
London, 1918. You are newly-turned Vampyr Dr. Jonathan Reid. As a doctor, you must find a cure to save the city’s flu-ravaged citizens. As a Vampyr, you are cursed to feed on those you vowed to heal.
Modeled estimate, not a reported figure. How we estimate →
Media

About





Genres
Stats
All-time low is the lowest price we've recorded for this game since we started tracking it.
Engagement
Hours played at review time, across 93 reviews with recorded playtime.
Reviews
Themes across 93 recent reviews and how positive each mention is. A keyword signal, not full sentiment analysis.
positive critical· bar length = how often the theme comes up
Reviews
[i] Ось і настав час помацати інший витвір компанії Dontnod. Після тріумфу Life is Strange у 2015 році митці взялися експериментувати у новому для них жанрі. Vampyr – сюжетна рольова гра по світу темряви, що відбувається в Лондоні у розпалі індустріальної епохи. Ну добре, тоді що робить літера Y в назві гри? Як стверджують творці, це старовинне угорське написання слова вампір, а ще візуально нагадує символ роздоріжжя чи розвилку, що підкреслює постійний моральний вибір головного героя між збереженням людського життя та втамування своєї жаги крові. Потужно загорнули! [/i] Почну з того що від гри зовсім нічого не очікував. У свій час вона пройшла повз мене та, наскільки пам’ятаю, преса гру особливо не жаліла. Ігор по вампірах що котик наплакав, тому треба грати. Опція створення персонажа відсутня, нам одразу підсовують наявного головного героя – Джонатан Рід, видатний хірург, військовий, філантроп та таке інше. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3754236057 Лондон. Літо 1918 року. Протагоніст повертається з війни в надії знайти затишок та спокій у рідному краю. Однак по місту вже шириться нове лихо, іспанський грип лютує та швидко розповсюджується по його районах. Лікарні столиці переповнені, додаткові палати розгортаються посеред вулиць, запроваджені карантинні заходи. Скрізь начіпляні листівки з закликом підтримувати особисту гігієну, а при хворобі залишатися вдома. Додамо сюди темні вулички та закуточки, ліхтарі з теплим освітленням, будиночки вікторіанської епохи, канали Темзи що простягаються по всіх напрямках, дощ та туман – виходить казкова атмосфера. Завдяки тому що всі події відбуваються вночі та накладеним фільтрам(оце “зернятко” розробники дуже полюбляють), графіка в грі має приємний вигляд. Анімації, жестикуляція та вирази облич під час розмов справляють гарне враження. В сюжетних сценах герої рухаються природно та невимушено, але переміщення персонажа в сутичках потребує доопрацювання. Графічний дизайн загалом працює, все виглядає досить переконливо.Є ефект повного занурення у захоплюючу пригоду вулицями Лондона в період першої світової війни. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3754926478 Рушій та графіка гри може й не самі досконалі, проте над ігроладом попрацювали дійсно якісно. Деталі можна описувати нескінченно, але зосереджусь на головних смаколиках. Перш за все вражає що в грі немає персонажів, які виконують роль декору та говорять лише одну фразу. З усіма можна повноцінно взаємодіяти: поговорити від душі, допомогти з дорученням, підслухати брудні таємниці та й посмакувати зрештою. До речі кровопивство це головний шлях отримання досвіду, за бої та виконання доручень насипають зовсім трішки. Однак, як мовиться, страву спочатку треба приготувати. Розплутуючи брудні таємниці мешканців та виконуючи їхні завдання ми, так би мовити, пізнаємо людину. А коли настає час обіймів смерті отримуємо набагато більше балів досвіду за це. Тому важливо дізнатися максимум інформації, а потім вже приймати рішення – їсти чи не їсти. Не завадить також підлікувати жертву, якщо вона раптом захворіла, ми ж все-таки видатний лікар. Ще важлива механіка підслуховування чи підглядання за допомогою вампірських сил, зачаїтися в темному куточку й дивитися чим оця особа займається наодинці. Доволі часто