Crown Gambit

Бедное моё лицо. Как же ему больно от ударов ладони. Но это просто невозможно. Настолько невообразимого бреда мои глаза ещё не видели. Паладины режут людей как свиней и им нормально. Граждане, вы с какого дуба рухнули? Вы где видели, чтобы паладины так себя вели? Вы зачем их вообще паладинами назвали-то? Да назовите вы их рыцарями и пусть делают что хотят. Вы вообще представляете себе, что такое паладин? Какую они клятву дали королю? Вы что вообще знаете об их клятвах? И откуда их в королевстве целый корпус? Вы понимаете, насколько они редки? На 130 тысяч людей вы можете встретить одного паладина. Одного!!! Вот, насколько, блин, они редкие! Какой корпус паладинов?! И что у них есть от паладинов? https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3743306696 О боги, дайте мне сил… да вы что, сдурели что ли? Паладины втянуты в дворцовые интриги и политические махинации? Да нет им дела этого этого, вы бы хоть немного… И вот почему обязательно паладин? Нет, я понимаю, что сейчас мода пошла называть паладинами кого угодно, кто верит в свет и несёт добро, хотя для этого, на секундочку, вообще не обязательно быть паладином! У нас что, в Ордене Латной Перчатки нет жрецов? Нет воинов? Монахов нет? А барды? Думаете, они только по кабакам играют песенки? Ещё стереотипы будут? Паладин – это, мать его за ногу, не просто сложный мультикласс воина и жреца, это самый сложнейший класс вообще в системе D&D, и речь даже не про тактику боя или механики, а про моральные составляющие, потому что паладин всегда будет моральным компасом в любой ситуации. В любой. Он никогда и ни за что не будет пытать бандита, даже если это поможет ему выяснить, как спасти тысячи жизней. Знаете, почему? Да потому что он не ведьмак. Это у ведьмака выбор меньшего зла – это норма, но ведьмак и клятвы никакой не давал, для паладина же даже не существует понятия “необходимое/вынужденное зло”. Паладин не поверит, что нет другого варианта, он пойдёт другим путём, чтобы быть справедливым во всём. Ему придётся что-то придумывать. И вот поэтому-то он не просто законопослушный-тупой, каким его видят многие люди сейчас, он, представьте себе, думает головой! Над каждой ситуацией! И взвешивает свои решения. И вот Crown Gambit – и в нашем отряде три паладина. И ещё четвёртый возглавляет этот отряд. Четырёх паладинов собрать вместе. Океееей. Мы уже поняли, какого они сорта. Не буду вдаваться в излишние подробности, но вот им нужно сопроводить куда-то короля, соблюдая строжайшее инкогнито, иначе миссия может быть провалена. Кстати, не объяснили толком, почему. Но вот какой-то завсегдатай услышал… не узнал короля, а именно услышал о том, что он инкогнито в кабаке из их же разговора, блин… о нет, что делать? И тут самый главный паладин просто берёт и убивает его. И самый наивный и молодой из паладинов (Хаэль) спрашивает в изумлении: https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3743306799 А ему отвечают, что всё нормально, это в интересах миссии. Повторяюсь, так сделать мог бы кто угодно, но только не паладин. Ну ладно, думаю, это не эталоны чистоты, это просто чуваки назвали себя паладинами и думают, что они топят за свет, с ними всё понятно. Но потом в аналогичной ситуации этот же самый их главный почему-то не убил свидетеля, а отпустил его. Что, блин? И потом в доме отпустил женщину, которая всем в деревне пошла рассказать о том, какие они плохие. Эээ? Ну ты если резать решил во имя “добра”, так почему остановился? Бери пример с твоего товарища! https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3743306276 Вот это чисто по-паладински! Перерезать недовольных крестьян! Вот это мы понимаем! А что об этом говорят авторы? Это влияние предтеч, это всё они? Да ладно? Вы шутите что ли? И где вы видели паладина, который перекладывает ответственность на высшие силы? В своих фантазиях? Оно и видно. Причём, упомянутый выше Хаэль-то как раз больше всех и похож на паладина, хоть вы его и высмеиваете. И в упомянутой опять же выше аналогичной ситуации, именно он спросил клятву с мужика, что стал вторым свидетелем, вместо того, чтобы его убивать, на что двое его соратников сказали потом, что он тупой. Да это не он тупой, это вы немного того! Вы знаете, что такое дать клятву паладину, с упоминанием богов? Ууу. Видно, что вы вообще не представляете себе, о чём говорите. А жаль, потому что сюжет при этом, пусть банален и избит, но не лишён интриги. Ну а так картишками интересно покидаться, механики интересные. Но сюжет уродует скверна, которую авторы выпустили на священное. Это в самом деле святотатство в худшем его проявлении. Ну и специально для тех, кто собирался мне тут что-то написать по этому поводу – а вот и обойдётесь! Оставьте ваши нелепые комментарии в своей немытой голове, а мне такое не нужно.

