FINAL FANTASY X/X-2 HD Remaster

Such an amazing game!!! Just as good as it was the first time I played it 25 years ago.... If you haven't played FFX then you truly are missing out on one of the most legendary games.. P.S Download the "Final Fantasy X/X-2 HD Remaster {Anima Edition}" mod to allow widescreen and the 'FFX 4GB Patch" mod to allow higher ram useages to stop the green screens and crashes

Do not buy the PC version of this game as of now. It is plagued by constant random complete green screens in many cutscenes, and constant random freezes or crashes that often happen during animations. These issues do not have any known simple fixes or workarounds.

Like other Users have mentioned ,you need the 4GB Patch to fix some issues. FFX Ran without any problems for me , i was able to finish and enjoy the game with no issues. FFX-2 on the other hand keeps crashing randomly when i go into battle it's seriously frustrating. For those reasons alone (Having to install a patch and dealing with crashes) I personally wouldn't recommend buying it. Unless of course you want to tinker around just to make the game playable. Installing the 4GB Patch isn't hard but the fact that Squeenix is selling a "broken" game without fixing it (They'll never fix it) is dissapointing. Still a fun game.

What can I say? Its been 25 years now... This is a once in a lifetime experience, I know it was for me. My father bought me this game prior to buying the console itself, he wanted me and my brother to have a little stash of games prior to sending the PS2 itself, so it sat there for a couple of months. I would mesmerize in the manual and cover arts, longing to finally play this, to see how amazing the new graphics were, and so the day came. As soon as I started the game and the intro scene was over, I had control of Tidus. That was far too much information for my 7 year-old brain to process at the time, so I got really, really scared of what Tidus looked like, for some reason I thought he was a monster, wearing all those weird clothes. Mind you the year was 2001, internet was at its infancy, and I am from a small town in South America, so this kind of Japanese fashion was alien to me at the time, and the world was so very different back then. I was so scared that it took me like a month to try and play it again, and when I did, it imediatelly clicked. Of course I did not understand english at the time, I was just happy to control something in this beautiful 3D environment, so I kept on. I remember that I hadn't the slightest clue of how combat worked, I would just keep selecting options until it did something, so I never got past the first boss for a long time, but I kept on just playing the game and the introductory sequence. it was amazing. Nowadays I have 96% of the game's script memorized word by word but at that time, I had memorized all of the intro sequence. I remember I lived with two aunts of mine that were taking English classes, and I would always be pestering them to translate some of it for me, but one day they just got fed up and gave me an English dictionary, that was life-changing. Since I had the words memorized I would just look for them in the dictionary, as I already knew how they were written because of the subtitles, additionally, I would know how they were pronounced because the characters did so, that's why I have no regional accent today. Sometime later I got really mad at something in the game, I think it might have been a boss or something I read on forum that made me jealous that I wasn't the best in the world (Jecht's favorite), or maybe the cd case was giving up the ghost. So I tore down the CD cover and broke the Bonus disc that came with the PAL version, a mistake which I regret so much to this day. It has changed my life in ways that nothing else could, because I became so proficient with English I was able to find job opportunities overseas, with that skill in my portfolio and fast forward to today, I still reap the benefits that my dad gave me, 25 years ago when he bought that game for me. Guess what always came with me on my travels? That's right... My Final Fantasy X original PS2 copy that I am looking at right now while I write this... This is how much it is dear to me. There are so many moments in my life that this game was a part of, moments that I will carry through eternity, I could spend a whole day just telling stories that involved it in my day-to-day life, they are inumerable. I am completely in love with everything this game is and represents, it is a truly Human experience that will make you laugh and cry. I know I did cry again when I saw my kid repeating the same steps I did. Thank you Square Soft for changing my life for the best, and creating the greatest game of all time.

The game is awesome, the negative reviews are because of windows 11 being crap and nvidia being crap also. There is a Mod Pack called Project X which fixes most of the issues.