містяни контактують між собою чи мають родинні зв’язки, треба дочекатися вдалого моменту й нам покажуть міні сценку що розкриває їхні брудні таємниці. Більшість мешканців ті ще огидникі, що без всякого відчуття провини їх вбиваєш. До слова, відсьорбнути трішки крові та відпустити жертву тут не можна. Персонаж гине від вампірських обіймів, а від цього страждає стабільність всього району. Квартал навіть може охопити анархія якщо сильно захопитися нічним полюванням. Цікаво що з плином часу на місцевому кладовищі можна знайти могили своїх жертв. Система соціальної взаємодії з містянами дуже крута й унікальна. Проте бойова система бліда тінь того шо ми звикли бачити в soulslike іграх. Різновидів зброї небагато, moveset атак однакові, загальна недопрацьованість сутичок муляє око. Наприклад є можливість парування та приголомшення ворога, але суттєвої переваги у бою вони не дають. Також є невеликий набір бойових вампірських навичок, простенькі, для заподіяння шкоди. Ніяких потужних комбінацій атак чи критичних влучань в грі немає. На мій погляд, дуже слабка частина ігроладу, яку зробили на відчепись. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3756753584 Оповідальна частина мені сподобалась за власний вампірський всесвіт та винятковий досвід гри за лікаря. Захопливо було порівнювати авторський всесвіт з World of Darkness, тут більш класичний підхід до вампірів ще й пов’язаний з історією Англії. Автори також приділили увагу питанням класовій нерівності, трагедії та наслідкам світової війни, зародженню медицини. Та й особисті історії містян прописані непогано, вони спонукають до роздумів. Хочу виділити головні сюжетні розгалуження, що постійно змушують вас робити вибір, який дійсно має значення у майбутньому, тому проходити гру по другому колу буде цікаво. З керуванням проблем не виникало, хапай геймпад та й вперед. [h3] Висвітлив гру досить поверхнево не торкаючись деталей в надії що й вас вона приємно здивує. Рекомендую гру прихильникам вампірчиків та шанувальникам ролевих ігор з наративним акцентом. Проходження займає 25-30 годин. [/h3]
Who's here because they have the sudden urge to drink blood and want to figure out wtf is wrong with themselves? If only Buffy was here to stop me! Still a better vampire story than Twilight. Vampyr is in my opinion, a great game with some major missteps that make it less accessible and overall bring the experience down lower than it could have been. The main issue is the way the game handles player commitment to choice, the way the gameplay incentivizes you to behave and the way the story wants you to have played are very different. At the end of the day they didn’t properly balance the intriguing dilemma of consume people for more experience or spare them at your own potential. It’s a repeat of Bioshock’s little sisters, except even worse, imagine using pretty much any ‘plasmids’ voided the good ending, so the player is forced to choose between engaging with the games interesting systems or a good ending… They made the consequences too black and white. Although this may sound strange, I’ve always felt the problem with Vampyr is that they didn’t commit enough somewhere… they tried to make a game entirely accessible but also wanted to make you make tough choices, unfortunately they didn’t balance the stakes, and most players came away frustrated from the choices either unexpectedly mattering too much or not at all. The gameplay was like or it leave it, I found exploration great, I enjoyed the world and was just satisfying. Story is flawed in that the outcome is dependent on making a few counterintuitive choices… for instance, even one innocent consumed locks out the good ending, but they go out of their way to make many ‘innocents’ nasty characters. I understand this decision, but to many it felt like being punished for choices or that outcomes felt arbitrary. I and many others were blindsided by the outcome of one story choice 1/3 of