World of One

[b] [u] ACHTUNG !!! [/u] [/b] [i] Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні. [/i] [quote=Франсіско Гойя] Сон розуму народжує чудовиськ. [/quote] На годиннику 23:22, я сиджу в кріслі й чекаю, поки ноутбук, на якому я пишу свої огляди, вийде з гібернації, а в цей час на моніторі ПК ідуть фінальні титри щойно пройденої гри. Хочеться хвалити гру, але водночас я розумію, що нічого геніального в ній немає і це простий, хоч і вельми якісний, платформер. Якби мене попросили описати його одним реченням, то я б сказав, що це своєрідна версія Маленького Принца, написана спільними зусиллями Едгара Аллана По і Говарда Філіпа Лавкрафта (опустимо умовності на кшталт тієї, що Лавкрафт народився через 39 років після смерті По). Навіть самі автори гри на сторінці в Стимі згадують Маленького Принца і до безсмертного твору в грі буде безліч відсилань. В іншому ж, як і у випадку з Nihilumbra, мені шкода, що справді непогана гра за два роки зуміла набрати лише 62% позитивних відгуків (за 48 оглядів, що навіть гірше, ніж у згаданій Нігілумбре). А з 200+ осіб зі списку моїх друзів гра є лише у двох людей, що відповідає 1 %. Давайте ж розберемося в плюсах і мінусах гри. [quote][i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! [/b][/i][/quote] [h1] "Технічна частина" [/h1] З нею тут усе чудово - стабільні 60 FPS у FullHD без просідань, лагів тощо. Хоч це й інді-гра, але в технічному плані вона зроблена досить добротно. [quote=John Milton] The mind is its own place and in itself, can make a Heaven of Hell, a Hell of Heaven. [/quote] [h1] «Сюжет» [/h1] Історія починається з того, що Принц (я буду так його називати, якщо вже самі розробники згадують персонажа Екзюпері) сидить у кріслі-гойдалці на своїй планеті. Йому чується дивний звук, і він іде подивитися, у чому справа. Водночас він поливає троянду і запускає феєрверк у своєму маленькому парку атракціонів. Як виявляється, звук виходить від маяка, і пройшовши до нього протагоніст потрапляє на іншу планету, де незабаром бачить таємничу темну людину, яка, втім, не хоче з ним спілкуватися і йде. Принц починає слідувати за нею з однієї планети на іншу і незабаром розуміє, що насправді він перебуває в лікарні, а через пережите раніше потрясіння його розум і створив усі ці острівці, що літають у космосі, з пастками і чудовиськами, а та сама людина, можливо, зберігає якісь відповіді. І ось уже герой хоче з'ясувати, що з ним сталося і як із цим впорається. Загалом, сюжет тут далеко не геніальний, але водночас він не найбанальніший і намагається хоч якось здивувати, втім, якщо ви дивилися, приміром, Острів проклятих або Машиніста, то вже до середини гри вам буде чудово зрозуміло, до чого все йде і фінал стане для вас абсолютно передбачуваним. Щоправда, у грі заявлено чотири кінцівки, яких можна досягти шляхом різних дій гравця, що має викликати трохи більше інтересу до сюжету, а також сприяти повторному проходженню. [quote=Alan Lokos] Don't believe everything you think. Thoughts are just that—thoughts. [/quote] [h1] «Геймплей» [/h1] Тут ми маємо типовий платформер із головоломками різних типів, а згодом - і з ворогами, кожен з яких здатен вбити протагоніста з одного удару. Відмінних рис кілька. Найголовніша - кожен рівень виконаний у формі невеликої планети, а тому поверхня під ногами завжди буде не рівна, а дещо округла, крім того, на деяких рівнях є телескопи, що дають змогу оглянути всю планету. Біля деяких планет може міститися космічне сміття й астероїди, на які іноді можна переміститися за допомогою спеціальних порталів. Приємно радує різноманітність головоломок і механік. Іноді розробники інді-ігор будують всю гру навколо якоїсь однієї механіки і це явно не той випадок. Усі перераховувати не буду, щоб хоч трохи зберегти інтригу, скажу лише про ті, що мені запам'яталися найбільше. Найбанальніші - шипи і різні леза, які необхідно або обходити, або перестрибувати. Також є зони зі зниженою гравітацією, усередині яких персонаж стрибає набагато вище (такий самий ефект досягається