тут можна нафармить стільки банок з маною, що вистачить до кінця гри. Тим паче, нормально роздавать маг зможе аж під кінець гри, тому махать мечем все одно прийдеться. Але коли він почне роздавать... скажімо так, це буквально напівбог, який спустився покарати людей, орків, інсектоїдів, демонів вищинх і нижчих. До речі, якщо сильно постараться, то можна вкачати і ближній бій, і мага. Але в кінці все одно доведеться вибирати щось одне)
Сюжет. Ніц надзвичайного, але і не сказать, що він жахливий. Герої присутні, герої мають мотивацію, герої взаємодіють зі світом і одне з одним. Герої створюють настрій і загалом, хороші персонажі це запорука доброї оповіді) Ти переживаєш за Мільтена, сподіваєшся, що Дієго не вдарився головою, що Гора не розірвуть странні динозаври… коротше. Ви поняли.
Музика. Чесно — років 20 точно переслуховую саундтреки з трьох Готик. Це і правда щось неймовірне. Фактично, 20 років тому в цю серію мене закохав не лише пропрацьований світ. Не лише його герої та їх історії. І не харизматичний Безіменний, який загалом просто дядько, який хоче спокійного життя. Але й музика.
Цій грі неможливо поставити оцінку. В неї треба виключно грати. І, по хорошому, саме в оригінал. Бо такого вже не роблять.