the way through… My first playthrough I reloaded story missions like that and still ended up with the bad ending due to my gameplay decisions. Subsequent play through you really just decide, good or evil? Once I understood it I thought the combat was the most satisfying part of the game and relies on mobility, not necessarily higher levels, therefore skill is a large factor in successful battles. The combat frustrated me at first, but the fact that the difficulty/frustration is tied to the morality system of the game redeems it in my eyes. Being a moral vampire, who refuses to kill innocents, is not supposed to be easy. If you're eating sh*t during the combat sequences, that's the morality system at work. Sometimes I wonder if people have even tried an 'evil' playthrough. The combat is a breeze. You get insanely overpowered almost immediately. That's also the morality system at work. For anyone who wants to have a relatively easy 'good' playthrough, here's my advice: use the Hacksaw and Liston Knife throughout the entire game (unless you get Dragonbane). People make their own lives harder by complicating the combat. Guns, 2h weapons, and the Stun mechanics aren't necessary. The most important things are: your attack animations need to be fast (so you can dodge immediately), recovering blood with the liston knife, and saving XP for max health and healing abilities. Having cool powers is for the murderous vampire run. A morally constrained vamp has to focus on staying alive. I get the feeling that it's the same people who complained about Witcher 3's combat that b*tched so much about the combat here. Like yeah, I get that the game isn't Dark Souls or Warband but the combat is still satisfying. It looks f**king cool and it helps with the power fantasy and even character development. This is why I always play story based games that have combat mechanics on the easiest difficulty. Unless the harder difficulties mean something else than giving the enemies insane amounts of health. Like in Stalker. The hardest difficulty actually makes the fights go much faster. Maybe I’m in the minority in that despite all these flaws I actually adored Vampyr enough to complete a good three play through s and never at any point felt did I feel bored. I did get frustrated when I didn't understand why I had to run around the map a lot (until I realized I should open doors/gates that were nearby even if I didn't need to go that way). But whatever frustrations I had were overshadowed by an enjoyable overall game. I also completely understand the frustrations others have with it. I’m not holding my breath at all for a sequel after all these years but I feel there’s still a lot of potential in this series if the developers can just zero in on a more focused identity. I don't think it does anything amazingly, but it does do a lot of story/narrative things well. As I said at the start, overall I really liked it, but it's not without flaws. I recommend specifically when it goes for sale for super cheap. 7/10
Туман над Темзой пах не просто гарью - он нес в себе удушливый, сладковатый душок разложения, который я, как полевой хирург, узнал бы из тысячи. Лондон встретил меня, своего вернувшегося с войны сына, гробовым молчанием. Я шел по темному переулку, баюкая в мыслях надежду на скорую встречу с семьей, как вдруг воздух вокруг застыл, став плотным, словно свинец. Тень, отделившаяся от кирпичной стены, не имела человеческой анатомии. Это было соткано из самого мрака, но взгляд... Взгляд этих багровых, лишенных зрачков глаз прошил меня насквозь, парализуя волю. Я не успел даже вскрикнуть. Нечто, обладавшее силой гидравлического пресса, обрушилось на мою грудь. Хруст собственных ломающихся ребер отозвался в ушах оглушительным эхом. Мое сердце, еще секунду назад бившееся в ритме ужаса, было буквально раздавлено внутри грудной клетки чудовищным, противоестественным давлением. Тьма поглотила меня вместе с