世界观丰富的剧情卡牌，如果喜欢黑书/卡牌之声/王权的陨落/预言奇谈这类游戏的话推荐。 还有很多美丽的帕拉丁罐头……虽然都有开罐但人设实在美丽可以溺爱，感觉有点像为了这盘醋包的饺子，最后两章制作组想着我可千万不能浪费画的这么多人设啊于是塞满了比前面所有章节boss加起来还多的战斗，一张接一张目不暇接的cg，请问这里是罐头天堂吗

RPG, як відеоігровий жанр, є надзвичайно комплексною річчю в розрізі створення. Це породжує численні проблеми, що можуть та будуть знаходитись у представників жанру. Більшість, щоправда, чисто гіпотетично можна розв'язати нескінченними часом та бюджетом на розробку. Варіативність проходжень, кількість альтернативних подій та закінчень. Наявність чи відсутність цих речей мені не так цікаво обговорювати, адже це радше питання виробничі, хоч і ґеймдизайнерські також. Я ж вбачаю одну серйознішу проблему, непричетну до технічної реалізації, що криється в ідейному підході: небажання рольових відеоігор досліджувати людську моральность. Хоч Crown Gambit, яка навіть не зве себе рольовою грою, й має велику варіативність проходжень, альтернативних подій та закінчень, я вважаю її винятковим представником жанру якраз за те, що вона це бажання має. ‍ У Crown Gambit ви гратимете роль трьох паладинів, мілітаризованих представників церкви, що одночасно служать короні та простому люду. Своєрідні поліцейські у рясях та обладунках. Після провалу одного із завдань ви опиняєтесь у центрі інтриг із безліччю сторін, що намагаються отримати владу. Ваша мета, як паладина, посадити на трон найбільш підхожого претендента. Проте крім того, щоб надати гравцю різні шляхи для розв'язання цього питання, гра пропонує ще й різні відповіді на нього, ні одна із яких не є однозначно морально правильною. В той час як інші представники жанру згодовують гравцю у схожих сценаріях павер-фентезі, з якнайповнішим контролем над діями та наслідками, Crown Gambit ставить гравця у постійно невигідні обставини і обмежує не лише часом, а й впливом. На противагу більшості RPG, в яких моральні вибори стоять десь між "боротись зі злим злом" та "копнути білочку", і майже завше розв'язуються правильним вибором чи боєм, дилеми ж тут складніші, тому що вибір стоїть між по різному поганими варіантами, крізь які потрібно дійти до чогось морально правильного на вашу думку. Протагоністи тут не є центральними фігурами подій, а лише однією із рушійних сил. Замість "добра заради добра" і "зла заради зла" як звичних рольових площин, тут потрібно не лише постійно обирати між добро-злими та зло-добрими варіантами, а й зрозуміти як все це використати на благо країни. Це не про сіру мораль і діяти тут можна як праведно, так і ні. Проте, як часто це буває у реальному житті, праведність дії і праведність наслідку, на жаль, не завжди крокують поряд. Свою ж варіативність Crown Gambit використовує для того, щоб розмістити на полі величезну кількість рухомих фігур, які пересуваються одночасно, за той час що гравець робить один хід. Відчуття контролю над власними діями тут не означає контроль над очікуваним результатом. Частина результатів завжди буде від вас прихована, бо зробити все за одне проходження неможливо. А багато із видимих наслідків не є моментальними чи навіть відомими гравцю одразу, та розгортаються вже тоді, коли завантажити сейв і передумати — занадто пізно. Навіть свої дії гравець контролює не завжди. Як члени ордену, персонажі мають законне право носити реліквії, могутні божественні предмети, кожне використання яких робить носія ближче до богів, цим впливаючи й на психічне здоров'я. У боях, що складаються із покрокової тактики з одночасно трьома картковими колодами, ця божественна сила дозволяє використати сильно покращені варіанти здібностей. Це викине здібність із колоди до кінця бою і збільшить шкалу божественного впливу, яка зберігається на всю гру, а знижується складно та рідко. Ця шкала ніяк не зачіпає бій, проте від неї напряму залежить ступінь влади персонажів над собою у діалогах. Із високим божественним впливом персонажі рідше роблять те, що ви обираєте, що напряму впливає на хід історії. Наші житті складаються з довжелезної черги несправедливих виборів, які ми мусимо робити, маючи обмежений контроль. Crown Gambit вважає рівноцінно важливим те, ким це нас робить, і те, чи вийшло все зробити правильно. Вона використовує концепт рольової гри задля рефлексії над нашою здатністю діяти і мінятися. Бути людиною. Хорошою, поганою і складною.

