Life is Strange: True Colors

Life Is Strange: True Colors has an amazing story with plot twists that genuinely surprised me and kept me invested the entire time. Alex’s power is incredibly well done because it makes every emotional moment feel deeper and more personal. The side characters are one of the best parts of the game since they all feel unique, memorable, and easy to connect with very quickly. I honestly got attached to almost everyone in the town. Haven Springs is also such a beautiful and cozy setting that makes the whole experience even better and gives the game a special atmosphere. There were several moments where I was completely speechless because of how emotional and unexpected some scenes were. While everyone has their own favorite game in the series, this one definitely stands out as one of the strongest and most memorable entries for me.

Amazing game!

I always know who the "surprise" villain is in these LGBTQ+ romance choice-based games, because it's always the only ♥♥♥♥♥♥♥♥ character that the game seems confused that I would even DARE think of dating (what do you MEAN the hot old guy, are you insane?!), below is a list of games that have failed me for this exact reason. Date Everything! (I just wanted to get to know the charming sociopath a bit better) Twin Mirror (BOTH surprise villains) Life is Strange: True Colors (spoilers, it's Jed,) I fall for the goody-two-shoes and then they always ruin it by making them a bad ♥♥♥♥♥ when it makes no sense. Like, Jed is the bad guy for the same same Declan is in Twin Mirror (that one doesn't make sense either), they both want to protect the whole town and are blackmailed into becoming SERIAL KILLERS who MURDER EVERYBODY IN THE TOWN. Jed is doing all of this for his son, you could argue, except he TRIES TO MURDER HIM AT THE BEGINNING OF THE GAME IN THE BLAST THAT KILLS GABE! Yet this is never discussed by anyone. Why would Jed do this when it goes against the exact reason he is being blackmailed? He should have gained enough motivation to turn himself in LONG before the game even starts! And why is Diane the only fearful one at the end of ep. 2 when Jed is more guilty than her? Yet he's happy as ♥♥♥♥ throughout the game, never thinking about "oh God, oh God, oh God, gotta stop this" instead it's always "lol I luv this town :D". I get that they're hiding spoilers, but it's still annoying as ♥♥♥♥. Genuinely in distress over his unresolved fate with the police, but I can't bring myself NOT to pick the forgiving him option. I thought you ♥♥♥♥♥♥♥ said representation matters, yet all I see are queer representation for younger characters. Is NOBODY horny for MILFs and DILFs????! Am I alone here, dating simulators????!

Probably my most favourite LIS game (alongside from the first) ever. When I first got the game (back on my Playstation) I played to my friends in one sitting until 3am as we got hooked. The story was amazing, and even having a little change from having multiple endings to having 1 ending with maybe some subtle changes. At first I just really enjoyed the game but after time and maybe other playthroughs it has got me to enjoy and love this game ever more. Seeing another cool power (even though I know a lot of people when it first came out thought Alex's powers was lame) that felt very story driven, and a way to connect to Alex. And just playing the game makes some of us who struggle with thoughts and feelings to feel seen. On top of that we ♥♥♥♥♥♥♥ got Steph back! And everyone loves Steph! Amazing soundtrack from both the main game and Wavelengths!

ця гра була створена для ✨мене✨ зміна розробників відчутна, проте це не обов'язково недолік: кожну частину серії я сприймаю як нову пригоду. їх буває цікаво порівняти, але оцінюю я кожну окремо. "тру колорос" не наслідує "лайф із стрендж", "лайф із стрендж 2" чи навіть "біфо зе сторм", і, можливо, не відтворює тієї атмосфери та карколомного сюжету, за які нам так полюбились попердники. зате вона дарує щось геть нове та закриває інші потреби. [i]— мені здається, йому подобається електронна музика на традиційних інструментах. — ....? тобі не здається, що це оксюморон? — мені здається, це звучить класно.[/i] я хотіла, щоби ця частина мені сподобалась, і вона мені сподобалась; і вона мені близька. ще до того, як вийшли перші анонси гри, у нашій з друзями рольовій грі я створила персонажа, якого звати Сан, і він бачить кольорові аури. у Сана був щоденник, куди він занотовував свої відкриття, чужі емоції зі почуттями, а також – списані скетчбуки зі відтінками та їхніми поєднаннями. коли дізналася, що нова частина LIS так схожа на те, що прописую я?... чорт, я була такааа схвильована! і не дарма, адже вони чудово втілили цю синестезію. ти поринаєш у життя маленького квітучого містечка навесні, дізнаєшся його тамниці, опановуєш емпатію і заразом пропрацьовуєш власні травми. ти щось втрачаш, а щось знаходиш. усе в цій грі відчувається лайтовіше відносно попередніх частин, це правда: вибори й наслідки, здобування досягнень, обмежена місцевість (з чудовими локаціями!), помірність оповіді... але, хоча сторітелінґ не такий динамічний, окремі сцени в ньому – емоційні та вражаючі. "тру колорс" не про тру крайм, хоча він тут присутній, а про людей і безліч відтінків людяності. про вибори та наслідки, які роблять _інші_, а не тільки ти. Алекс суперкрута й комфортна персонажка, за неї мені суперлегко гралося. вони змінили механіку щоденника, що просто переказує сюжет, на реально цікаві записи про спогади й аналіз емоційних ситуацій. крім того, мені сподобались міні-ігри (навіть багаторівневі аркади!), відтворення рольової гри в сюжеті (фаааєєєр, це було дуже весело), пропрацьована міміка персонажів, левел-з-пропрацюванням-травми, а головне?? дружнє тріо)) [i]— цей гном – справжній диявол. — справді? а я чула, він отримав гнобелівську премію миру. — о, боже. припиніть.[/i] наявність цього [i]насамперед дружнього тріо[/i] посміхала мене весь чай. Стеф і Райан – кумедні, комфортні, і втрьох вони дуже фанові. та й сама гра була дуже фанова: в жодній частині вибори не давались мені так легко, як тут, без надмірного тиску, обережності, відповідальності, поступок і компромісів. я грала в задоволення, а не в "рятівницю", й послала цей синдром куди подалі. фінал, зрештою, підвів мене до дійсно складного вибору. тому, що цього разу кінцівка - на диво! - не про когось, не про вибір між відстійником і відстійником, а про рішення, яке справді здатне ощасливити мою героїню. будь-яке з них, можливо. [i]"кумедно, як іноді одночасно боїшся і зробити те, що хочеш, і не зробити"[/i].

Si cet épisode est moins marquant que Life is Strange 1 & 2, j'ai beaucoup apprécié l'ambiance globale et la bande son. Le DLC vaut vraiment le coup pour une expérience intimiste qui bouscule un peu les codes habituels de la série. J'ai fait la majorité du jeu sur Steamdeck, ça tourne très correctement tant qu'on ne force pas les options gourmandes.

Best Deck Nine lis game and only one that can possibly compete with the dontnod ones

Прошел всю игрушку, в целом хорошо. Конец 1-й главы неплох, удивил, но далее местами скучно.. не сравнить с 1-й часть Life is Strange. Для любителей интерактивных фильмов - рекомендую.

i liked the vibe and colour scheme of the game. it was neat to choose which option you wanted and what story line followed with those choices. it doesn't have much replay value but it was worth it (buy it on sale) for what it was.

life was indeed strange >:3