10 із 10
Хоча спочатку ця гра лагала, після танців з бубном все ж вдалось в неї пограти (гра лагуча на новому залізі, але у спільноті є гайди як фіксити).
Думаю, більшості з тих, хто пройшов першу частину, хотілося знову пірнути у підводне місто, розташоване десь в Атлантичних водах, поблизу Ісландії. Після жабогадюкінгу Раяна та Фонтейна, а також загибелі обох, здавалось, що місту кінець, але ні. Як виявилось, Лемб та її культ, перечекавши громадянську війну, взяли Захват під свій контроль. Ремарочка: якщо хочете зрозуміти, хто така Софія Лемб, то прочитайте книгу-приквел до подій першої частини франшизи, англійська назва якої "Bioshock. Rapture". Та й взагалі книга дає краще розуміння лору, плюс, є цікавою сама по собі, адже розповідає, хто такий Ендрю Раян, Фонтейн, Тененбаум та багато-багато інших. До того ж, деякі персонажі зустрічаються в іграх опосередковано, тобто про них є лише згадки, як-от про Білла МакДонаґа, який у книзі є одним із головних персонажів, а в першій частині франшизи про нього є лише кілька заміток.
Сюжет другого Bioshock, на моє скромне імхо, нічим не поступається першій частині. Якщо події попередньої гри відбувались наприкінці 1950-х і вже тоді більшість мешканців Захвату добряче схибнулись, то і зараз ситуація не краща, навіть серед тих, хто вижив і не вживав АДАМ. Видно, тиск океану все ж дає своє. Так, зараз ми Великий Татусь – оця здорова бляшанка, яких гасили в першій частині. Думаєте, що раз ми один із них, то тепер не доведеться їх убивати? Думаєте, це все ще єдині серйозні противники у грі? Ги, Захват має чим Вас здивувати :) І хоча врізатись буром у ворогів капець як приємно, все ж мені більше до вподоби комбінувати це із звичайним стилем гри, тобто використовуючи плазміди й зброю. Нових плазмідів і тоніків завезли малувато, проте вони є чудовим доповненням до широкого арсеналу зброї: арбалет, дробовик, кулемет, гранатомет і так далі. І, звісно, різні типи набоїв додають неабиякого різноманіття до ґеймплею. Нова система зламу автоматів, камер, турелей чи ботів подобається мені більше. З мінусів – стрільба з кулемета як пиріжок з нічим.
Атмосфера Захвату присутня. Проте, якщо раніше місто лише починало руйнуватись, а саме будівлі, конструкції та механізми, то зараз всі ці неонові вивіски, гермодвері, пристрої набагато частіше пускають іскри, дим, вогонь або струм, як ознаки поламки, що додає уявлення незворотнього процесу занепаду міста. Загалом левел-дизайн другої частини, як на мене, краще. Якщо у першій всі рівні приблизно однакові, то тут майже кожен рівень має свій, як зараз модно казати, вайб. Нюхати кожен закуток стало ще цікавіше. Коротше кажучи, гра просто красива. Я зробив, мабуть, більше сотні скріншотів, бо для мене це "вау".
Час проходження приблизно той самий, що потрібен і для першої частини, якщо не враховувати доповнення Minerva's Den, яке теж безумовно варте уваги, як додаткова частина мозаїки всієї історії і трагедії підводного міста Захват.
Тепер франшиза Bioshock точно посіла своє почесне місце у моєму топі улюблених. Залишилась остання частина та доповнення.
