Bionic Dues

Гра має відмінний концепт і досить добре продуманий ігролад. На перший погляд гра дуже проста, загалом так воно і є на легкому рівні складності, але усі необхідні механіки покрової стратегії тут є. З переваг можна виділити: [list] [*]6 типів бойових роботів, кожен з яких має свої сильні сторони, подекуди різну зброю, та покращену версію з унікальною зброєю. [*]Величезний вибір покращень, який дозволяє спеціалізувати своїх роботів, а також стиль проходження. Можна проходити максимально потужно, розстрілюючи і підриваючи все навколо включно з власним роботом, або у режимі невидимості переграмовувати ворогів битися на вашому боці. [*]Основний акцент зроблено на тактику: правильний вибір загону, розстановка приорітетів та економія ресурсів. [*]Кумедне озвучення ворожих роботів. [i]Чому я був запрограмований таким чином, щоби відчувати біль!?[/i] [/list] Недоліки наступні: [list] [*]Гра виглядає дуже просто, навіть за мірками інді-ігор. Інтерфейс виглядає перевантаженим, а дизайн рівнів досить однотипний, анімації також відповідно мінімалістичні. Все-таки 2D з видом згори. [*]Попри різні місії та тактичні варіанти, після кількох годин гри з’являється відчуття одноманітності. Рівні та вороги змінюються лише частково, а багато завдань повторюються з мінімальними відмінностями. [*]Елемент несподіванки, удачі. Зазвичай у ворогів досить низький шанс влучити, але якщо ворожий бот озброєний гарматою — то рознесе весь рівень. Або за дверима, чи із-за рогу, може зустріти бот-камікадзе. Гра дає обмаль інформації чого очікувати. Все потрібно досліджувати навпомацки. [*][b]Відустня українська локалізація.[/b] [/list] Висновок: перше враження негативне, потім стає цікавіше, коли дізнаєшся що до чого, а далі гра стає монотонною. Непогано, але рекомендувати не буду.

Тактический рогалик в стиле «нажал и подумал». Графика простая, но геймплей цепляет: собираешь меха, ходишь по клеткам, прокачиваешь, взрываешь.

You start the game and the music hits you with a great song. After that the cheap design of UI, graphics, gameplay and everything else just turns you off this game. You hooked me at the start and lost me 2 minutes later, what a shame. Maybe under all this dirt I would find a diamond in the rough after playing it for 10 hours, but I am not willing to put so much time into games to "maybe" have fun at some point in the future with the game. Definitely not recommended.

After many years, I keep coming back to this game. Well designed mechanisms. Now I finished my ironman expert run with random Exos, I ended up with a worksheet that calculates [spoiler]the total damage of overload before an enemy can come around the corner[/spoiler]. I like the options to self-impose handicaps to customize my challenge while keeping the fun part. On high difficulty random expo, no single strategy wins you the game. You have to improvise and have a backup plan when ♥♥♥♥ hits the fan.

💋

This game seems to scratch a niche itch like no other. Year on year, without fail, I am drawn back to it. It may not be much to look at but there surprising depth to this game once you figure it out. A mech-based dungeon crawler with a rogue-like arms race metagame is such a diverse mashup of concepts, and yet they fit together beautifully.

The game is actually quite enjoyable. There are moments in-between I found the play is repetitive: range, whistle, pistol and choke points: key factors to ensure a success. However, there are unique traits and situations one needs to take into consideration from mission to mission and it has kept the game fun. The final mission is particularly interesting. The game would be much more appealing to wider audience if not for its outdated graphics and clunky UI.

If you're looking for a slow and methodical grid-based strategy game, it does it well but I don't think it'd be for everyone. Also the music's quite good, especially the title screen and map tracks.

good good good good good good

This is about bionic dudes! ten of ten. sweet!