булькающим вздохом. Отрезвление пришло вспышкой чистейшего, первобытного безумия. Вокруг меня была не пустота, а тесная, удушающая масса. Я лежал на дне братской могилы, вжатый в склизкие, остывшие тела жертв "испанки". Но страшнее трупов было то, что происходило с моим собственным телом. Изнутри меня разрывала чужеродная, злая воля. Я чувствовал, как разорванное в клочья сердце начинает насильно, судорожно сжиматься, с трудом гоня по мертвым венам густую, застоявшуюся черноту. Мои ребра скрежетали, с хлюпаньем цепляясь друг за друга и срастаясь в неестественных углах. Нервные окончания взрывались волнами раскаленной боли: челюсть сводило судорогой, десны лопались и кровоточили, выпуская наружу новые, острые, как хирургические скальпели, зубы. Я сходил с ума от этого внутреннего насилия над моей человеческой природой. Но этот кошмар померк перед Ней. Жажда. Она не была похожа на обычный голод - это был огненный смерч, выжигающий остатки моего разума. Вдруг я отчетливо услышал, как где-то над моим земляным склепом, на ночной улице, бьется чужое сердце. Живое. Теплое. Его мерный стук отзывался в моих ушах, как удары набата, требуя, умоляя, приказывая. Я больше не принадлежал себе, я стал рабом этого стука. Ломая ногти о камни и перемешанную с чужой плотью землю, я начал неистово пробивать себе путь наверх, к свету газовых фонарей, ведомый лишь одним животным желанием - вонзить клыки в теплую пульсирующую плоть и пить до тех пор, пока этот внутренний ад не утихнет… [list][b]Понравилось:[/b] [*]+ Локализация на несколько языков, в том числе и на русский [*]+ Поддержка геймпада [*]+ Наличие достижений [*]+ Коллекционные карточки [*]+ Решения игрока имею последствия для всего игрового мира [*]+ Улучшение и прокачка персонажа и оружия [*]+ Обилие диалогов и документов, раскрывающих ЛОР вселенной игры [*]+ Большой, открытый, (почти) бесшовный мир [*]+ Разнообразие противников [*]+ Сражения с Боссами [*]+ Несколько финалов игры [*]+ Приятный визуал [b]Не понравилось:[/b] [*]- Баг отображения текстур (Исчезновение текстур на месте “стыка” двухэтажных зданий) [*]- Посредственная система боя [*]- Неудобная реализация функции “парирования” [*]- Проблемная работа с камерой, особенно во время движения/сражения в узких местах [*]- Крайне быстрая трата выносливости [*]- Долгие, изнуряющие диалоги [*]- Баг игровой логики, при котором движение шагом - позволяет “игнорировать” некоторых противников (они будут пассивны, если игрок не будет подходить вплотную) [*]- Отсутствие повышения “авто-уровня” противников (Мир разделен на зоны, но с прохождением, заменяются на более “мощных” врагов) [*]- Баг игровой логики, при котором можно получить квестовые предметы ДО начала самого задания, что ломает повествование и “подсказки” к персонажам [*]- Авто-подкрутка ударов противников к модели персонажа, относительно некоторых атак (прыжки скалей, примагничиваются к игроку, если он находится не на линии удара, или чуть дальше чем финальная точка удара) [*]- ЛГБТ повестка [*]- Дисбалансное оружие при активации DLC [*]- Некорректная текстовая локализация с ошибками и неточностями, вводящая внимательных игроков в заблуждение [*]- В случае смерти и отката к “контрольной точке”, вы не получите назад затраченные во время предыдущей попытки “зелья” и расходники [*]- Дисбаланс в поведении ряда противников, игнорирующих удары, оглушения и “кровавую магию” игрока [*]- Исчезновение “объятых” игроком трупов жителей района [*]- Крайне слабый финальный Босс игры [*]- Баг анимации движений пары персонажей, во время “перемещения” по локации для “Объятия” [*]- Проблема с прорисовкой LOD-персонажей и локаций, в случае перемещения по игре - бегом [*]- Проблема появления противников из воздуха, в случае перемещения по миру игры бегом (Особенно заметно в режиме “враждебных районов) [*]- Баг появления противников в Т-позе [*]- Баг игровой камеры, ломающей движение персонажа - в случае выхода из диалога с нажатием клавиш