Wanderstop

Iсторія «Wanderstop» займає окреме місце в моєму серці. Спочатку я навіть не хотів купувати гру. Іронічно, але це через ім’я головної героїні - воно належало людині з мого минулого, з якою пов’язані одні з найважчих моментів мого життя. Тому будь-яка згадка цього імені викликала в мене зовсім не ті емоції, з якими зазвичай починають затишну гру про чай і рослини. Але я все ж вирішив спробувати. І зовсім не шкодую про це. Гра виявилася набагато більшим, ніж просто затишною грою. Тут з’являється незвична, цікава рутина: вирощування рослин, збирання врожаю, приготування чаю, облаштування свого маленького простору. І ця рутина напрочуд заспокоює. Гра поступово привчає не поспішати, помічати те, що відбувається навколо, і просто дозволяти собі відпочити. За цією затишною оболонкою ховається історія про вигорання, втому, посттравматичний досвід, зміни й пошук способу жити далі. І для мене виявилося дуже символічним, що саме ця історія так сильно зачепила мене, хоча спочатку я ледь не відмовився від неї через ім’я головної героїні. Особливо сподобалися персонажі. Їх тут не так багато, але кожна зустріч запам’ятовується. Кожен із них приносить у життя героїні (і наше) щось своє - історію, думку, погляд на світ (не завжди правильний) або просто розмову, після якої починаєш дивитися на певні речі трохи інакше. І завдяки елементам рольового відіграшу поступово формується саме твоя версія цієї історії. А ще тут є різні кінцівки, які залежать від ваших виборів. Тому «Wanderstop» дуже хочеться пройти ще раз - не просто заради іншого фіналу, а щоб побачити, якою може стати ця історія з іншими рішеннями. І окремий плюс від мене за систему ачивок. Я людина, яка трохи схиблена на тому, щоб зібрати їх усі, а тут гра видає їх випадковим чином. Спочатку це мене страшенно дратувало, бо мій внутрішній колекціонер кричав про несправедливість. А потім я зрозумів, наскільки це звільняє від бажання контролювати абсолютно все. Це по справжному геніально. Ти навчаєшся грати без цієї гонитви за ними - і навчаєшся радіти що просто перебуваєш тут. Можливо, це одна з найменших деталей гри, але навіть вона якимось чином навчила мене трохи менше все контролювати. «Wanderstop» одна з тих ігор, про які мені складно говорити просто як про гру. Вона дала мені багато чого, чого я раніше не розумів, і залишила після себе думки, до яких хочеться повертатися. Ця історія справді стала для мене особливою. І я обов’язково колись повернуся до неї ще раз, сподіваюсь вже з підтримкою української мови..

"Non ti annoi?" "Sì, ma c'è della magia nel semplice... esistere. La noia è un lusso che non tutti possono concedersi... apprezziamola"

If you like making tea while also being introspective about the choices you make in life and the people that help shape that - then this game is for you. Weirdly what I (and I imagine a lot of other people) needed to hear in this moment. Not many games try to teach you the art of slowing down. Very unique and worth the $15 imo!

It is a fun and cozy game

Il paraît difficile, voir un peu injuste de juger Wanderstop au travers de son gameplay assez minimaliste là où le jeu fait le choix délibéré de prendre à contrepied le reste des wholesome games. Là où un Stardew Valley ou un autre jeu du genre derrière une vie tranquille à la campagne se transforme souvent dans une course au rendement agricole et au micromanagement de la moindre minute de jeu, Wanderstop vous laisse l'occasion de déambuler, et même de vous ennuyer. Et c'est tout le propos du jeu, qui vous met dans la peau d'une redoutable combattante en plein burnout, Alta, perdue dans une forêt enchantée la renvoyant sans cesse dans une clairière où s'est installé un paisible mais excentrique salon de thé. Votre activité principale sera ainsi de cultiver juste ce qu'il faut et préparer des infusions pour vos clients, les préparations étant parfois très simple, parfois élaborées, mais jamais trop difficiles à comprendre, d'autant que le jeu vous fournit beaucoup d'aides et de conseils, au travers du personnage de Boro et de plusieurs petits guides accessibles. Wanderstop est un des jeux les plus bienveillant qu'il m'est été donné de faire. L'échec n'est pas souvent bloquant, les personnages les plus rudes sont tournés en dérision et se révèlent bien plus sympa qu'il n'y paraîssent, et Boro est d'une telle composition qu'il tourne toutes vos provocations en quelque chose de constructif et désarmant. Alta suivra une évolution psychologique tout au long des différents chapitres, vers l'acceptation de ses fautes et de ses échecs. La fin reste ouverte et libre, à l'image du jeu qui ne nous impose rien. Quelques activités accompagnent la préparation de thé, comme la recherche de colis perdus, le nettoyage ou la décoration de la zone, mais lassent vite le joueur ou la joueuse à fin. Wanderstop se savoure à petite lampée, comme une bonne tasse de thé.

Wanderstop é um ótimo jogo para quem está passando por uma fase em que não sabe mais lidar com as próprias emoções. Acompanhar a história de Alta é interessante porque ela representa algo muito humano: em algum momento da vida, todos perdemos o controle da nossa própria rotina ou dos nossos objetivos. O jogo mostra que parar por um tempo e se afastar de um sonho não significa desistir, mas criar espaço para refletir. Essa pausa pode ser essencial para reconhecer hábitos e pressões que prejudicam a nossa saúde mental antes que a cobrança e o esgotamento nos levem à autodestruição. O mais bonito em Wanderstop é a mensagem de que descansar também faz parte do crescimento. Nem toda batalha se vence insistindo em seguir em frente; às vezes, a coragem está justamente em saber parar.

This game is really something special.