グリーンスクリーン。度重なるクラッシュ。これらを放置しつつ未だ販売を続けるなんて、企業の資質を疑う。

[h1]Ми більше ніколи не побачимо ігор, як FINAL FANTASY X[/h1] https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3753369057 [h3]Ретроспективний марафон • 2001–2021[/h3] Радий вітати вас на розмові про вже 5-у гру мого скромного марафону. 19 липня, без малого, легендарній десятій фантазії виповнюється неймовірні 25 років! Таку подію я ніяк не міг пропустити, тому сьогодні ми трохи поностальгуємо і згадаємо зовсім інший, безтурботний 2001-й. Бажаю приємного читання. 😊 [h3]✅ Пройдено на Деці[/h3] 2001 рік – початок нового, грандіозного (як тоді здавалося) тисячоліття: оптимізм, розкладні телефони, Sony Walkman і старт ери PS2. Одним словом – технобум. І цим трохи наївним настроєм чогось теплого і абсолютно нового постаралися заразити, у хорошому сенсі, ювілейну фантазію. Заражатися цією капсулою часу Y2K я вирішив за допомогою Steam Deck. І сам прибалдів від того, наскільки вдалим було це рішення. На мою думку, це найліпший спосіб познайомитися з грою, не жертвуючи взагалі нічим. На маленькому екрані частота кадрів ніколи не падає, гра сприймається зовсім інакше, а магія Спіри на портативці набуває нової сили. Якщо ви любите JRPG і володієте Деком – дуже рекомендую спробувати. [h3]Музика[/h3] Неймовірна, казкова музика – це перше, чим зустрічає тебе гра. Скажу так – вам обов’язково варто хоча б раз у житті послухати музику з десятки. Важко передати її настрій – це як зустріти старого друга, хоча й бачиш цю людину вперше в житті. Миттєве відчуття прихильності та довіри, яке зумів передати легендарний Нобуо Уемацу – просто вище всяких похвал. Цей дядька вже давно переконав, що слабких саундтреків у Final Fantasy практично не буває. Але тут... ой мама. Це інший рівень навіть за мірками франшизи. [h3]Графіка як культурна революція[/h3] Будь-яку просто «хорошу гру» колись забудуть – це лише питання часу. А у випадку з черговим «технічним дивом» процес і зовсім займає лічені хвилини. Перед нами ж найрідкісніший представник обох світів, якого я б з гордістю назвав «блокбастером із серцем». Про FF X найчастіше згадують як про першу по-справжньому кінематографічну гру, яка вражала уяву своєю красою вже на другій плойці. Ясна річ, що через чверть століття вкрай важко навіть уявити той шок, у якому перебували геймери протягом усієї гри, але… давайте спробуймо? Що ми взагалі знаємо про PS2? Гра вийшла на одному диску, об’ємом 4,7 ГБ. Просто вдумайтеся – на одному диску розробники примудрилися розмістити: • десятки годин геймплею; • величезну кількість пререндерених роликів; • повноцінні анімації облич; • чарівну музику; • неймовірну на той час роботу зі світлом і водою. Це перша JRPG нового покоління, через яку люди справді відчули перехід на PS2. Тому загальний масштаб гри вражає навіть 25 років потому. [h3][u]НОВА[/u] FINAL FANTASY[/h3] https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3761841922 Блок буде великим, тому розіб’ю його на дві частини. [b]Перша – Новаторство.[/b] Наочним прикладом будуть VII та VIII. VII показує нам світ, який з перших хвилин здається зруйнованим. Брудний мегаполіс, корпорація, реактори, екологічна катастрофа. З часом починаєш помічати красу цього світу за його потворністю. VIII теж стартує досить холодно: військова академія, політичні конфлікти, більш стримана атмосфера. Потім світ поступово розкривається і стає теплішим. X робить протилежний трюк: блакитне море, пальми, сонце, бліцбол, яскраві костюми, посмішки. Здається, ніби ти приїхав на курорт. Але чим далі, тим чіткіше розумієш, наскільки цей світ трагічний. Іншими словами: зовнішня темрява, яка приховує красу світу, у X змінилась на зовнішню красу, що приховує темряву світу. Три сусідні гри використовують абсолютно різні способи познайомити гравця зі своїм сетингом. Навіть вступне інтро, яке я переглядав, мабуть, кілька десятків разів. Коли дивишся його на початку гри, воно сприймається трохи по-анімешному. Коли переглядаєш через 10, 20, 30 годин – воно сприймається вже зовсім інакше. Це ознака хорошої режисури: не сцена змінюється, а глядач. І одним словом «навпаки» можна описати майже всю FF X. Майже кожен її елемент побудований за принципом: від першого враження до переосмислення. Гра поступово розкриває свою глибину, і це стосується не лише світу, а й механік, персонажів та атмосфери. [b]Друга – Контраст.