движения и бега, при”нормализации” камеры, герой будет самостоятельно двигаться в одну из сторон, игнорируя нажатия клавиш игрока (Лечится выходом в меню опций, нажатием клавиши ESC) [*]- Сломанные ракурсы камеры во время диалогов с некоторыми персонажами, позволяющие угнать камеру в текстуры, или объекты окружения [*]- Объятие жителя района возможно только в строго определенных районах (даже если в районе не осталось живых персонажей) [*]- Странная анимация “Суриката” жителей района, во время движения под гипнозом, при котором шея персонажа удлиняется, а голова - неестественно выдвигается вперед [*]- Наличие микрофризов и подлагивания во время движения по миру (особенно заметно в режиме бега) [*]- Баг анимации “подъема” некоторых жителей во время диалога/объятия, при котором они оказываются расположены диагонально полу [*]- Баг отсутствия точек взаимодействия с жителями района, из-за чего игроку приходится искать “идеальную” позицию для активации диалога [*]- Бессмысленность “знания” во время общения с жителями. Вы можете знать информацию из записей и дневников, но персонаж будет игнорировать этот факт и выпрашивать у персонажа информацию, удивляясь ей будто слышит о ней впервые [*]- Баг физики тканей, из-за чего плащ героя застревает в текстуре модели героя, а “платья” и “юбки” NPC, оголяют ноги выше колена - что являются “прозрачными” участками модели (особенно хорошо заметно во время “смерти” после “Объятия”, или во время анимации сидения некоторых героинь)[/list] [b]Вывод:[/b] "[b]Vampyr[/b]" - историческое фэнтези-[b]RPG[/b] от студии [b]DONTNOD Entertainment[/b], знакомой многим молодым игрокам по франшизе "[b]Life is Strange[/b]" ([i]а также по "[b]Remember Me[/b]" - для более опытных геймеров[/i]). Сюжет игры повествует о докторе Джонатане Риде - гениальном хирурге и по совместительству гематологе, который по возвращении с фронта в Лондон в 1918 году оказывается… убит! Но благодаря случаю и слепой кровожадной удаче он приходит в себя в братской могиле жертв испанского гриппа, буйствующего по всему городу. Очнувшись, герой понимает, что скован жутким голодом, а позже узнает: он стал одним из тех мифических существ, что не поддаются научному анализу, - вампиром. Теперь доктору Риду предстоит не только понять, как жить с новыми "кровожадными желаниями", но и раскрыть источник мутации испанского гриппа, превращающего людей в обезумевших маньяков, жаждущих только убивать. Попутно ему придется познакомиться с темной стороной Лондона, обзавестись странными союзниками и могущественными противниками. [h1]↓ ↓ ↓ Продолжение в комментариях ↓ ↓ ↓[/h1]
This game has some of the worst combat I've ever played, I reached a point where I was actively avoiding it. Target-lock switches on mouse movement and you cannot change/disable it, so any time you are in combat Jonathan will be spazzing out back and forth between enemies just cuz you moved your mouse a little. There is no fast travel, which would normally not be a problem, BUT not only does your stamina bar drain outside of combat when you sprint, the game also has enemies everywhere that you *will* need to eliminate cuz you can't open doors and gates to go from one section to another while in combat. Overall, it's a trash experience. Not recommended.
The game ran well for me. No crashes or major technical issues during my playthrough. The world is well designed, the atmosphere is great, and I enjoyed the story. Unfortunately, I really didn't enjoy the combat. It became frustrating over time and made the overall experience much less enjoyable. There were several moments where I just wanted to stop playing because of it. I usually enjoy story-driven games from DONTNOD, but in Vampyr the combat constantly got in the way of that experience. It also made me lose all motivation to continue playing for the remaining achievements. The story kept me going until the end, but the combat is the main reason I can't recommend the game.
