LIMBO

[h1]Між життям і смертю очима дитини[/h1] https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3751002216 [h3]✅ Пройдено на Деці[/h3] LIMBO – перша гра на моїй пам’яті, яку я одразу ж захотів пройти з шумозаглушенням, хоча в квартирі й так було досить тихо. І знаєте що? Взагалі не прогадав. Скажу більше – якщо будете грати, то раджу, по можливості, саме такий варіант. І ні, у грі 16-річної давності немає й натяку на бінауральний звук, який би відчутно впливав на занурення (як було реалізовано, наприклад, у Hellblade). Тут рівно протилежна ситуація, а саме – тиша… Діапазон звуків, який ви почуєте за всю гру, буде приблизно таким: стрекотіння комах; ледь-ледь помітний, майже потойбічний ембієнт; хлюпання по воді; ревіння двигунів, конвеєрів тощо. За всю гру ви не почуєте жодного людського звуку чи слова, і це… тисне на психіку. У хорошому сенсі. Щодо сумісності зі Steam Deck – все просто чудово. Знаю-знаю, нічого дивовижного, але проекти Playdead я б радив пройти і тим паче перепройти саме в цьому форматі (якщо є така можливість, само собою). Тож спецільно для Limbo і ще деяких майбутніх ігор я вперше за пару місяців здув пил зі свого звіра і захотів його вигуляти. 😁 Від похмурих ігор датської студії важко відірватися навіть на дивані перед телевізором, а що вже казати про те, коли це прямо у твоїх руках. Також класно, що починаєш грати миттєво, буквально через пару секунд після запуску. Гравець одразу прокидається в шкурі невідомого хлопчика у потойбічному, невідомому й повному небезпек світі. Без експозиції, кат-сцен, вказівок і без жодного слова — одразу до справи. [h3]⛔ Мінуси[/h3] У LIMBO, на мій погляд, 4 недоліки, два з яких виявилися для мене досить критичними під час здобуття всіх досягнень. Тож почнемо по порядку: [b]1) Немає української локалізації.[/b] Вона тут особливо не потрібна, але знову ж таки: у чому проблема перекласти кілька слів із меню? Ну розробники, камон, за 16 років можна було і організувати. [b]2) Звуки хлопця. А точніше їхня відсутність.[/b] Я більш ніж упевнений, що уривчасте дихання, схлипи, біль та інші веселі речі значно додали б імерсивності. Особисто мені дуже бракувало хоча б мінімальної його реакції на події. Зовсім дрібниця, здавалося б, але… який же це горрор, якщо жахи навколо не справляють особливого враження навіть на купку пікселів, якими ти керуєш? [b]3) Йо6аний 6лядь пазл-раш в останній треті гри.[/b] Вибачте за мат, просто вже накипіло. Отже з 38-и розділів рівно третину я вже відверто хотів скіпнути, і час від часу дивився, скільки ще залишилось. Я гадки не маю, кому з розробників здалася чудовою ідея змусити тебе пройти 13 рівнів поспіль серед індустріального сміття та вирішувати дедалі складніші головоломки. На папері моя претензія може здатися дивною, і ви можете подумати: “Якщо розробники запарилися над нетривіальними головоломками, тоді чому це погано?”. Мені ж здається, що деякі ігрові елементи можуть урізноманітнити й поглибити проект, а деякі, навпаки, будуть тебе лише дратувати. LIMBO – наочний приклад другого сценарію. Тим паче якби я хотів пограти в Portal або BADLAND, я б це і так зробив. Дякую, Playdead, але тут геть мимо каси. [b]4) І останнє – платина…[/b] Щоб її отримати вам доведеться пройти секретний рівень (який відкривається лише після збору всіх яєць) майже в повній темряві з тонною пасток, а також пройти гру вдруге, не померши більше 5 разів. Це вже звучить досить виснажливо і тупо, а насправді, повірте на слово, все значно гірше. Дод. рівень я ще можу зрозуміти, змиритися з останньою третиною, але ось забіг без смертей? Тут? Пф, ну вже ні, дякую. Найтупіше рішення в грі заслуговує на мінус бал. [h3]Висновки[/h3] LIMBO — це майже артхаусний інді-фільм: у моєму випадку він тривав 3 години, у кінці нічого не зрозумів, зате вдалося все відчути. Хто цей хлопчик? Де він опинився? Що сталося до початку гри і що означає її фінал? Через 16 років після релізу гравці все ще сперечаються про це, і, мабуть, саме тому проєкт Playdead досі не загубився серед сотень інших інді-ігор. Не кожен тайтл здатен змусити людей шукати сенс там, де його, можливо, ніколи й не було. І як для дебютної роботи — це дуже сильний старт. Для мене найсильнішою стороною, безперечно, є густа атмосфера чужорідного світу та оригінальний візуал. Попри свій поважний вік гра й досі виглядає та грається чудово. Однак остання третина з безглуздими головоломками зі зміною гравітації ледь не зіпсувала мені все враження від гри, а деякі дизайнерські рішення й досі викликають нервовий тик. Але знаєте що? Через кілька років я навряд чи згадаю конкретний пазл чи пастку. Натомість точно пам'ятатиму моторошний ліс, гігантського павука, гнітючу тишу та постійне відчуття того, що опинився там, де живим бути не належить. Дякую що дочитали, дорогі читачі! Та до зустрічі у наступній рецензії. 🫶 https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3751002127 [h1]8/10[/h1]