[/b] Після холодних, травмованих Клауда та Сквола на сцені з'являється Тідус: яскравий, ексцентричний, незграбний, з очима по п’ять копійок. Йому відповідає і сам світ: тропіки замість індустріальних міст, яскраві кольори замість постійного відчуття техногенного занепаду. Початок теж максимально нетиповий: оповідь в минулому часі, на місто раптово обрушується цунамі і доводиться відбиватися від морських прибульців. А через годину гри Тідус стрибає в часі на 1000 років уперед. А ти дивишся на це і думаєш: “Я що, випадково гру від Йоко Таро запустив?”. Ще одна ключова зміна – романтика вперше стає емоційним центром історії. Стосунки Тідуса та Юни – це, можна сказати, хребет усього оповідання. Практично кожна значна подія так чи інакше впливає на хімію між ними протягом усього паломництва групи. [h3]❌ Застаріла класика[/h3] Незважаючи на те, як сильно я «облизав» гру – пройти її до кінця так і не зміг. І не на всі досягнення, як роблю зазвичай, а просто до титрів. Як же так вийшло? Один з фінальних босів поставив мене перед фактом: доведеться гріндити. Виявилось, що понад 40 годин я прокачувався «неправильно», а опції скидання тоді ще не винайшли. Також дуже бажано було мати конкретного еона, який завдає тонни дамагу. Заради нього теж треба витратити час і заново доходити до моменту, на якому я зупинився. Якщо в умовній SMT III (2003) неправильний білд ГГ ще можна компенсувати демонами, то у FF X такої розкоші немає. Прямо поносити гру за це сенсу не бачу – такий був час. Це я все до того, що FF X здається мені ідеальним кандидатом на наступний ремейк від SE. [b]1. Незбалансований сюжет.[/b] Перші години знайомлять зі світом, а битви зовсім відходять на другий план. Однак після другої третини все навпаки: босраш й рандомні сутички кожні 5м. [b]2. Лейтгейм боси.[/b] Тепер-то зрозуміло, що я мучився з ними через неправильні білди. Але це аж ніяк не скасовує те, що кожен із них ще та мразота, з якою ти возишся по годині-півтори. Погодьтесь, повне переосмислення X рівня VII Remake та Rebirth звучить просто відпадно. Воно могло б не лише усунути більшість проблем, а й нагадати людству, що у серії є ще одна приголомшлива гра, яку пропускати точно не варто. [h3]Висновки[/h3] FINAL FANTASY X викликала в мене спустошення, якого я зовсім від неї не очікував. Їй вдалося досить швидко навіяти мені журбу за світом, у якому я ніколи не жив; довіру до людей, яких я ніколи не бачив; і бажання повернутися в час, у якому я ніколи не був. Ясна річ, що це дивовижна гра. І це найскромніше слово, яке я можу до неї застосувати. Однак разом з тим вона повна спірних або застарілих рішень, для яких HD-збірки вже не вистачає. І остаточно виправити їх зможе тільки повноцінний ремейк-переосмислення. Таких ігор більше не буде, бо вона народилася в унікальний момент, який більше ніколи не повториться. Коли технології вже дозволяли втілювати практично будь-які ідеї, але творців не змушували мислити виключно безпечними рішеннями. Саме тому такі ігри неможливо повторити буквально, як і знову опинитися у 2001 році. До того ж десятка запам’яталася не лише як символ епохи, а й як видатна, емоційна історія, якій ще й вкрай пощастило з’явитися на світ серед геніїв цифрової режисури. Найкумедніше в цьому дідівському бубнежі те, що мені не 40 років. І навіть не 30 – я не застав той час. Але саме такі висновки залишила у мене історія Тідуса та Юни. Мабуть в цьому і полягає справжнє мистецтво FINAL FANTASY X: змусити людину сумувати за тим, чого вона ніколи не бачила. Дякую, що дочитали, дорогі читачі! І до зустрічі в наступній рецензії. 🫶 https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3752743501 [h1]8/10[/h1]

