Ghostwire: Tokyo

东京旅游模拟器，一折25块入手也是物超所值了。 主线8小时左右，要是说好玩的话其实也不算多好玩，就几个招式来回切，轻击蓄力攻击连续攻击，怪种类也不算多，还有几个怪的招式我到现在都不太明白怎么处理。有些怪像是最终BOSS那种，弱点很小一个，但是又要我精准打击，高难度下的话或多或少有点难打。符纸和弓箭没什么存在感，总感觉用处不是很大，基本上没用过几次，要是多拓展下更好。 战斗方面敌人的招式设计和攻击欲望，大致上是合理的，敌人的空档期也足够玩家输出，当然除了面对那么几个晃来晃去打不到，还飞一大堆攻击的怪的时候。需要补充灵力这个设定，感觉低难度下也还好，基本上切换几下就完全够用，高难度下就要频繁一边打架一边打路边的漂浮垃圾回灵力。要是说想玩同类型游戏，追求手感更好点的话，或许我会推荐霍格沃茨之遗，毕竟那个也不用什么资源管理，还带自动追踪。 正如开头所说，这游戏对我来说相当于一个旅游模拟器。里面的布景和氛围很不错，灵异空间的设计也是让我眼前一亮，主线的路径引导大部分时候做得挺好，灯光和线缆等都给了很充足的引导，找不到路的情况只是偶尔会有。从开局的涩谷十字路口到东京塔，风景还原得都很好，打光色调氛围感都做得很足。期间经过各种大大小小的街道、高楼和神社，反正光看风景也值回票价了。 故事是看个开头就知道后续走向，也算是日本那边用得挺多的一套叙事，这方面不算出彩也不算不好，硬要说的话就是比较普通。大体背景上的妖怪鸟居杀生石阴阳两界那些设定其实也没怎么深入探讨，就是杂糅很多东西进来当个背景板，也不用担心什么文化隔阂理解不了，毕竟确实也没怎么探讨到这些。就从BOSS那个屏障上的字，也就是游戏页面宣传图里那张“临兵斗者皆列阵在前”“阿耨多罗三藐三菩提”，都能明白纯粹是没考究直接混用了。 反正总结来说，原价的话大概我能给到个中评偏上，一折就不用说了，那肯定是好评的。

[h1] GHOSTWIRE: TOKYO FOI UMA DAS MAIORES SURPRESAS DO ANO... E TAMBÉM O JOGO MAIS BONITO QUE EU JOGUEI EM MUITOS ANOS [/h1] Eu comecei Ghostwire: Tokyo sem esperar muita coisa. Achava que seria só mais um jogo de ação em mundo aberto. Depois de algumas horas... Eu já estava completamente apaixonado por aquele mundo. Sério. Fazia muito tempo que um jogo não me fazia parar simplesmente para olhar o cenário. E olha que eu não faço isso com frequência. A representação de Tóquio é simplesmente absurda. As ruas molhadas refletindo as luzes da cidade. As placas de neon iluminando becos inteiros. A chuva caindo sem parar. Os templos escondidos entre os prédios. Tudo parece ter sido colocado ali com um cuidado gigantesco. É facilmente o jogo mais bonito que eu joguei em muitos anos. E não estou falando só de qualidade gráfica. Estou falando de direção de arte. Existe personalidade em cada esquina. Em cada loja. Em cada viela. Mesmo quando eu não estava fazendo nenhuma missão, explorar aquela cidade já era divertido por si só. O combate também me surpreendeu. No lugar de espadas ou armas de fogo, você luta usando gestos com as mãos para lançar ataques espirituais. No começo achei que isso ficaria repetitivo. Mas conforme novas habilidades vão sendo desbloqueadas, as batalhas começam a ganhar muito mais variedade. Misturar ataques de vento, fogo e água contra diferentes tipos de Visitantes acaba sendo muito mais satisfatório do que eu imaginava. Os inimigos também chamam bastante atenção. Em vez de monstros genéricos, o jogo usa criaturas inspiradas em lendas urbanas e no folclore japonês. Cada encontro reforça ainda mais a atmosfera sobrenatural da cidade. Foi uma escolha que deu muita identidade ao jogo. A exploração foi outra coisa que me conquistou. Sempre existia um portal para purificar. Um espírito perdido esperando ajuda. Um templo escondido. Uma rua diferente para descobrir. Ou algum colecionável contando mais sobre aquele universo. Eu me pegava desviando da missão principal o tempo inteiro. Não porque precisava. Mas porque queria conhecer mais daquela versão de Tóquio. A trilha sonora acompanha perfeitamente esse clima. Ela sabe ficar discreta quando a cidade precisa falar por si só e cresce nos momentos mais intensos. O resultado é uma atmosfera que dificilmente sai da cabeça. A história também me agradou bastante. A relação entre Akito e KK funciona muito bem. Os dois possuem personalidades completamente diferentes, e acompanhar a evolução dessa parceria foi uma das coisas que mais gostei durante a campanha. Agora... Nem tudo conseguiu manter o mesmo nível. As missões secundárias variam bastante de qualidade. Existem algumas excelentes, cheias de criatividade e baseadas em lendas japonesas. Mas outras seguem uma estrutura mais simples e acabam servindo apenas para aumentar a duração da aventura. Também senti que o combate demora um pouco para mostrar todo o seu potencial. Nas primeiras horas ele parece limitado. Só depois de desbloquear mais habilidades é que realmente começa a brilhar. Outro detalhe é que algumas atividades do mundo aberto acabam se repetindo bastante. Não chegaram a me incomodar. Mas eu gostaria de ver ainda mais variedade ao longo da campanha. Mesmo assim... Ghostwire: Tokyo foi uma das melhores experiências que eu tive este ano. É um daqueles jogos que me surpreenderam completamente. Entrei esperando uma aventura comum. Saí encontrando um mundo que eu simplesmente não queria abandonar. No fim das contas, Ghostwire: Tokyo prova que um mundo aberto não precisa ser gigantesco para ser memorável. Ele só precisa ter personalidade. E poucos jogos conseguiram criar uma cidade tão bonita, tão atmosférica e tão fascinante quanto essa versão sobrenatural de Tóquio. Quando os créditos apareceram, eu ainda continuei caminhando pelas ruas por mais alguns minutos. Só porque eu não queria ir embora daquele lugar.