This game is dark, creepy, and atmospheric… It’s a pretty short game… overall, a great indie platformer with gorgeous visuals…

[b] Плюсы [/b] - Атмосфера одиночества и неизвестности - Простая, но сильная подача без лишних слов и объяснений - Головоломки в игре не слишком сложные и хорошо вписаны в общий ритм прохождения - Контраст света и тьмы, силуэты, движение и анимации создают сильное художественное впечатление. [b] Минусы [/b] - Короткая продолжительность - Отсутствие четкой истории - Игра может показаться слишком простой для тех, кто ждёт разнообразных механик. [b] Вывод [/b] Игра для тех, кто любит платформеры, символизм и мрачную атмосферу.

Не знаю що можна сказати про Лімбо,трохи я підгорів,поки платину вибив,але воно того варте,звісно більше я не хочу грати в цю гру,але всім рекомендую,перевірте свою суперсилу.Оцінив на 9/10,тому що це інді гра і причому стара,тому дуже непогана.

Ця гра показала мені монохромне занурення у підсвідомі страхи, де кожен крок супроводжується хрускотом дитячих кісток. [b] Візуальний стиль — головний маніфест гри. [/b] Розробники повністю відмовилися від кольорової палітри, залишивши лише чорний, білий та нескінченні відтінки сірого туману. Наш персонаж — маленький хлопчик, чиї очі світяться двома білими цятками серед суцільної темряви.у грі немає традиційного саундтреку. Замість музики вас оточує тривожне ембієнт-гудіння, шурхіт трави, далекий гуркіт механізмів та моторошні, реалістичні звуки пасток. [b] Геймплей - метод спроб і помилок [/b] Гра сповідує філософію «trial and death» (вивчення через смерть). Ви не зможете передбачити небезпеку, поки вона вас не вб'є. Головоломки досить логічні, завдання інтегровані в саме навколишнє середовище. Ви будете взаємодіяти з ящиками, мотузками, гратися з вагою та силами гравітації. Попри силуетну графіку, смерть героя виглядає напрочуд жорстоко, що підкреслює ворожість навколишнього світу. [b]Сюжет без жодного слова [/b] Гра не каже вам нічого. Тут немає тексту, діалогів чи кат-сцен. Назва гри прямо відсилає до католицького поняття «лімб» — першого кола пекла або чистилища для нехрещених душ. Відсутність прямого нарративу змушує гравця самостійно збирати пазл самостійно. Чи це метафора автокатастрофи та спроба душі прийняти смерть, чи це історія про дитячі нічні кошмари та подолання страхів? Фінал гри не дає відповідей, а ставить жирний знак питання, залишаючи похмурий післясмак. Отже, Limbo це інтерактивне мистецтво, яке доводить, що для розробки не потрібні мільйонні бюджети чи реалістична 3D-графіка, щоб налякати, зацікавити та змусити думати. Гра працює на рівні первісних інстинктів — страху перед темрявою та невідомістю. Це обов'язковий елітарний досвід для кожного, хто цінує в іграх атмосферу та авторське бачення.

I truly love how eerie, gloomy and unsettling the game is. I appreciate that it doesn't hold your hand and challenges your brain despite its simple mechanics. During the first blind run some puzzles may seem easier than others; you might predict what's coming, but then the next step offers another surprise. It was one of those games that had been lingering on my watch list for ages and ignited the spark at the right time. I wouldn't be surprised if Limbo was created by the spawn of the devil because it's passionate and quite humiliating. The secret level was the cherry on top. Every minute was amazing.

Sei que demorei um pouco para terminar LIMBO, mas felizmente é um jogo atemporal, não importa quando você compre, a sensação é de que ele nunca envelhece e sempre vai ser um jogo interessante. Fico feliz em finalmente concluir, mesmo que há 12 anos atrás eu tivesse feito quase todos os níveis e parei por algum motivo que não me recordo. Gosto como o jogo conta com puzzles que trabalham bem com os sentidos e fazem com que o jogador consiga avançar sem ser punitivo e ainda ser uma experiência tranquila. Mesmo antes de terminar eu já recomendava e continuo recomendando.

LIMBO не дарма стала справжнім інді хітом у свій час та і зараз займає особливе місце у серцях давніх шанувальників. Це дуже гарний і атмосферний платформер, що відразу купує тебе своїм візуалом, саундом та відчуттям непроглядної темряви й всепоглинаючої небезпеки.

[h1] BOBO [/h1]

Classic platform puzzle game. One day I'll beat you with less than 5 deaths. One day.