Dishonored 2

The Dishonored saga has always been in my view one of the peaks of gaming, for it being very classic in its mission structure but with a gameplay nothing short of stellar and both a very unique lore and art style. Sincerely, they really should make a series out of it: I won't spoil anything about the story, but the steampunk setting and its interesting characters really leave you with the desire to know more about it. For the 3 people who still don't know, the Dishonored saga works on a chaos level: the "messier" you are in your mission, the worse the world will become, and despite defeating the bad guys the world will turn to crap anyways. For this reason it's of the utmost importance to try and be a shadow, lurking unseen and knocking out foes without killing (almost) anyone. In my case, I've started the first few mission in a clumsy and slightly too deadly way, but then I've improved and I could reduce the global chaos and get a positive ending. That might seem like small victory but believe me, once you get it it's really rewarding. This game has a charming soul and it's visible in the little details that make you lose yourself in, the little alleys during sunset, patrolling enemies singing to themselves sweet songs, little unexpected details... make yourself a favour and play this game! https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3734497177

only issue i had was the game would not launch at all "click play instant crash" looked it up online and apparently its common error with amd cpu nvidia gpu so i installed a new amd file for the game from github replaced it in the steam common folder for the game and it works great zero performance issues all around very fun stealth game with a beautiful art style, fun mechanics and puzzles, voice acting is really good, crazy this game is 10 years old and still looks amazing and feels fresh highly recommend!

我很难用言语形容第一次用时间仪穿越回去的感受 我们都知道故地重游本就是一件在时间里刻舟求剑的事情 雕栏玉砌应犹在 只是朱颜改 透过时间仪的镜片窥视三年前 镜像里是灯火的辉煌、乐声的悠扬 而镜像外 则是爬满青苔的断梁 漫天飞舞的血蝇和一片荒芜的死寂 三年前的宅邸就像是一张定格在灾难发生前一秒的精致照片 视觉与心理的巨大反差催生出恍如隔世之感 以最直接的方式冲击着我的感官与心神 可拥有时间仪 我就可以真正的回到过去 回到我的心尚且平静之时

Dishonored 2 Good: ‣ Engaging story and interesting characters each with either outstanding personalities or unique backstories. ‣ Amazing worldbuilding and lots of lore scattered to discover. The world reacting slowly to your chaos (how you play the game) in game is a really nice touch. ‣ Encourages exploring. Sometimes second objectives, loot or safe codes appear if you explore sections of the map. (this is sometimes I've had levels where i spend more than 1 or even 2 hours) ‣ Same as Dishonored 1, has a unique vibe, tone to it. ‣ Still similar with its predecessor in art style direction (which is good), yet looks better and has better map design with multiple ways of approaching. While we're at the levels topic, some levels really stand out like the clockwork mansion or the time travel one. ‣ Still somehow a sandbox game, you can go wild or silent, with skills or without them, so you're free to play how you want. (Tho imo Stealth feels more engaging, but berserker has cool kill animations). ‣ Same as Dishonored 1, slightly different endings based on how you handle missions (more aggressive = high chaos = bad ending / more stealth and less aggression = low chaos = good ending). ‣ 2 Protagonists, you can choose between Corvo and Emily. I didn't play as Corvo this time, but i feel like Emily is more interesting because the story focuses way more around her. ‣ Is highly repayable especially since it has NG+. I'm tempted to replay the game instead of clearing my backlog. Bad: ‣ Last 2 chapters felt way too easy and i finished them quite fast tbh. ‣ This is the second time i play this game (last time was 8 years ago). First time i played it, i finished in a rush less than 10h with high chaos, this occasion i took my time and played at a slower peace and it was a really enjoyable experience. Considering the content you get and the money you pay for the game i think it's worth it, but at the same time, this game has always gone on sale so if you're still not sure pick this up on the next sale.