стрибками на спеціальні гриби, які іноді потрібно вирощувати, поливаючи їх водою). На деяких рівнях є перемикачі, що змінюють колір атмосфери планети і взаємодіють зі спеціальними світловими стовпами. Наприклад, є два стовпи - червоний і зелений і повз них не можна пройти. Перемикаємо стрілку в бік червоного, і ось уже червоний стовп зливається з фоном і перестає бути перешкодою. Або, наприклад, у деяких місцях є примарні об'єкти, і, використовуючи годинник, Принц "згадає", який вони мали вигляд раніше, і відновить їх на кілька секунд. Є й ціла купа більш звичних елементів, на кшталт важелів, ліфтів, ключових предметів, набору цифр, використання правильної комбінації стрибків або ударів тощо. Крім пасток і головоломок присутні й вороги - монстри, представлені кількома видами, кожен зі своїми особливостями й атаками. Під час гри Принц отримає зброю, за допомогою якої зможе протистояти ворогам, водночас деяких ворогів можна лише приголомшити, іншим же і зовсім не можна завдати шкоди і доведеться ховатися, загалом, як і у випадку з головоломками, вороги вийшли максимально різноманітними. І якщо вже зайшла розмова про ворогів, то варто приділити кілька слів босам. Їх тут небагато, всього чотири, але всі вони унікальні і запам'ятовуються. Щоправда, сутички з трьома з них завжди будуються за одним сценарієм і лише один чергує атаки випадковим чином. Ну, а сутичку з другим босом (по черзі), ви запам'ятаєте надовго, і не через те, що вона крута, а через постійні перепроходження. До речі, про складність гри - це не зовсім хардкор, але на певних рівнях ви будете вмирати досить часто, а в грі є докладна статистика смертей і їхніх видів. Я, наприклад, за все проходження помер трохи більше 200 разів. Є і хардкорний режим, що відкривається після першого проходження, де кількість життів обмежена. Уся гра ж проходиться годин за 5 і не встигає набриднути. [quote=Маленький Принц] У кожної людини свої зірки. [/quote] [h1] "Аудіовізуал" [/h1] [b]Графіка[/b] у грі доволі середня, хоч і досить непогана, як для інді. Але, як це часто буває, все витягує геймдизайн. Хтось порівняє цю гру з більш відомою інді - Лімбо. Все так само похмуро, хоч тут і багатша колірна палітра, якихось "живих" кольорів у грі немає, що чудово передає атмосферу похмурого занурення в глибини людської підсвідомості. [b]Саундтрек[/b] також непогано грає на атмосферу. Композицій небагато, але всі вони доречні, а звукові ефекти завжди грамотно підібрані і все звучить так, як ти того й очікуєш. [b] World of One - це: [list] [*] Стара історія на новий лад [*] Незліченні смерті на одному з босів [*] Місячна хода [*] Ігри із запальничкою [*] Ігри з лопатою [*] Маленький помічник Лавкрафта [*] Flawless victory! [*] Відповідальність за тих, кого ми приручили [/list] [/b] [quote=Joseph Conrad] The mind of man is capable of anything. [/quote] [b] Гра може і не зайде всім, але для свого рівня, а я нагадаю, що це інді, створена маленькою командою і з ціною в 80 гривень без знижки, це вельми і вельми якісний твір, який цілком незаслужено було забуто, так і не отримавши визнання. . [/b] [h1] [b] [u]Загалом - 8 планет, відвіданих Маленьким Принцом / 10 втрачених спогадів [/u] [/b] [/h1] https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[h1] Дешёвая версия Limbo и Inside [/h1] Из выше сказанного можно понять, что игра является платформером. Даже не просто платформера, а мрачного платформера. Графика в игре "подобает" мрачности игры, но она не ужасна. Геймплей со звуками на высоте, учитывая ценник игры. Могу даже назвать данную игру Платформером с элементами головоломки, которые заставляют стараться, дабы не начать уровень сначала из-за досадной ошибки. В самой игре около 20 уровней, уложенных в 2 главы. Управление спорное, но вполне играбельное. Иногда чтобы взять предмет надо стоять "прямо на нём". Учитывая всё выше сказанное, можно однозначно сказать, что игра стоит своих денег и достойна вашего внимания. [h1]Подписывайтесь на [url=store.steampowered.com/curator/32707647/]куратора[/url][/h1]