I've never left a review before but I love this game and I can't believe it isn't more popular and I need more people to play it (it doesn't even have a subreddit!). I've just finished my third playthrough and I'm still finding new things all the time and I'd even say it's been the most enjoyable one so far. That's not to say I don't have criticisms. The combat has a really weird difficulty curve and the card that immobilizes an enemy nullifies like 80% of the bosses. I purposefully tried a different approach to combat by banning a couplen of cards for myself and now combat is really exciting again. So then why do I recommend it anyway? Because of the amount of things this game has to love. The characters are great, the choices are hard, there are consequences to even small actions, the art is stunning. I can see myself having a fourth playthrough and I never replay games. This one goes in my favorites.

I love my boy Hael and his kill everything with knives spell, bravo.

This game is ambitious to a good degree. While it’s a card game with a layer of visual novel elements, this fairly short adventure can offer a good time with interesting choices and a plot that keeps you hooked until the end. However, while it starts strong, the game eventually loses momentum with a dragging mid-to-late section that overstays its welcome in my opinion. The good: - Art: You can’t talk about this game without mentioning the art. The visuals are fantastic, giving the game a distinct and unique look - even minor cards are beautifully drawn with creative designs. All knights and their themes are engaging, with colors and weapon choices that fit perfectly. - Soundtrack: While not superb, most of the songs fit the overall tone of the game well, with a few catchy tunes. Toward the end, some tracks stand out, adding tension and keeping the atmosphere exciting. - Story: This belongs both in the good and the bad. The plot starts strong and evolves into a complex web of relationships, nobles, knightly oaths, mercenaries, and moral choices. This is the strongest part of the game - the story kept me coming back between sessions because I wanted to uncover its secrets. The system that lets you hover over names for quick summaries is very helpful in such a morally gray and politically complex setting. Characters are introduced in interesting ways, and the branching paths spark curiosity. The not so good: - Gameplay: Honestly, the card-game aspect is fun at first but becomes repetitive quickly. Once you unlock about one and a half skill trees for characters (which isn’t hard), battles become trivial. By mid-to-late game, fights all play out the same: buff everyone in round one, unleash area-card nukes, and wipe the floor with enemies - bosses included. I only felt challenged in one or two early battles; afterward, combat felt like an obstacle just to reach more story. - Story issues: The morally complex narrative with rich characters is also a weakness. The writing often tries too hard, presenting vague motivations and empty speeches. Many characters repeat the same cryptic lines about “something bigger behind all this” without ever explaining. By the end, I was frustrated: the supposed god-related plot was never clarified, no one explained why gods were false, and characters got angry at my choices without offering reasons. It felt like endless moral preaching without substance. - Pacing: The game starts solid but drags heavily in the mid-to-late stages. You face a gauntlet of paladins one after another, which feels like artificial difficulty. These fights weren’t challenging, didn’t affect the ending, and mostly introduced new characters with little impact. By the Fort stage, I was just wishing for the game to end. - Bugs: I usually tolerate bugs, but this game has serious optimization problems. I often encountered critical crashes after battles, especially if I hadn’t saved in a while. The developers’ “solutions” - lowering difficulty, playing in windowed mode, or changing choices - were unacceptable. The game simply refused to run properly after certain fights, leaving me guessing whether my next attempt would succeed or crash again. Overall: This is an ok game - not a great one, but solid. Grab it on sale, play in windowed mode, and enjoy the ride as much as possible.

Maybe the real Crown Gambit was the friends we didn’t slay along the way. Let’s start with the obvious: the art direction is really good. I especially like the character designs here; in some ways, they remind me of Cantata. The rest? It’s fine, I guess. There isn’t much depth to the mechanics, and while the story has some interesting ideas, it feels rushed to the point where you end up fighting to the death with basically everyone you decide not to side with. I went for the “Robespierre” ending first, then tried what I assume is the “good” ending judging by the tone. No matter what you choose, you will murder A LOT.

I came here after having played the demo of sovereign's tower and bought this game mainly to support the developers but after playing this game I can safely say this is probably the most underrated game I have ever played, The gameplay is good but the art and story on a completely different level, this game could have the worst gameplay ever and I still would recommend it.

没有中文太难受了

If you can focus and remember a few names, this game will reward you with a well-written story and fantastic artwork