Middle-earth™: Shadow of War™

Jeu de base 10/10, incroyable à condition de laisser de côté l'incohérence avec le lore de Tolkien sur certains points. Mais en tant que jeu vidéo ça reste une pépite. Les ennemis sont vraiment charismatiques, ça pousse toujours à chercher un nouveau capitaine/chef de guerre à chasser. Et surtout le fait que le jeu gâche tes plans quand tu veux chasser un orc (être pris en embuscade par un autre capitaine/capitaine que tu veux chasser qui s'adapte à tes attaques) rend le jeu très organique et imprévisible. Le DLC de Eltariel est vraiment pas ouf et le personnage est pas intéressant. De l'autre côté le DLC de Baranor est vraiment cool bien qu'un peu court, mais le système de mercenaire et le gameplay à la Batman Arkham (notamment avec le garpin) rendent le DLC assez intéressant.

Середзем'я з привсмаком суму: чому Shadow of War — це шедевр, у якого вкрали майбутнє (Увага: у тексті присутні спойлери до сюжету гри!) Якщо шукати проєкт, у який можна награти сотні годин і не засумувати ні на хвилину, то це однозначно Middle-earth: Shadow of War. Ця гра — рідкісний приклад сиквела, який бере все найкраще з оригіналу і множить на десятку. Але від того ще болючіше усвідомлювати головний і чи не єдиний її жирний мінус: студію-розробника закрили, і ніякого продовження історії ми вже не побачимо. Це справжній злочин проти ігрової індустрії. 1. Бойова система та чистий «вайб» Боївка тут настільки соковита, динамічна і приємна, що навіть після проходження всього сюжету гра не набридає. Схема проста до геніальності: вмикаєш улюблений плейлист із крутим музоном, залітаєш у табір і починаєш влаштовувати оркам абсолютний хаос. Відчуття від кожного удару, контратаки чи добивання просто неймовірні. 2. Система Немезис (Nemesis System) та магія грінду Капітани орків — це взагалі окремий вид мистецтва. Спочатку ти дивишся на якогось жалюгідного слабака, а потім загоряєшся ідеєю-фікс: зробити з нього абсолютного психопата, виростити, прокачати або перетворити на свого вірного (чи заляканого до смерті) посіпаку. Збирати сети броні через спеціальні квесті-випробування — це окреме задоволення. Грінд тут зовсім не відчувається чимось нудним, бо ти розумієш, для чого ти це робиш і як круто твій персонаж виглядатиме в результаті. 3. Сюжет і той самий «неканон», який кращий за оригінал Окремий уклін сценаристам за фінал. Хто б що не казав кіномани чи путуристи-толькіністи, для багатьох гравців саме ця історія тепер стала справжнім каноном. Усвідомлення того, що Таліон із перснем Ісілдура десятиліттями стримував Саурона з останніх сил, даючи час Фродо й Сему підготуватись до подорожі в Ородруїна і знищити Кільце — це просто пробирає до мурах. Масштаб самопожертви героїв і цей неймовірний зв'язок із загальним лором Середзем'я змушують дивитися на знайомий всесвіт зовсім інакше. Навіть якщо формально це розбігається з каноном Толкіна — погодьтеся, це було неймовірно круто. Вердикт: Shadow of War — це монументальна гра-пісочня з унікальною системою ворогів, епічним розмахом і душею. Шкода, що історія обірвалася, але те, що лишилося — це класика, до якої хочеться повертатися знову і знову.