A trilogia Dishonored é uma das experiências mais marcantes dos jogos de ação e furtividade das últimas décadas. Desenvolvida pela Arkane Studios, a série se destaca não apenas pela liberdade oferecida ao jogador, mas também por sua ambientação sombria, sua narrativa política e pela maneira como transforma cada escolha em consequência. Mais do que uma história sobre assassinos com poderes sobrenaturais, Dishonored fala sobre vingança, culpa, corrupção, poder e responsabilidade. Seus jogos colocam o jogador diante de cidades decadentes, governos instáveis e personagens moralmente ambíguos, permitindo que cada missão seja resolvida de diferentes maneiras. A trilogia principal é composta por Dishonored, Dishonored 2 e Dishonored: Death of the Outsider. Embora cada título tenha seu próprio protagonista e conflito, os três jogos formam uma narrativa conectada pelo Império das Ilhas, pelo misterioso Vazio e pela figura do Estranho. Muito se fala que a franquia foi esquecida ou não continuada, mas joguem os 3 para ver como a história esta com todos arcos amarrados e sem pontas soltas. A dlc Death of the outsider mostra a bily e sua jornada de assassina antes dos problemas com O corvo, e é justo no navio dela que temos nossa base no game 2. A vilã do 2 é da DLC do game 1, e claro a filha Emely cresceu e se tornou a personagem principal. Temos o sokolov preso no capítulo 2, nós que o colocamos lá no 1. Então Dishonored é algo incrível e bem construído. Uma das melhores coisas já feitas na indústria dos games. Eu zerei Com a Emely passando o grosso em geral, matando e chacina e cabeça rolando ( ela tinha que ser assim, para aprender como ser açougueira) e a segunda jogada com O corvo furtivamente, pelas sombras sem mata ninguém. Tem fases bem construídas e interessantes, como a casa que muda de posição os comodos a cada manievela puxada e a fase do tempo, voltar ao passado para mudar algo no futuro. A franquia não entrega apenas missões de infiltração. Ela cria espaços que podem ser observados, compreendidos e transformados. Cada corredor, telhado ou passagem secreta representa uma possibilidade. Seu maior mérito está em confiar no jogador. Em vez de indicar uma solução correta, Dishonored oferece ferramentas e deixa que cada pessoa construa a própria história, vai a loca ou em várias maneiras de ser sútil e uma sombra. Minha sincera nota ao game é 8,5/10 Falto mais fases, ou ampliar os objetivos delas. Dublagem 100%, foda a voz do Corvo e excelente para rejogar e fazer todas conquistas. Eu parei por aqui com 31 de 50- se eu seguir me vai umas 15 a 25 horas a mais, e não quero estragar o que guardo e estou levando de bom da franquia. Comprei em 2022 na Nuuvem e recém 2026 ele ganhou seu devido valor.

[h2][b] У императриц нет друзей, старик! [/b][/h2] Второй Дисхонред - не просто сиквел, это попытка приучить казуалов и калложуев к качественным играм. Разберем путь Аркейн Студии из андеграунда к вершине игровой индустрии, и обратно в андеграунд [i][b] Плюсы: [/b][/i] 1) Разница протагонистов. На релизе и годами далее мой пк не тянул игру, поэтому я просто смотрел обзоры и читал новости. Каждый гнилозубый ютубер или комментатор говорили про то, что "геймплей не отличается, разница только в иконках способностей". Я просто начал НГ+ и уже почувствовал разницу. Пройдя фулл игру за Эмили я могу сказать, что путь без убийств (Чистые руки, Тень, Призрак и тд) невероятно легко получить. После cpakoeбLи с достижениями в первом дисхонред - местные достижения просто прогулка по парку. Я не знаю, может надо было настроить пользовательскую сложность. Но на местной "очень высокой" сложности пройти игру за Эмили весьма просто. Она прям заточена на каноничное мягкое прохождение. Скорее всего делали ее для тех, кто не играл в первую часть. 2) Уровни = шедевры. Я целовал мысли того, кто был геймдизайнером этой игры. Сравните уровень в аббатстве из первой части и уровень в лечебнице тут. Идейно и геймплейно - они несут одинаковый посыл и выполняют одинаковые функции. Но масштаб и ощущения абсолютно разные. Я невероятно кайфовал, пока шарил по местным углам. Уровень-особняк, загадка с соответствием (которую я изи решил и чуть не скипнул половину главы), уровень с перемещением во времени. Это чистый кайф. 3) Атмосфера и лор. Карнака живет. Газеты, записки, разговоры рабочих - это было и раньше, но сейчас этого больше, чаще, ощутимее. Здесь нет «белого» и «черного», тут даже дефолтный стражник имеет свою трагичную историю. [i][b] Минусы: [/b][/i] 1) Эмили решили сделать каноничным героем, подстроили мир и реплики под нее. Окей, крутое решение. Но мб стоило рассказать об этом Корво и Чужому? Мне хватило 1 главы, чтобы понять, как быстро они переписывали игру. Чего стоит один только подъё6 от Чужого: "Корво, мой друг. Боюсь, ты потерял ещё одну императрицу." Зато рассказы о глиномессах, обиженных леzбиянках и прочем мусоре не забыли вставить. 2) За крутой геймплей нам пришлось заплатить самую высокую цену - сюжет. Я просто не понимаю, как можно было сделать таких скучных злодеев. Разборки за власть в 6й главе выглядят интереснее и правдивее, чем основной сюжет. Они - злодеи, потому что внутри них зло. Мммм. Внимание злодеи: Хайд (из Ванхельсинга spizдели), Доктор Кирин Фуфелшмертц, дочь Доминика Торетто, и растолстевший Моргенштерн. В первой части - антагонисты были тотальными ублюдками и тварями. Ты четко видел их гнилую натуру и тебе хотелось и покарать. Выбирая нелетальный метод я прям радовался, как сильно я попустил их (тк раньше нелетальный метод, хоть и не повышал хаос, но страдания цели повышал знатно). А сейчас? Да местные антагонисты просто бедолаги, которых и трогать не хочется. Они вызывают жалость одним своим нелепым видом. А когда слушаешь их "мотивацию" становится только хуже. [i][b] Итоги: [/b][/i] Dishonored 2 — это игра-дилемма. Как фанат, я говорю вам: это обязательный опыт для любого ценителя интеллектуальных стелс-экшенов. Но как критик, я обязан заметить, что величие здесь техническое, а не душевное. Вы будете переигрывать миссии ради дизайна уровней, а не ради другой сюжетной развилки. Arkane создала аттракцион, который работает безупречно, но забыла заложить что-то внутри. Скорее всего я буду перепроходить это, но вряд ли с такими же эмоциями, как первую часть [code]8.6 \ 10. Я поставлю в A-tier, тк все же мне не хватило[/code]

