Tower of Eglathia

many bugs...

Tags: Topdown - GridRogue Additional Tags: Delete Local Content & Remove from Library TLDR: Audiovisually entry level. No Xbox360 pad support. Core mechanics are sound but execution is superior all around in titles from competition. Cool old school style game that functions the same as dozens of other titles in this genre, some of them free. Liked the regenerating mana and health pools which prevents being grinded to death on small encounters and encourage getting your hands dirty early on, giving you a chance for the loot to become a hook very fast. Difficulty was tweakable both directly and through character creation. Overall audiovisual presentation was entry level with very few sound assets, black empty tiles, next to no animation to anything. No Xbox360 pad support. Equipping items and looting stuff was intuitive enough and I had no problems triggering attacks or choosing precise movement. This game is very redundant and has a lot of trouble keeping my attention, as a result I make careless mistakes and die which further encourages me to put playing it off. Removed for declutter

Короткий огляд: це непоганий традиційний Roguelike з низьким порогом входження. Дешевий та обскурний, але з душею. Це точно не Shovelware, адже розробник досі оновлює своє творіння та реагує на критику. Великий огляд: по Tower of Eglathia мало відгуків у Steam, а на YouTube майже немає летсплеїв. Припускаю, що справа в поганій графіці, багах і невдалих геймдизайнерських рішеннях на релізі. А через проблеми з маркетингом про гру можна дізнатися хіба що випадково. Як я зрозумів, з роками інді-проєкт ставав дедалі кращим, але було вже пізно. Тут є сюжет з кількома плот-твістами. Шукачу пригод треба пройти 21 поверх магічної вежі, щоб дати прочухана головному Поганому Хлопцю. Лор напрочуд детально пропрацьований. Історія подається через домашні крінж-відео з девелопером (як ранні скетчі перших західних ютуберів), гумористичні діалоги с антагоністом (в них можна обирати репліки), серйозні літературні талмуди та пафосні щоденники інших авантюристів. Розробник написав фентезійну книгу “Еглатія”, тому в його грі, ймовірно, є чимало цитат звідти. У Tower of Eglathia багата кастомізація персонажа. Можна обирати гендер та передісторію, розподіляти очки характеристик, вивчати пасивні та активні таланти 4 основних класів. Різноманітній лут не відображається на модельці героя або героїні, однак під час прокачування може змінитися скін протагоніста. Спочатку ходить гравець, а потім – вороги. Можна пересуватися у 8 напрямках, відкривати двері та скрині, пити зілля та воду з фонтанів, користуватися мапою, читати сувої, оглядати об’єкти, застосовувати магію, чарівні палички та скіли, гамселитися у ближньому бою, стріляти з луків та арбалетів, молитися добрим і злим богам або донатити їм у вівтарів. Здоров'я та мана відновлюються автоматично з кожним кроком, а битви не затягуються. На локаціях є 2 типи дружніх NPC: біси-торговці та Лорд Еглатія. Крамарі продають і купують будь-що, але в них обмежений інвентар. А Хороший Хлопець на кожному поверсі видає прості квести (знайти артефакт, перемогти всіх монстрів тощо) та нагороджує випадковими предметами. У Tower of Eglathia дуже багато перснів, амулетів, шоломів, нагрудної броні, штанів, рукавичок, чобіт, а також мечів, сокир, посохів та іншої зброї. Все це екіпірування можна зачаровувати. Також є купа різних смолоскипів, ліхтарів та сяючого каміння – без них локації стануть дуже темними. На поверхах чимало противників. Гра змушує обережно досліджувати підземелля та затискати натовпи монстрів у вузьких коридорах. Також у данжах трапляються різні пастки. Tower of Eglathia періодично карає за помилки, але дозволяє сейвскамити (крім хардкорного режиму). З різноманіттям ворогів тут усе в порядку: орки, големи, кобольди, заражені люди, дракони, чаклуни, мумії, демони. Серед них зустрічаються міні-босси, яких необхідно здолати для переходу на наступний ярус вежі. Мені сподобався класичний “рогаликовий” ігролад з постійним прогресом, який викликає бажання пройти ще один рівень. Атмосферна Lo-Fi музика в кількох жанрах (від Dungeon Synth до Techno) теж порадувала. А ось дешеві звуки та неякісна озвучка часто дратували, але це проблема бюджету. Також розчарували забаговані досягнення. Ачівки є у самій грі, але вони майже ніколи не синхронізуються зі Steam. Ще у проєкта неоптимізоване керування (наприклад: для взаємодії зі скринями, вівтарями й торговцями чомусь використовуються 3 різні кнопки) та застарілий інтерфейс. Ну і локації вийшли одноманітними через надмірну кількість порожніх кімнат та бідний дизайн рівнів (фони рідко змінюються, а тайлсетів мало). Отже, це одна з таких дивакуватих відеоігор, які спочатку здаються сміттям з дешевих бандлів для вибиття карток, а насправді виявляються нормальними інді-проєктами. Ймовірно, девелоперу чогось не вистачило або просто не пощастило багато років тому. Однак, попри брак полірування, у Tower of Eglathia цікаво грати.

worth it just for the intro cutscene