Beni ne yazık ki 2 saatlik süre içerisinde içine çekemedi savaşmak tatmin etmiyor. Hikayeye bağlanmamızı sağlayacak giriş kısmı oldukça sıkıcı. Belki ilerde tekrardan bir şans veririm
🌟 [b][url=https://store.steampowered.com/curator/45575657]Follow Ainsel Reviews - Curator for the weird & lovely[/url][/b] 🌟 I don't think Vampyr ever wanted me to feel powerful. It wanted me to feel guilty. The more I wandered through its rain-soaked streets, the less London's citizens became quest givers and experience points. They became people. I learned their routines, listened to their fears, uncovered their relationships... and every time the game reminded me that I could feed on them, it stopped being a gameplay mechanic. It became a question. That's where Vampyr shines. Not in its combat. Not in its progression. In the quiet moments where your conscience weighs more than your character sheet. Ironically, the game also tested my patience in less poetic ways. I lost count of how often I reached a shortcut, only to find it locked from the other side. The constant backtracking can be exhausting, turning simple objectives into long walks through familiar streets. Combat doesn't help either. It's serviceable, but repetitive enough that I often found myself eager to reach the next conversation instead of the next fight. And yet... I kept coming back. Because London never stopped feeling alive, even while dying. The endless rain, the dim gas lamps, the mournful soundtrack, the exhaustion hanging over every district... few games capture melancholy this effortlessly. Jonathan Reid is caught between two callings that can never truly coexist: saving lives as a doctor and taking them as a vampire. The game never lets that contradiction fade into the background, and neither did I. Vampyr is flawed. Sometimes frustratingly so. But months, even years later, I don't remember the awkward combat or another locked gate nearly as vividly as I remember walking through a city that quietly asked me what kind of monster I was willing to become. Very few games leave me with that feeling.
Vampyr's one of the attempts made by Don't Nod at cracking into narrative RPGs by way of vampires, as the title implies. It sort of succeeds just as it fails on its own terms, no need to compare it to the one true vampire game out there. You know exactly what I'm talking about. It's 1918, you're Jonathan Reid, doctor extraordinaire and war veteran, returning to London after, well, dying and coming back as a blood sucking fiend. The London that welcomes your bloody self is ravaged by the flu, and to work your way towards discovering what's happened to you, you'll have to deal with tasty friends and hungry foes. Will you succumb to your hunger and consume your allies to empower yourself or will you be a silent martyr, fasting for the sake of maintaining your humanity? It's a pretty cool premise, quite the moral dilemma that should have translated well into the gameplay. Eating friendly NPCs gives you experience points to invest in vampiric abilities, and getting the most of your allies requires investing time into solving their situations, listening to their woes and more often than not treating their ailments like a good doctor. Sick NPCs have a portion of the experience that would be given to you locked until healed, so there's an amazing incentive to craft medicine and make your rounds. In that sense, Vampyr is one of the best medical doctor games out there. You see patients, diagnose (which sadly happens automatically), craft the right medicine for them and deliver it to them. I fear that the same can't be said for the whole vampire thing. You see, as much as Jonathan wails and whimpers about THE hunger, you kind of don't need it. It doesn't deplete over time, there's no battle against the nature of the beast that you're supposedly becoming, no moment of ludonarrative temptation, no moment of narrative temptation, no... nothing? The fanged mask slips easily from Vampyr's facade. Even so, the script is good, specially in the individual and small scale stories of the NPCs, their close circles and their own microcosms of dilemmas you're invited to weight in. I did get very attached to my medical colleagues, I did feel incentivized to keep my dear London as healthy as I could, I did feel emotionally rewarded for listening to a priest, an old woman, a child and a friend. Even if the overarching plot falters at the end because it decides that lore vomiting all over the place is a good idea, the beginning, the middle and pretty much anything before the climax is fantastic to play through. Except for the combat. Look, I'm no soulslike player, I'll never be a soulslike player, and even if you're not a soulslike player, I find that the only acceptable difficulty is story mode because mob variation, location and spawn points are a pain in the rectum. I asked one of my souls pilled friends and he told me he thought the combat was bad, so I remain validated. It's too repetitive, too annoying, too floaty and too sort of buggy to deal with. Go with story mode, roleplay your killings, or your martyrdom. I'll even dare to say that Vampyr should have been a menu game, something with screens and no actual need to drag yourself from too identical streets, all brown and wet and ugly and all the same. The writing, and the voice acting, are Vampyr's strongest points. There's a good story and incredible roleplaying opportunities here. I also find that Vampyr rewards not only going for the extreme routes, but also the shades of gray in the middle. Maybe you decide to devour three quarters of the town, or maybe only three citizens, it still gives you an apt characterization for a Jonathan that plays god and decides who lives, who dies and who tells his story. Don't throw away your shot. Anyway, on the usual discount the game gets? Absolutely worth it. Wish it had taken the plunge into actually committing to the vampire bit, but what's there is good. Except for the combat. Don't argue with me on that, there are better ways to pass the time. For more reviews of games that are cute, or creepy, or both, please check my curator page: https://store.steampowered.com/curator/44079361/
Definitely the best vampire game i've played. Some bugs and frustrating things like getting stuck on some random object while fighting. Upgrade system for vampiric powers and weapons is legit interesting. Kind of bummed that draining any civilian will result in the area becoming degraded. I do not believe eating the price gouging land lord would make the area worse. There should be civilians whose death make the area better by the virtue of them being ♥♥♥♥ people. Overall surprisingly fun and a challenge on hardcore mode.
