ЦЕ. ПРОСТО. ОХУЄННО!
В цій частині розробники ну просто уміло розкрили ВСЕ!: від персонажів до історії вцілому, від механіки та фізики до левел дизайну та логічного завершення історії для всіх персонажів.
Сюжет в грі - це окремий вид мистецтва, який по справжньому заслуговує оскара (навіть на скупу сльозу в фіналі не зажмотився), остання гра, яка в мене викликала подібні емоції була Metro Exodus, яку я зіграв 2 роки тому.
Ну що ж, по пунктам цієї гри:
- в цій грі досить великі (як для гри подібного жанру) локації на яких розкидано: колекційні предмети, матеріали для крафту, вже готові набої, колекційні предмети-пасхалки, які відсилають нас до інших ігор студії, звісно що багато ворогів з яких випадає не менш цінний матеріал для прокачки - зелений гель, тому і знищення всіх ворогів на локації (по декілька разів -_-) для мене стало окремим родом діяльності (прокачав майже все - чу-чуть не вистачило...);
- адекватна та зрозуміла система прокачки як вмінь гг так і його арсеналу (якщо ж не встигли щось добити, то в грі є режим Нова Гра+ в яку перенесеться майже увесь процес від першого проходження);
- ця частина закриває всі питання, які могли виникнути в гравця після першої частини: долю гг та його сім'ї, долю корпорації в цілому, долю системи Stem та другорядних героїв (особливо варто звертати увагу на знайдені документи, в яких не менше лору ніж в самому сюжеті);
- головні та другорядні персонажі прописані просто бездогання і так же КОЖНОГО з них ця частина приводить їх історії до завершення;
- в цілому гра працює майже ідеально - було декілька багів, зазвичай під час відкритого бою через які урон по ворогам не проходив, та один баг під час стелс бою, де гг повинен був застрибнути для швидкого вбивства ворога зі спини, а в ітозі пройшов повз нього і мене спалили (але це дрібниці, які можна порахувати на пальцях однієї руки), тому особо мінусів не буде;
- окремо також хотілося б виділити (насекундошку) ВСІХ! босів в цій грі: кожен має свою історію, чіткий мотив та вміння, від чого по проходженню гри в тебе немає відчуття ніби: "Це ж було уже." А фінальний бос (в якого 3 стадії) це взагалі видовище: однообразності не відчувається жодної та навіть кожна стадія потребує своєї тактити;
- також порадувало, що в гру завезли трохи юмору, від якого можна "випасти")).
В цілому сюжетна історія справді досить сумна, якщо вникати в неї повністю, то справді починаєш співчувати гг від того, що його життя отак помотало, а моментами можна навіть побачити щось знайоме і для себе, - та-та - гра також може і навчити дещо, а тому як ця частина є завершальною то в кінці звісно ж щасливий кінець, але і той який ти розуєш дався ох як не легко (та навіть тобі в реальному часі отам за екраном, так-так я про тебе, а ти що думав? А?).
По особистому ж досвіду я можу згадати одиниці ігор з таким сюжетом, та зав'язкою всіх кого він зачіпав ще з першої частини (ну-у-у почти всіх). Те ж саме стосується і емоційного плану: особливо після 14ї частини кожна наступна настільки заставляє тебе відчувати все те, що відбувається на екрані аж до самих титрів і це все під немало емоційний саунд на фоні, який ну просто ідеально лягає під кожну наступну сцену, слухаючи і спостерігаючи за тим, що твориться на екрані мимовільно розумієш, що скоро ця історія закінчиться паралельно згадуючи все те, через що ти пройшов під час основної гри, але й приписує відчуття якоїсь безвихідності (і цьому є пояснення - гг вдалось врятувати не всіх, кого він хотів), що як я і писав вище - я навіть не скупився на відверті емоції... Damn... ця гра явно тепер заслуговує місце на найкращу гру в моєму листі.
Я можу ще багато чого сказати про неї, але не знаю як описати ці відчуття - настільки вона зачіпає.
От справді це нажаль той приклад ігор з ідеальним ВСІМ своїм вмістом, які проходять повз багатьох геймерів, та залишаються в думках суспільства, як щось другорядне. Не пожалів жодної хвилини, що провів в ній.
