SOMA

就像掷硬币，只是你有没有掷中而已。就算一切都将重蹈覆辙，就算到头来一切都是错误的，就算付出一切而自己什么也没有，至少，我们曾努力过。只是你不是掷成功的那一个。

SOMA is a simple short game. While many think the gameplay is a little dated and somewhat typical, the real value comes from its storytelling. The more you learn about SOMA the more you find how terrifying it really is. The environment tells a story, every documents, computers, and voice log leaves a bread crumb for the player to interpret the narrative. Buy the game, you can finish it in one day but it's gonna make you ponder for weeks

A fascinating abeit linear horror experience. A true sci-fi psychological horror story about the concept of brain-scans pushed quite far, though I feel could've been pushed even further. Instead it ends up feeling like an introduction to the subject matter, rather than an exploration. The game, in Frictionnal fashion, has the usual chase/hide sections, once again placing you in a helpless victim mode against all of the threats of the game's world. While that's fine, I'm just kind of bored of these at this point. Especially since I felt like a lot of enemies in this game behaved in inconsistent ways. At some points, you're offered ethical decisions about what to do about events that unfold, but these decisions have almost no weight to the narrative. Maybe a comment or two, but that's it. I feel like the game is scared of passing judgement, acting as a true neutral entity that doesn't really care about what you choose, and I think that's lame. The entire advantage of horror as an interactive medium is to push these uncomfortable decisions and let them play out fully to their conclusion. Also, personal pet peeve of mine but the protagonist is difficult to relate to. I know he's supposed to be a bookstore owner in Toronto, but my guy has never read a sci-fi novel to save his life. He just doesn't seem to understand how any of the universe work, even after being given clear examples SEVERAL times.

soy quien soy, el que quedo atrás o el que sigue.. ME VOLO LA CABEZA! Muchas veces me hizo sentir estar en black mesa. plus para los fanáticos de half-life. Terror? si a pleno! todo el ambiente (lugar, lore, sonido y música) te deja inmerso en una historia compleja y en una jugabilidad que me hizo sentir miedo y desesperación...

Я в шоці. Серйозно. Навіть не знаю, з чого почати. Це одна з тих ігор, після проходження яких ти ще кілька годин просто сидиш і думаєш: "Що я щойно пережив?" Я не розумію, чому відклав SOMA на стільки років і ще більше не розумію, чому досі немає другої частини або хоча б ще однієї гри в цьому всесвіті. Frictional Games продовжують випускати Amnesia, і це добре, але після SOMA хочеться саме продовження цієї історії. Почну з атмосфери. Вона тут просто неймовірна. Це один із найкращих survival horror, у які я грав. Звуки металу, скрегіт, темні коридори, постійне відчуття невідомості... Гра настільки круто створює напругу, що іноді реально починає швидше битися серце. Особливо коли тебе переслідують монстри. У такі моменти забуваєш, що сидиш за комп'ютером, настільки сильно занурюєшся в те, що відбувається. Але якщо атмосфера — це вже 10/10, то сюжет... це взагалі інший рівень. SOMA — це не просто хорор. Це одна з найкраще написаних історій у відеоіграх. Гра постійно ставить перед тобою складні моральні питання: що таке людина? Що таке свідомість? Чи є копія тобою? Чи варто продовжувати життя, якщо це життя перетворилося на нескінченні страждання? І найголовніше — хто має право вирішувати це? Деякі сюжетні вибори буквально змушували мене сидіти кілька хвилин і думати, що робити. Це не той випадок, коли ти натискаєш кнопку без роздумів. Тут кожне рішення морально тисне на тебе, і після деяких моментів ти просто сидиш із думкою: "Бляха... а чи правильно я зараз вчинив?" Сам сюжет не просто цікавий — він ще й дуже сумний. Це історія про втрату, самотність, страх, людяність і надію. Після фіналу ще довго прокручуєш усе в голові. Такі історії трапляються дуже рідко. Геймплей теж не розчарував. Для survival horror тривалість приблизно 8–10 годин — саме те. Гра не встигає набриднути, постійно відкриває нові локації, знайомить із новими противниками та ситуаціями. Загадки теж приємно здивували. Вони не надто прості, але й не настільки складні, щоб доводилося кожні п'ять хвилин відкривати YouTube. Декілька разів реально довелося добре подумати. Окремо хочу відзначити дизайн локацій. Підводна станція виглядає просто фантастично. Кожна нова зона має власну атмосферу, власну історію та власний стиль. Видно, що розробники вкладали душу буквально в кожен куточок цього світу. Єдине, до чого реально можу докопатися, — технічна частина. Гра досі працює лише у 60 FPS. Камон... вона вийшла ще у 2015 році, і за стільки років так і не з'явилася можливість нормально розблокувати частоту кадрів. На моєму 2К-моніторі з 240 Гц це дуже помітно. Хотілося б хоча б офіційну підтримку високої герцовки. Але знаєте що? Мені стало абсолютно байдуже вже через пів години проходження. Бо плюсів у цієї гри настільки багато, що цей мінус просто губиться на їхньому фоні. SOMA — це не просто хорор. Це одна з тих ігор, які доводять, що відеоігри можуть бути справжнім мистецтвом. Вона не лякає дешевими скримерами, а б'є по голові атмосферою, філософією та історією, яку ще довго неможливо забути. Дуже шкодую, що не пройшов її кілька років тому. Але навіть сьогодні вона відчувається сучасною, унікальною і абсолютно неповторною. Якщо ви ще не грали — навіть не думайте. Просто проходьте. Особливо якщо любите ігри, які змушують не тільки боятися, а й думати. 10/10. Абсолютний шедевр. P.S. Frictional Games, якщо ви це колись прочитаєте — будь ласка, зробіть SOMA 2 або хоча б ще одну гру в цьому всесвіті. Після такого фіналу дуже хочеться знову зануритися в цей світ.

这剧情神了，一直到最后才意识到，每次闭眼再睁眼的西蒙都不是同一个人

Great story