[h1]Я знаю кто ты... Ты - кровосися![/h1] Давно хотел заценить этот ваш Вампур, ещё на релизе, но руки дошли только сейчас. Поставил озвучку от Cool-Games, которая для такой игры нормально звучит. Лучше, чем читать субтитры. Игра насторожила меня не только отзывами, но и интерфейсом, который я увидел внутри (чисто интерфейс индюшки за 5 копеек). Кто-то писал про мрачные улицы Лондона, которые понравились. Не знаю, всё что я увидел, это засраные однообразные переулки, по которым тебе придётся бегать не один раз, ориентируясь по карте (тут даже не Лондон, а просто какой-то небольшой кусок). Скажу сразу, что фаст тревела тут нет, а очень хотелось бы иметь перемещение между убежищами. Чтобы сокращать расстояния между районами (тут их 4), вам нужно будет найти соединяющие их решётки и открыть с другой стороны, прямо как в соулсах. Ещё в игре нет слотов сохранения, хотя такое ощущение, будто они тут необходимы. Выборы в некоторые моменты игры просто атас (особенно решение по поводу участи первого района по сюжету), когда ты, вроде бы, выбираешь лучший, на твой взгляд, вариант но оказывается что ты выбрал околохудший вариант. А сейвов то нет, ты уже никак не откатишься (есть костыль: папку с сейвом до нужного момента просто копируете куда вам надо и после меняете новый сейв на старый). А если вы ещё решите собирать все коллекционки со старта игры, то земля вам калом. Потому что я бегал, заботился обо всех районах, носил им лекарства каждую ночь, чтобы поддерживать процент здоровья на высоком уровне, а под конец узнаю, что чтобы собрать все пушки, я должен вырезать как минимум половину нпс. Круто, да? Ну я и вырезал. Спасибо разрабам. Кто-то скажет "это реализм, игра будет ощущаться по-другому и к выборам надо подходить серьёзно", а я скажу что разрабы могли добавить функцию, когда при гипнозе ты можешь просто забирать у нпс ключ от сундука/двери или коллекционный предмет. Вот писал я про лекарства, да, на самом деле пройдя пролог я думал, что раз играю за убер врача, которого тут каждая собака знает, то может быть мне дадут реально лечить людей. В больнице куча пациентов с разными болезнями (девушка, которая думает что она вампир, пацан-суицидник, мужик с рукой, мужик с фантомными болями), которые я смогу лечить по ходу истории. А оказалось что НИ-XУ-Я. Ну есть они и есть. Они как сидели в больнице с 1 главы, так и сидят до финала. Вместо лечения ты должен изготавливать простенькие лекарства и носить их по районам. И не просто носить, а лично вручать каждому больному. Хотя можно было бы добавить функцию "отдать лекарства столпу района", чтобы он сам их к следующей ночи распределял. Нпс же на карте не отображаются, поэтому ты должен запомнить где кто находится и бегать с вампирским зрением, чтобы увидеть через стену нужного тебе персонажа, который может ещё не пойми куда уйти. Баланс в игре конечно похоронный. У тебя есть два варианта: либо ты сосёшь, либо сосёшь. Всё предельно просто. В первом случае ты отыгрываешь плохого вампира и пьёшь кровь жертв (перед этим её качество можно улучшить, собирая подсказки из диалогов с другими нпс или находя какие-то заметки с информацией, либо делаешь какие-то квесты, либо должен правильно ответить на какой-то вопрос), чтобы быстрее прокачиваться (и