Здесь такой же убогий платформинг, как и в Trine. Например, тебе нужно что-то куда-то подвинуть и запрыгнуть. Ты двигаешь, но персонаж всё равно не достаёт. По логике думаешь, что тебе в другой край планеты стало быть. Тащишь туда этот oбoccaный ящик. А там тупик. ОКАЗЫВАЕТСЯ я все эти 20 раз прыгал в нужном месте... но так как это ПЛАТФОРМЕР, то конечно здесь кривые текстуры. Like! Доходим до первого босса. От его лап надо прыгать, но прыгаем мы МЕДЛЕННО! И во время файта не попасть под раздачу помогает только удача.. и ни разу не реакция. Потому что, если ты не угадал, то как ты не прыгай - тобi пizd@ Разрабы понаписали нам об игре: "Инди, Психоделия, Мрачная, Хоррор, 2Dплатформер, Приключение, Атмосферная, Исследования, Сложная, Головоломка, Головоломка-платформер, Лавкрафт, Для одного игрока, Мясо, Насилие, Минимализм, Абстрактная, Физика, Психологический хоррор." Из всего этого подходит только "Инди". "Физика"! Вообще ору. Для "абстрактности" и "атмосферы" в игре должен быть хотя бы нойз. Здесь же нет нихууууууу... ничего тут нет. Есть только отдалённая схожесть с Limbo. (ладно, иногда саунд всё таки есть, но он очень плохой. особенно музыка из цирка), Здесь нет такого, что ты играешь и думаешь: "хмм.. какая прикольная инди игра.. ребята молодцы". НЕТ! Здесь каждую секунду в игре у тебя только одна мысль - как же это xyeвo!!! P.S. На последнем боссе звук офигенный

[h1]Описание:[/h1] Игра, которая имела все шансы стать шедевром, но не стала им... История повествует о человечке живущем на маленькой планете, которую можно обойти за несколько шагов. Он любит выращивать розы и никогда не общался с другими людьми... И тут вдруг появляется маяк, который переносит на другие планеты и какой-то таинственный человек бегущий от нас. Нам предстоит помочь герою во всем разобраться... У игры очень красивая черно-белая графика, очень атмосферный саундтрек, есть русский язык, сложные и интересные достижения. Одни плюсы... Кроме маленькой мелочи, которая все портит... Игра скучная. Очень скучная. Дергать рычажки, прыгать через шипы, с такой классной идеей игру загубила попытка сделать ее кривоватым платформером. Да за историей наблюдать интересно, головоломки неплохие... Но вот именно элементы, когда можешь умереть вгоняют в бешенство просто... Я очень хотел пройти игру, но мне просто надоело помирать. Я пришел за историей и атмосферой, а не прыжками... И как бы не хотелось похвалить игру, я ее не прошел и не смею рекомендовать проходить и вам. [h1]Оценка: 5/10[/h1] [h1]Послесловие:[/h1] Если вам понравился этот обзор добро пожаловать в группу http://steamcommunity.com/groups/uojer - тут вы сможете увидеть рекомендованные мною игры, другие обзоры, а также просто пообщаться в хорошей компании.