O que seria da nossa vida se nós apenas esperássemos o final da jornada? Se apenas aceitássemos o que o destino impôs sobre nós? Se enxergássemos a vida apenas como é o que é? O que seria da nossa vida? Seguiríamos todos os dias da mesma maneira, esperando o final e, consequentemente, aceitando as coisas como elas são. Que tipo de vida medíocre seria essa em que não teríamos a menor capacidade de entender o óbvio? Não se trata do final, mas sim do percurso que constrói o que chamamos de jornada. As experiências vividas, as pessoas que encontramos pelo caminho, as conversas, o aprendizado diante das situações, os breves momentos de felicidade e também os momentos de tristeza e frustração...Isso é a jornada, que tem muito mais valor do que a aceitação ou a preocupação com o final. Aproveitar e aprender com os momentos, evoluir e seguir em frente. [h1]Uma grande evolução[/h1] Final Fantasy X foi o primeiro da era PlayStation 2 e, assim como fez no PS1, a SquareSoft (a verdadeira Square, como costumo dizer) chegou mostrando toda a sua capacidade de construir um jogo tecnicamente brilhante. Utilizando tudo de melhor que o console podia entregar, a evolução se comparada ao que ela tinha feito até então é gritante. A qualidade da modelagem 3D dos personagens é absurda, a construção dos cenários traz muito mais detalhes, as cutscenes são extremamente bem elaboradas e a trilha sonora como sempre, mantém um padrão elevadíssimo, o sistema de combate e a gameplay são diferenciados de qualquer jogo anterior da série, sustentando uma história espetacular sobre a importância da jornada e dos momentos vividos ao lado de pessoas importantes que nos ajudam a seguir em frente em meio aos desafios da vida. [h1]A construção da jornada[/h1] Ao longo da trama, controlamos Tidus, que a princípio é apenas um jovem ignorante diante dos acontecimentos e que não sabe bem como lidar com o que está ocorrendo ao seu redor. O começo é bastante intrigante, impondo vários questionamentos sem respostas. Com o passar do tempo, ele conhece novos personagens e toda a sua perspectiva sobre Spira vai mudando e evoluindo. Tidus passa a entender que tudo é muito mais complexo do que parece e, graças às interações e à convivência com os amigos, ele vai se tornando um verdadeiro protagonista. Ele é a peça central para o despertar dos demais personagens e, em contrapartida, os outros (principalmente a Yuna) são fundamentais para que ele mude sua mentalidade e passe a entender melhor o lado deles, seguindo juntos para enfrentar os desafios pela frente. [h1]A exploração do mundo[/h1] Diferente dos Final Fantasy anteriores, a exploração muda bastante. Não existe mais um mapa-múndi aberto e a nave não sobrevoa livremente todas as partes do jogo; a exploração é focada e linear, seguindo de acordo com o ritmo da narrativa. Dentro da nave, nós selecionamos o local para onde queremos ir e, a partir dali se inicia a exploração da área. Por mais que a linearidade possa parecer um problema para alguns, em nenhum momento ela é. A construção dos cenários foi muito bem executada e os eventos são bem distribuídos ao longo das regiões. O foco central de FFX é narrar a história da melhor maneira possível, e o design mais linear contribui diretamente para isso, pois não existem muitas dispersões, fazendo com que a narrativa flua perfeitamente. [h1]A grande evolução da gameplay[/h1] Uma das maiores viradas de chave é a mudança da gameplay. Final Fantasy sempre buscou se reinventar, neste em especial a Square foi além: ela abandonou o bom e velho ATB e mudou para o CTB. As lutas se tornaram muito mais estratégicas e os inimigos foram projetados para que todos os personagens tivessem o seu momento de brilho. Não existe mais o personagem inútil no grupo; todos são necessários. Se você estiver enfrentando um monstro que nenhum dos personagens na party é capaz de bater, basta apertar um botão e substituí-lo por um da reserva que entrará instantaneamente no meio do combate, isso é possível graças ao recurso de troca em tempo real, simplesmente sensacional. [h1]Não existe mais nível[/h1] “Ah não, o fantasma de Final Fantasy II ressurge?” Acalmem-se! Eu sei que se você jogou Final Fantasy II sabe muito bem que quando a Square tentou abolir o sistema de níveis lá atrás, deu tudo errado. Mas