это прям существенно бустит прокачку, потому что я с нуля набрал почти 70к крови, просто убив всех нужных мне нпс, а если бы я убил вообще всех, то там бы перевалило за 100к). А во втором случае ты отыгрываешь хорошего вампира, никого не кусая, но опыт ты будешь получать только за квесты (100 опыта часто дают, спасибо, очень щедро), лечение лекарствами (чем дороже лекарство, тем больше опыта дадут), за убийства мобов (5 опыта, ахахахаха, даже за сильных, не считая боссов), либо за сюжетные квесты. Мобы почти всегда будут выше вас по уровню, поэтому придётся терпеть, если выбрали 2 вариант. Ну или можно префаером поставить себе сюжетную сложность и играть на ней, не тратя лишнее время на однообразные и унылые бои. Тут не так много видов врагов. Часть из них появится после боссфайтов по ходу игры. Лучше бы сбалансировали количество опыта за квесты, потому что это не дело. Ты тратишь время на некоторые квесты, а тебе почти ничего за это не дают. У игры 4 концовки (ужасная, плохая, хорошая, отличная), точнее просто 4 разных ролика в конце. Являются последствиями после ваших действий по игре. Разрабы забустили меня от хорошей концовки до плохой, спасибо кста. Сюжет шаблонный, я подобного уже навидался, поэтому не впечатлило. напротив, некоторые сюжетные моменты и отношения гг с рыжей (которые взялись из воздуха), вызвали у меня непонимание. Как будто где-то куски игры просто вырезали. Если не разбавлять прохождение допами, сюжет можно пролететь очень быстро и офигеть от того, как происходят события. Ещё тут есть какой-то гига клуб элитный для вампиров и важных людей, в нём 6 персонажей, 5 из которых - одинаковые модельки (самому главному правда волосы седые сделали, но лицо такое же), меня просто разорвало. Иметь кучу разных нпс и выкатить 5 одинаковых моделек в одном месте. А ведь когда-то в Ведьмаке 3 рофлили с одинаковых моделек в какой-нибудь катсцене, где больше 15-20 нпс. В игре мне понравилось: музыка, атмосфера, окружающие звуки, сбор подсказок, улучшение и ухудшение качества крови, записки (мне было интересно их читать), прокачка (тут +-). Ощущение, будто я поиграл во всратую версию Vampire: The Masquerade – Bloodlines. Советую брать по максимальной скидке.
Related
Related
Trends
Modeled estimate over time, reconstructed from Steam's monthly review histogram.
Momentum
Pace estimated from the game's recent review growth (our daily snapshots) at its own sales-per-review ratio — a momentum signal, not booked sales.
Engagement
DAU/MAU are modeled from peak concurrent players (≈×8 and ×28) — Steam publishes no active-user counts, so treat these as rough estimates, not reported figures.
Audience
Languages: English*, French, German, Spanish - Spain, Portuguese - Brazil, Russian, Polish, Italian, Simplified Chinese*languages with full audio support
Estimated from the language of this game's reviews — a proxy for where players are, not official Steam demographics.
Related
| Survivalist: Invisible Strain | $1.8M | 4.4K | 87% | $6.59 |
| Trials Fusion™ | $1.8M | 2.5K | 67% | $19.99 |
| From Dust | $1.8M | 3K | 67% | $14.99 |
| The Bloodline | $1.8M | 3.9K | 83% | $19.99 |
| Tom Clancy's Splinter Cell Chaos Theory® | $1.8M | 5.8K | 93% | $9.99 |
| Reventure | $1.8M | 9.9K | 95% | $12.34 |