Masochisia

This was a strong history even it was short.

Found this game while looking for dark and depressing games on Reddit. This was a short, and incredibly messed up game. If you want to feel like you’re playing something you shouldn’t, you should give this game a shot. Very short, but effective.

One more game that I will never recommend to anyone.

E um jogo bem curto, e ao que parece, possui um final único. Os gráficos são bonitos e originais, point-in-click e diálogo. Não vale a pena comprar pelo valor integral, mas sim com uma promoção pelo menos de 30%, pois é muito simples e curto. Um ponto que é bom para mim, pois uso isso para estudar e praticar, é não estar no idioma português. As músicas são boas e legais e o final foi bom mas não conclusivo, e não gosto tanto assim. Gosto também de que ele brinca com o seu notebook, te enviando cartas. É beeem subentendido o jogo se basear no serial killer Albert Fish, mas tem coisas bem fortes no jogo. Nota final: 6,5/10

Психологічно важка гра, яка в'їдається у пам'ять надовго. Перш за все маю відмітити що вона заснована на реальних подіях, а протитопом головного героя був Альберт Фіш - реальний серійний убивця, канібал, садомазохіст, розбещувач дітей і ґвалтівник, найбільш відомий як "Сіра людина" та "Бугімен". Більше інформації, за бажанням, знайдете у вікіпедії. Головним героєм гри є Гамільтон - дитина, яка виросла в атмосфері психологічного та фізичного насилля, [spoiler]а зазнавши поразки у боротьбі зі своїми внутрішніми демонами і сама поступово стала монстром. В голові хлопця лунають різні голоси, які розмовляють з ним і всяко впливають на нього (тим самим вливаючи і на гравця, тримаючи у постійній напрузі). У нього галюцинації і панічні атаки, які часто супроводжуються скрімерами і зникають від самопошкодження чи препаратів.[/spoiler] Психічно хворі батьки ж не викликають нічого, крім негативу, жалості і щирого побажання їм усього найгіршого, а брат... я просто хочу забути цього персонажа. Гра коротка, але дуже атмосферна і моторошна. [spoiler]Вона запихає тебе у шкіру маніяка. Показує його життєві обставини, думки, почуття і ЗМУШУЄ прийняти той факт, що тут від тебе майже нічого не залежить. Шизофренія героя прогресує з кожною хвилиною, а розробники ламають четверту стіну і розмивають кордони між гравцем і героєм.[/spoiler] Все, що робиться руками Гамільтона - робиться руками гравця, який не може чинити опір цьому і вплинути на щось. [spoiler]Сцена жорстокого вбивства дитини з покроковим розчленуванням - це апогей цієї гри. Це момент, який точно ніколи не забудеться, бо руками Гамільтона усе це робить саме гравець. Гра дає ілюзію вибору; ілюзію, що весь цей жах можна зупинити, но такий варіант завжди буде недоступним для вибору. Доведеться вибирати те, що не хочеться (чи хочеться?), або вийти з гри, видалити її і забути як страшний сон, хоча б таким чином врятувавши дитину (не від Гамільтона, але від себе). [/spoiler] Гамільтон залишає на робочому столі текстові файли, в яких розмовляє особисто з тобою (тим, хто грає у цю гру). А також звинувачує у тому, що ти, гравець, без зайвих роздумів готовий убити, якщо смерть здається заслуженою. Що ти насолоджуєшся усім що відбувається, просто не хочеш цього визнавати. Гамільтон обіцяє наглядати за тобою, бо знає "на що ти здатний". З тобою просто граються і розповідають свою історію, а це відчувається просто жахливо. [spoiler]Дякую хоч не змушують співчувати маніяку, бо це вже було б занадто.[/spoiler]

хуяриловка под трамадолом

I can't play this game just because of those stupid lines on the screen. They just eat my eyes every second. And it gets more and more painful every second of the game. And there's no way to turn them off. Am I the only one who's eyes can't handle the lines?

This game is a headache. A significant part of me wants to believe that I like this, given that it is one of the few horror games which I can actually handle, but not only is it so edgy that it loses tact and nuance, but the true crime connection makes it downright tasteless. There's a real irony to the fact that it ends with a direct commentary on people's innate interest in violence and yet its mere existence is an exploitation of real events. This kind of media is why Man Bites Dog and Funny Games were so ahead of their time by punishing the audience for their own fascination, throwing the grim reality at them in a way which makes them feel complicit, by removing the distance that makes them feel safe. This is an adaptation that yes, is made to disturb in the way those films do and even removes the distance in the same way, but it's also made to entertain the intrigue in a deranged mind, providing very little new stylisations beyond established cheap horror tropes and poorly-written dialogue which cloud the thematic intention and cause the whole thing to collapse as a result of its ambition massively outsizing its creativity. A shame because I genuinely thought the pitch of a game about a child battling his own mind as he realises what he's becoming is one with a lot of potential, but the result is simply unpleasant for the wrong reasons.

"Click 'X' to Break Bad" “Abused become abusers” Edginess ain't depth. (A Steam-ku Review™)

ОЦЕНКА: 3 / 5