Woke DEI ♥♥♥♥♥♥♥♥. Maybe I want to play a game about being an assassin without having a gay and disabled black woman shoved in my face in 1850s London. Wake up and smell the roses someday and realize people don't want this garbage. Loved the first, hated the second.

元々このゲームの「機械城」ステージがすごいと言われてて、何がすごいのかと今更やってみた。 2026年現在でも、見れるところはかなりある。収穫のあるゲームではある。 ただ…ARKANEスタジオって、正直だよな。 っていうところが凄い出ていた作品だった。 1はもう本当に面白かったけど、2はスーパーマリオブラザーズ2的な進化の部分が多くてはっきりいって1のブラッシュアップ、それはそうなんだけど、ちょっとツライと思ってしまった。 ストーリーにも起伏や感動がなくて、1をなぞってるという感じが強い。 そのくせ、今作はTOUGH的な「敵にも悲しき過去…」要素があって、それもまぁまぁ白々しい。 ただ、ステージ自体は本当にすごい面白い要素を色々入れてて多様性とイマーシブ性に関してはすごいとは思う。 また、敵の賢さや配置のいやらしさが凄くて、本当にステルスが好きな人はかなり嬉しいんじゃないだろうか。 俺は適度にゴリ押し、適度にステルスって感じで、セーブ連打しながらいったけど、セーブ無しだったら本当に超大ボリュームだと思う。 ただ、任意セーブってゲームをスポイルしちゃうところがあるんだよな。 打開→セーブ→打開→セーブってやってたら、結局せっかく難しく作ってるのに単に手間が多いだけになるじゃあないか。 ただ、俺はこの難しさのゲームを一本やりきれるほどじゃないなと思うのでこれでいいかな。 大体みんなそうなるんじゃないだろうか。 じゃあやっぱあんまりよくないゲームだなあとなる。 この辺の反省が次作とDEATHLOOPで解消されているんだけど、 DEATHLOOPって本当にいいゲームだったな。 なんであれを作って解散になったのか本当にわからない。 このゲームのレベルデザインはDEATHLOOPでそのまま生かされてるところも多いので、そういう意味でも俺には良かったんだけど、なんかこの人たちがまだゲーム作ってることを祈るよ。

