World of Goo 2

Хто жеве на дні океану?

Lo compre por pura nostalgia, pero no me arrepiento es muy buen juego

Ця гра неймовірна, перші три глави ті самі шарики гуу тільки більше та ліпше, а четверта глава це просто вибух емоцій оригінальності та сатири

good sequel

和一代比略有不足，倒数第二章强行塞了一个纯剧情关卡，剧情也没意思，其他部分还不错，比如新的机制，液体，球等，可惜短了点，原作玩完后推荐去创意工坊下几个关卡。推荐打折到50左右买，不值100多的原价。

World of Goo 2 — це той рідкісний випадок, коли сиквел не просто не зіпсував спогади про оригінал, а ще й перевиконав мої очікування. Я заходив у гру з певним упередженням. Перша World of Goo для мене була дуже особливою грою, і саме тому я боявся продовження. Часто буває, що через багато років сиквел або надто сильно намагається повторити оригінал, або навпаки змінює все настільки, що втрачає свою ідентичність. World of Goo 2, на щастя, знайшла майже ідеальний баланс. Вона стала сучаснішою, додала нові механіки, але при цьому зберегла той самий дух, за який я любив першу частину. Найголовніше — це все ще World of Goo. Нові механіки не виглядають штучно приклеєними. Вони розширюють гру, але не ламають її основу. Для мене це дуже важливо, бо саме такі сиквели хочеться бачити: не “та сама гра ще раз”, але й не повне переосмислення заради переосмислення. Базові головоломки загалом не надто складні. Гру можна проходити досить спокійно, без постійного застрягання на кожному рівні. Але, як і в першій частині, справжній виклик починається тоді, коли намагаєшся виконувати “OCD”. Тут уже треба думати уважніше, шукати оптимальні рішення, інколи діяти креативно й пробувати нестандартні підходи. Я проходив рівні одразу з фокусом на OCD, тому очікував трохи більшого челенджу ближче до кінця, особливо в п’ятій частині. Але все одно були опційні рівні, які змусили нормально попітніти. Аудіосупровід — топ. Мені дуже сподобалось, що багато композицій побудовані на основі мотивів з оригіналу. Це одразу викликає ностальгію, але не звучить як ліниве повторення старого саундтреку. Музика ніби нагадує, звідки все почалося, але при цьому працює в контексті нової гри. Для World of Goo це критично важливо, бо атмосфера тут завжди трималась не тільки на головоломках, а й на звуці, дивності й настрої. Візуально гра стала сучаснішою і яскравішою. Вона виглядає добре, зберігає впізнаваний стиль, але для мене стала менш загадковою, ніж перша частина. Водночас я розумію, що це не обов’язково мінус самої гри. Коли я вперше грав у World of Goo, я був майже втричі молодший. Був мовний бар’єр, гра здавалась складнішою, кольори були менш яскраві, а весь світ відчувався більш таємничим і незрозумілим. Зараз я вже інший гравець, тому того самого відчуття містичності просто не могло бути в повній мірі. І все ж World of Goo 2 вдалося зберегти вайб першої гри, навіть якщо особисто для мене він уже не такий загадковий, як колись. Написи мені дуже сподобались. Вони знову додають грі характеру, і я навіть сподіваюсь колись перепройти її так, щоб знайти їх усі й отримати відповідну ачівку. Детективна лінія теж вийшла дуже вдалою. Вона має свій шарм і добре вписується в загальну дивність світу. Але якщо порівнювати з деякими моментами першої гри, зокрема з лінією “MOM”, то емоційно для мене оригінал усе ще має сильніші моменти. Навіть після нещодавнього перепроходження першої частини “MOM” чомусь зачепила мене більше. Це не робить сюжет World of Goo 2 слабким, просто перша гра в деяких місцях для мене досі має особливу магію. З мінусів найбільше засмутило те, як зроблені OCD-умови. Вони зводяться до однакових типів цілей: час, кількість ходів, максимум шариків. У першій частині це теж було частиною гри, але тут хотілось трохи більше індивідуального підходу до рівнів. Особливо це дивно відчувалось у детективній лінії, де OCD здавались недоречними. Ще один момент — Goolf-лінія. У певний момент я відчував, що проходжу її на OCD не тому, що мені дуже цікаво розв’язувати ці задачі, а просто щоб закрити їх. Це не зіпсувало загальне враження, але темп гри через це просів. Технічно все було добре. Фрізів я не помітив. Гра палавніша за першу частину. Були ситуації, коли деякі шарики могли застрягати в текстурах, але реально завадило це мені лише один раз. Ще трохи не вистачало механіки свистка з першої частини. Можливо, це просто ностальгія, але я час від часу ловив себе на думці, що хотів би мати такий інструмент і тут. World of Goo 2 можна спокійно рекомендувати не тільки фанатам першої частини, а й новим гравцям. Гра дуже добре передає вайб оригіналу, але не настільки сильно на нього посилається, щоб обов’язково треба було спершу пройти першу частину. Звісно, тим, хто грав у World of Goo раніше, деякі речі будуть відчуватись тепліше й сильніше. Але як самостійна гра вона теж працює. Для мене це 10/10. Не тому, що гра ідеальна в кожній дрібниці, а тому, що вона зробила найважче: повернула World of Goo так, щоб це не виглядало ні експлуатацією ностальгії, ні чужою грою під старою назвою. Це щирий, якісний і дуже продуманий сиквел, який зберіг дух оригіналу й водночас дав достатньо нового, щоб існувати самостійно. Рекомендую!

este jueguito es arte y la verdad si que es hermoso

almost 20 years after the first the goo balls are back again! loved playing it on my phone a decade ago and the sequel, some misses, got it right some levels are tricky even as a master of the previous games its nice

1