Psychonauts 2

10/10 game, so much improvement from the first one with a great story.

Good game

Красиво, прикольно. 0 геймплея из 10 катсцен

Juggling equipable psychic abilities is a nuisance. Some abilities are more useful in combat, others important for general traversal, and others required for level progression. All the abilities are fun to use, but you don’t know which you will need until you hit a roadblock or until a fight appears without warning. You can only equip four abilities at a time. Frequently cycling through these can slow down the flow of gameplay and the pacing of the story. That’s my only complaint. Razputin is such a kind and soothing character to follow around. As the player controlling the protagonist I’m weirdly proud of every heroic choice he makes and every witty quip he utters. The supporting cast is incredibly endearing as well and thoughtfully written. Their motivations are made clear and they feel like real people, flawed yet capable of great courage and resilience. I don’t normally care about narrative in games but this world is just a treat to be immersed in. Music is charming and evocative. Level design creative and diverse. Upgrades are meaningful and collectibles satisfying. It’s a fun and competently designed platformer, runs very smooth on Steam Deck. The storytelling is a joy to experience.

Pretty decent 3D platformer with mental health and trauma as a theme. Linear in design with collectathon elements in each level. Levels are connected by a massive multi-zone hub area and take place in each of the character's minds. There are also side quests to do throughout the world. Haven't played the first game as of writing this but plan to because I've heard it's the favourite out of the two among most people.

10 галюциногенных грибов из 10!!!

Just Good Old Game...👍

Читая отзывы (в СТИМе) о том, что игра не очень - думал будет хуже. В итоге люди оказались частично правы. Из минусов: игра стала мягче. В своё время оригинал шокировал и подкупал тем, что под маской детского платформера про непропорциональных детишек скрывалось чуть ли не эссе на тему психологических травм. Достаточно жесткие мысли взрослых которые сожалели о том или ином действительно удивляли. Стилистика врагов, где основным врагом в "твоей" голове является внутренний Цензор, который мешает нам жить. Коллекционные предметы это эмоциональный багаж и все такие мелочи, они очень сильно вдохновляли и добавляли антуража. То с какой любовью подошли создатели к оригиналу - вау. К сожалению аудитория не заметила этот скрытый гем и игра провалилась в финансовом плане. Тут же майки завезли бабки и попросили сделать то же самое только Х2. И от части получилось, но получилась игра для всей семьи. Жесткие темы больше не поднимаются. Есть конечно заигрывания с лудоманией, алкоголизмом и всем таким. Но в сравнении с прямотой оригинала - ничто. Зато поднята важная (нет) тема однополой любви...Ну как так то... Платформинг - всё ещё норм. Врагов стало больше, не все из них нравятся, но разнообразие битв возросло. Мейн история слабее оригинала. Из плюсов - Само собой графон, игра выглядит на все бабки, с поправкой на особенный визуальный стиль. Удобный интерфейс для сбора коллекционных предметов. По ачивкам - рай для трофей хантеров. Одна пропускаемая. Вымыслы все расположены очень удобно, в отличие от первой части где я на уровне с матадором потратил часов 6 чтобы их все собрать. А тут в целом и без гайдов всё найти можно. Игра всё ещё неплоха, но киллер фича первой части, а именно открытость и бескомпромиссность поднимаемых тем - ушла.

Механічно це цілком пристойне продовження цікавого та експериментального платформера епохи PS2 — але продовження доволі беззубе. Кардинальних змін порівняно з оригіналом не сталося: та сама геймплейна формула, той самий набір здібностей плюс буквально дещиця нових, застосування яких особливою різноманітністю не вражає. Що однозначно стало краще — це візуал. Картинка значно чіткіша, кольори соковитіші, анімації помітно плавніші. Сюжет і персонажі — той самий шизофренічний коктейль: наполовину серйозна психологічна драма, наполовину комедія. Одразу попереджу: гумор тут писали міленіали, тому частіше він крінжовий, аніж щиро смішний. Діалоги — того ж ґатунку. У підсумку маємо плюс-мінус ту саму гру, що й перша частина, тільки відполіровану й адаптовану до сучасних реалій. Якщо оригінал сьогодні зайде хіба любителям жанру та вимагає чималого періоду звикання, перш ніж почнеш отримувати задоволення, то тут цього бар'єра немає — грається приємно з перших хвилин. То чому ж відгук негативний? Бо сюжет несе абсолютно ублюдський та небезпечний меседж: навіть кровожерливий маніяк, на совісті якого геноцид, нібито заслуговує на другий шанс — бо ж «у кожному з нас сидить зло». Ні, дорогі розробники, не в кожному з нас сидить масовий убивця. І не треба «розуміти кожного». Ця сіра мораль у стилі «всє ми люді» вже давно сидить у печінках — особливо тепер, коли реальність щодня доводить: об'єктивне зло існує, і його треба карати й знищувати назавжди, а не «зцілювати» обіймами й терапією. І чомусь зовсім не дивує, що розробники з таким кінченним меседжем ще й заграють з рyснeю: ціла внутрішньоігрова нація та країна — прозора відсилка на болотяних, з царем і всім супутнім антуражем))) Тож щиро сподіваюся, дорогі розробники, що нагоди написати ще один настільки каловий наратив вам більше не випаде.

素晴らしいビジュアル、予測のつかないストーリー展開、とても楽しかった！！主人公のRazくんが可愛い