💀 Офіційна підтримка української локалізації відсутня; ❤️‍🔥 Є фанатський українізатор, який можна знайти на КУЛІ або в посібниках Steam 📁 Dishonored 2 для мене стала приємним продовженням. Люблю цю частину не менше, аніж першу. 📖 За сюжетом, ми можемо цього разу навіть обирати за кого ми граємо: старого доброго досвідченого вовка Корво Аттано або ж молоду зелену імператрицю Емілі Колдуїн. Після перемоги Корво в першій частині він повернув трон Емілі та залишився охороняти спокій доньки. Однак, простого та щасливого життя в якості перших осіб держави їм не судилося мати. Через 15 років після вбивства Джесаміни заявляється відьмочка Даліла. Воно оголошує, що була бастардом в імператорській родині, сестрою Джесаміни та тітонькою Емілі. А отже, має набагато більше законних прав на трон (що, насправді, сумнівно, але). Вона перетворює на каменюку одного з героїв, а іншого замикає в кабінеті, збираючись розібратися із ним пізніше. Звісно, герой втікає через вікно та розпочинає свій шлях партизана. Задача з першої частини не змінилася: відновити своє чесне ім'я та репутацію, розплутати змову, розстріляти причетних, повісити на площі Далілу, повернути трон та врятувати бідолагу, якого замурували в статую. 📄 З цікавого, що я можу відмітити, це поява покращених версій міні-історій. По-перше, вони цікаві для проходження. По-друге, інколи розширюють лор. Працюють як така цікава версія сайд-квестів. Вони, звісно, існували і в першій частині. Але в дещо іншому форматі, типу історій про божевільну бабцю-відьмочку. Тут же вони набагато деталізованіше та довші для проходження (майже рівень в рівні). 👀 Візуально гра набагато покращилася з часів першої частини. Але, що важливіше, все так само зберігає унікальний візуальний стиль серії, який дозволить грі залишатися привабливою для ока на пару десятиліть довше. 🔫 Ігроладно, сонячна Карнака стане чудовим місцем для туристичних відвідин на відпустку цього літа. Особливо якщо робочі будні вам здавалися однаково сірими та темним, як холодні вулиці Дануоллу. Тим паче, що в нас лишилося в арсеналі: 1) мільйон варіантів проходження рівнів; 2) ще пару мільйонів варіацій позбавлення життя ворогів корони (з розширеним арсеналом); 3) три основні стилі проходження: пацифістичний (без вбивств), ассасинський (тихі стелс-вбивства), режим танку Т-84 (вирізати все, як Джек Різник проституток на вулицях Лондону, влаштувавши в Карнаці криваву зливу); 4) можливість навіть відмовитися від магічної мітки та орудувати виключно наявним арсеналом, як проста людина; 5) система хаосу все так само лишилася на місці. ⚙️ Оптиізація в мене проблем не викликала. Гра без проблем проходилася протягом всього часу. 🎯 Dishonored 2 це все ще Absolute Cinema від світу immersive sim, який в деяких аспектах навіть перевершив свою попередницю. Купуйте, грайте, насолоджуйтесь.

Go woke, go broke--amirite fellow gamers? I have nothing but fond memories for Dishonored 1, so when I heard about the poor reception to the sequel I was pretty disappointed. Years later, I saw Dishonored 2 on sale on steam and I noticed that the user reviews were "very positive". Curious. I read a few and realized that I needed to try this game. I bought it and went in with measured expectations. Right away the developers let the player know: this one is for the ladies. Female overseers, female villian (I later learned that Delilah was introduced in the first game's DLCs), and a female protagonist, still with the option to play as Corvo. The great offence, however, was good ol' Samuel's replacement: a black, lesbian woman with disabilities. "Ah," I thought, "the poor reception makes sense." While stuff like this does detract a little from the world-building, it's ultimately not a real issue for me. And, once these "woke" introductions are over, the rest of the game is just a great sequel to the first Dishonored. Because there are several ways to play through this game, I must note that my playthrough was with Emily, low chaos, zero detections, zero kills. I also took the time to explore each level and (try to) find all the runes and bone charms. With all that said, I loved this game. There's always a back door and the player is always rewarded for exploring. Each level is thoughtfully designed and most have extremely memorable aesthetics or gimics. All the non-lethal routes and optional objectives were fun, but there are a couple of levels with some boring backtracking. All-in-all, it's exactly what a sequel should be: a perfect balance of novel and familiar. Like the first game, Dishonored 2 doesn't have much of a story. It's the lore and world-building that actually get the player engaged. However, I find Emily to be a much more interesting character than Corvo. In the first game, Corvo is silent, capable, determined, and cool. In other words, he's boring! As royal protector, Corvo's only defining traits are his abilities to help or harm others. Emily brings something new to the table: internal conflict. Unlike Dishonored 1, the sequel is almost a coming-of-age story. Emily not only goes on a journey of revenge like her father before, she goes on a journey of self discovery. Can she be the stealthy, deadly badass her father was? Can she earn the respect of her allies? Is she fit to be an empress? It's not much, but this added dimension of story-telling was a nice bonus to an otherwise faithful sequel. In sum, if you liked Dishonored 1, then you will like Dishonored 2. The "woke" stuff is only at the beginning, but if that sort of thing actually bothers you, then you should probably not play this game or really any game. I would recommend instead going outside and touching grass for once in your life. Otherwise, I do recommend Dishonored 2.