Mittelmäßig. Uninspiriert. In Abwesenheit offensichtlicher Schwächen empfehle ich generell nichts, was ebenso keine Stärken oder irgendeinen Mehrwert aufweist. Du wirst nur so viele Spiele in deiner Lebensspanne spielen und es gibt zu viel Gutes um hinterher zu kommen. Dies hier ist der falsche Ort.

Унылый кал. Я не знаю зачем я её взял. Сеттинг и монстры прикольные, но игра явно заточена под то, что бы ты постоянно бегал, прыгал и собирал коллектобалсы. Так вот, бегать тут НЕ ВЕСЕЛО! Очень сложно споймать необходимый флоу, забраться на крышу на начальных этапах очень сложно. Каждый раз, когда ты хочешь угарнуть и полетать над городом - ты вынужден останавливаться, что бы собрать духов. Всё, что связано с открытым миром - дрисня кота продавца. С другой стороны режиссированные миссии и дизайн аномалий реальности - вкуснятина. Видно, что это изначально должен был быть сиквел Ивил Визин.

I have never seen a game so incredibly afraid of its own concept.

Короче, все просто, игра мне нравится, сеттинг павер-фентези в реалиях современного японского мегаполиса это имба, и боевка прикольная, и локации интересные. Но я просто физически не могу играть в эту игру. Тоже самое было и на релизе, тоже самое и сейчас. Я просто запускаю игру, играю час-полтора и у меня постепенно начинает болеть голова. Чтобы я не крутил, как бы не играл с настройками, это не помогает, эта игра своим визуалом просто вызывает у меня мигрени. Я не знаю с чем это связано, и почему, но за те сотни, если не тысячи игр, которые я запускал и играл, это одна из двух, что вызывает у меня физический дискомфорт во время игры. Вторая такая игра, если интересно, project warlock. Как итог, я просто не могу играть в эту игру, она за полтора часа вызвала у меня жуткую мигрень, которая, в лучшем случае пройдет к вечеру. Так что, рекомендовать могу, но если почувствуете тоже физический дискомфорт во время игры, вы не одни такие, просто с визуалом игры что-то не так.

Ghostwire: Tokyo is an okay game overall, but nothing more than that. Pros: The graphics are great and the environments look really good. The gameplay is fun and unique. Mixed: The story is just okay, it's not bad, but it never really hooked me. Cons: The optimization is pretty bad, the game suffers from stuttering no matter what hardware you're using. It also doesn't fully utilize the GPU, in a lot of areas my GPU usage barely went above 60%. The camera movement also feels really weird, it's not very smooth and took me a while to get used to it. The side content is also pretty basic and repetitive, so I ended up skipping most of it. Overall I'd give it a 6/10. It has great graphics and a fun gameplay loop, but the story never really grabbed me and the performance issues are pretty annoying.

Я награв в цій грі 6 годин. І це куда більше, ніж ця гра заслуговує. Я дуже старався знайти плюс в цій грі, і хоч якось її похвалити. З плюсів я б відмітив лише стилістику і атмосферу гри. Це все, шо ця гра може запропонувати. А тепер мінуси. 1. Сюжет На початку було навіть цікаво, шо взагалі твориться, але через 2-3 години геймплею все звелось до того, шо ми просто рятуєм сестру від якигось єбаклак. 2. Геймплей Нуууу, геймплей був би класний, якби ця гра вийшла в році так 2012. В гру понапихувано дофіга можливостей, але все зводиться до затикування жирних мобів однією кнопкою. 3. Персонажі Більш прісних і нецікавих персонажів я бачив тільки хіба в іграх Юбісофт. Вони постійно несуть якусь однакову хрєнь з таким лицем, ніби їх самих ця гра вже заєбала. 4. Відкритий світ Поняття не маю для чого його тут було добавляти. Він, по всіх канонах всратих витягувалок часу, наповнений однотипними квестами, аванпостами і вишками, які просто по-іншому названі. Саме місто виглядає цікаво перших години 3, а потім все одне і те саме. Куда вигіднішим вкладенням було б зробити з цієї гри фільм або аніме, бо задумка то класна. Може то я не вловив якоїсь нотки цієї гри, бо оцінки то хороші, але мене хватило на 6 годин. Більше я в неї явно не зайду.

[h1] DUKUN SIMULATOR👍🏻 [/h1]

It's basically cutscene after cutscene after cutscene. It looks pretty, though you'll need good hardware for that. Very on the rails, boring combat, boring story.