aqui ela sabia exatamente o que estava fazendo ao criar o sistema de Sphere Grid (que é simplesmente fantástico, apesar de possuir uma interface confusa). Cada personagem tem uma espécie de tabuleiro gigante com diversas habilidades e melhorias a serem desbloqueadas. Esse sistema possui inúmeras combinações de builds diferentes, dando total liberdade para a criatividade. De longe, o sistema mais genial que a Square criou até aquele momento. Resumidamente: o nível tradicional não faz falta nenhuma e, diferente do FF2, esse sistema funciona lindamente. [h1]Aeons controláveis[/h1] Os Aeons agora são controláveis e não apenas sumonados para dar um golpe e irem embora. Eles possuem barra de HP, habilidades próprias e golpes especiais. Quando os invocamos, eles entram em campo substituindo o nosso grupo inteiro e passamos a lutar diretamente com eles. Nem preciso dizer que é espetacular. [hr][/hr] [h1]Final Fantasy X-2[/h1] Pela primeira vez a Square resolveu apostar em uma continuação direta dos acontecimentos de um mesmo jogo dentro da franquia, criando o Final Fantasy X-2. A história se passa em uma Spira um pouco diferente e em processo de reconstrução. Durante os eventos da trama, controlamos a Yuna, que se junta a um grupo de caçadoras de esferas (as Gullwings). Toda a atmosfera é muito mais leve e descontraída, e o foco central é na busca de respostas sobre dúvidas que ficaram pelo caminho. A história em si não é das melhores e está muito abaixo do seu antecessor, sendo extremamente fraca e entregando apenas alguns lapsos interessantes. [h1]Gameplay remodelada[/h1] Mais uma vez a Square modifica o sistema de batalha, retornando para o ATB e trazendo de volta o sistema de níveis tradicional e o clássico sistema de jobs. O resultado é uma gameplay espetacular, com destaque para as Dresspheres, que permitem alterar as classes das personagens em tempo real dentro do combate. A jogabilidade é, de longe, o melhor ponto de todo o jogo. É impressionante o fato de a Square ter abandonado completamente as ideias de combate do X e, ainda assim, entregar um sistema tão bom quanto, na minha opinião até melhor. [h1]A exploração baseada em missões[/h1] Indo pelo caminho oposto do X, a exploração não é mais linear; ela é livre e podemos escolher para onde ir desde o começo do jogo. Vários eventos ocorrem mesmo fora das missões principais, incluindo diversas atividades secundárias. A estrutura é simples e funciona bem, resumindo-se em completar objetivos ao longo de 5 capítulos para a história avançar. Algumas das missões são interessantes, mas outras tantas são completamente desinteressantes. Essa inconstância de Final Fantasy X-2 é algo que me incomoda muito. [h1]Last Mission[/h1] O último grande evento e a conclusão definitiva é o Last Mission, um epílogo que retrata a última aventura das Gullwings. Mais uma vez, a Square muda o sistema de jogo, entregando um roguelike tático. O objetivo é subir uma torre de 80 andares que são gerados aleatoriamente e, ao final, temos o desfecho de tudo com cenas de encerramento. Uma despedida final da obra. [h1]Conclusão[/h1] Final Fantasy X é um dos maiores acertos da SquareSoft, uma obra-prima que mostra como deve ser um grande jrpg entregando uma das melhores histórias para se levar para toda a vida. Ainda que Final Fantasy X-2 não esteja à altura do original em enredo, sua gameplay é uma aula de como criar algo extremamente divertido e bem-executado. Eu recomendo muito que joguem; este é um dos melhores Final Fantasy já feitos. [b]"This is my story. It'll go the way I want it, or I'll end it here!"[/b]

FFX: the reason why we're all here for. FFX Eternal Calm: Should have just been an intro to FFX-2, why does this exist??? FFX-2: just filler episode stuff. FFX-2 Last Mission: do not bother with it, just watch the cutscenes on youtube if you care.

To anyone reading this, this game is one of the few games to have a grown man weeping and breaking down in tears by the end of the game. I love this game dearly and would recommend anyone who loves rpgs and story rich games to try it out even if you do not like final fantasy. You should try out the original on the ps2 for the entire experience but overall the remaster is what it is, a remaster and it does that job fine though expect crashes and bugs.