[h1]Schwarzer Albtraum[/h1] World of One ist ein dunkles Psycho-2D mit einer ganz besonders innovativen Welt sowie brutal schwierigen Bossfights und Rätseln. [u]Worum es geht[/u] Man spielt einen jungen Mann mit Zottelfrisur, der in einer friedhofähnlichen Szenerie erwacht und herausfinden muss, was mit ihm geschehen ist. Er macht sich auf den Weg, um die Wahrheit herauszufinden; [spoiler]die ihn in seinem Kopf gefangen hält[/spoiler]. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=1617877767 [b]Alles oder Nichts[/b] In dieser Albtraumwelt steht ihr äußerst kniffligen, charmanten und immer unterschiedlichen Rätseln gegenüber, deren Schwierigkeitsgrad ein gesundes exponentielles Wachsum hat. Das gleiche gilt für die Kämpfe. Mit einer Schaufel ausgestattet und null Schadenstoleranz gestalten sich diese als [i]fordernd[/i] im Erstkontakt, später als [i]gut machbar[/i], weil es Routine wird und dann wiederum überwältigend, weil immer nochmal "einer" draufgelegt wird. Höhepunkt sind die krampfhaft schwierigen Bosskämpfe, in denen es vor allem um Schnelligkeit und Taktik geht. Hier ist jeder Kampf verschieden und verlangt unterschiedliche Herangehensweisen. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=1614300747 Die Steuerung des Protagonisten wirkt sehr schwermütig und gestaltet sich als müßig. Gefühlt springt man nicht hoch genug und tut sich bei vermeintlich leichten Hürden schwer. Das ist so, weil erstens die Kamera relativ weit weg ist und zweitens der Gameplay-Fokus nicht auf [i]"Gerade so geschafft"[/i] liegen soll, sondern auf "[i]Alles oder Nichts[/i]". Mir persönlich gefällt diese Idee ganz gut, doch verlangt genau das mit Sicherheit eine hohe Frustrationstoleranz, die der Durchschnittsspieler eher weniger bereit ist, aufzubringen. World of One ist sicherlich kein Spiel zum Enstpannen. Entweder man spielt es und bleibt dran oder gibt es zurück und kauft sich stattdessen [url=https://steamcommunity.com/id/muennich98/recommended/366320/] was leichteres[/url]. [b]Bewegte Welt[/b] Den meißten fällt bei dem Spiel wohl zunächst die komisch klein-runde Welt auf, in der das Ganze spielt. In der Tat ist es so, dass diese sehr einfach gestaltet ist, aber sich durch den geschichtlichen Verlauf immer wieder inhaltlich erneuert, es kommt also mit kurzer Zeit Abwechslung rein. Trotzdem kann man diese ab und zu umrunden, was ganz interessant ist und zeigt, dass man wirklich alleine auf der Welt ist. Der World of One. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=1614301475 Die Welt zeichnet sich überwiegend durch sein schwarzes Gruseldesign aus, man ist gefühlt immer auf einem Friedhof, mit einigen Ausnahmen, so auch mal z.B. auf einem Jahrmarkt. Die Wirkung bleibt aber immer gleich, die Schwarz-Weiß Aufmachung untermalt den traurigen und verkommenen Stil des Spiels. Passend, dass nur das vergossene Blut mal etwas Farbe in den tristen Laden bringt. [b]Wach auf[/b] Jedem 2D-TryHard-Fan sei dieses Spiel aufs Wärmste ans Herz gelegt. So sehr wurde ich lange nicht gefordert und hatte dabei gleichzeitig nie das Gefühl, es nicht schaffen zu können. Alles oder nichts.

Beautiful artwork, but terrible, terrible controls, It also starts to feel repetitive after a while; unfortunately, this game has to measure up against Limbo/Inside, which are amazing, and well polished, games.

Хрень полная, как по геймплею, так и по смысловому содержанию

Спасибо Давыдову за игру :)

I do not recommend World of One. It is just not fun. The game starts off well enough. It's a dark puzzle-platformer with average puzzles and mildly strange circular game world. The first terribleness starts with the boss fights. They depend far too much on clunky controls to precisely maneuver. The game then starts to rely on terrible combat where the character weakly throws a shovel in front of him to attack and the hit detection isn't the greatest and numerous enemies attack at once and take forever to kill. It's just f.cking tedious. The spot that made me quit was when the character is trapped in a very small area and a bunch of enemies drop from cages to attack from both sides at once. There are multiple waves of these attacks. It's like this game is taunting you. It's daring you to keep slogging through the increasingly annoying game play. Enough is enough of this boring game! It is a very cheap game to buy and has a good spooky aesthetic at least. This game just pissed me off and I will not finish it.

When I purchased this, I was in the mood for another Limbo-ish game with nice graphics so figured I'd give this game a chance but ended up not caring for it at all. I primarily quit due to the controls and user interface which I found awkwardly confusing to use. There's not enough feedback to let you know if you're doing something correctly or not. The jumping can be a bit odd with its collision detection handling so often it's not obvious if you should be able to make a jump or not. There's also the "use" button where the character awkwardly acts out hand motions regardless if you're near interactable objects or not so there's some ambiguity when trying to find the right position to do something. They were all subtle criticisms but collectively it just wasn't fun for me.