[h1]“…Нехай не висохне кров на твоєму мечі, і нехай ми більше не відчуватимемо потреби в тобі.” — Скрижалі Корракса, 7:17[/h1]
[h3]Дисклеймер[/h3]
Дилогія The Ancient Gods є прямим сюжетним продовженням оригінальної гри. Тож якщо ви не знайомі з DOOM Eternal спочатку раджу почитати мою рецензію, зробити це можна [b][url=https://steamcommunity.com/id/MeriALogoRr/recommended/782330/]тут[/url][/b]👈. Бажаю приємного читання😊.
[h2]The Ancient Gods - Part 1. Будь-яка мігрень за ваші гроші[/h2]
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3692224745
Доповнення з перших хвилин дає зрозуміти: ніхто більше не збирається з вами сюсюкатися. Якщо в оригіналі складність зростала разом із розумінням системи, то тут вас одразу кидають у її крайній стан. І це… це пізdець. З нових ворогів нам дали тільки Духів і Кривавих Творців, і хоча їх всього двоє, повірте, кожен з цих виродків буде доставляти вам величезні незручності.
Вороги, які раніше сприймалися як міні-боси, тепер з’являються як звичайні елементи хвиль — ще й під бафами, тотемами і в компанії десятків інших демонів. Я проходив доповнення на нормальному рівні складності, не став себе мучити зайвий раз, але навіть так, м'яко кажучи, прибалдів від різко підвищеного порогу складності.
Кульмінація цього підходу — фінальний бос. Я колупав його годину-півтори і це було ще те душне задоволення. Йо6ана падла мало того, що на останній фазі спавнить двох неприємних мобів, які посилені духами, ще й купу дуже дратівливих демонів поменше на фоні. Спавн ворогів триватиме вічно, оскільки єдиною умовою для перемоги є вбивство обох духів усередині жирних.
Коротко цей босфайт я б описав так: тобі просто звідусіль прилітає в є6лєт, на арені живого місця немає, а духів доводиться болісно довго стояти і смоктати. Не встиг досмоктати? Закінчилися невчасно патрони? Або, банально, у період твоєї вразливості всі виродки на арені одночасно тебе зачмарили? Починай фазу заново.
Незважаючи на критику вище, доповнення мені сподобалося, і я не згоден зі змішаними відгуками. Голова, звичайно, болить, а ближче до кінця і зовсім вскипає, але воно однозначно заслуговує на увагу. Якщо в самому Eternal перші години звикання голова теж боліла через необхідність тримати в голові одночасно десяток речей, то в DLC — сотню відразу, і складність починає працювати проти задоволення.
[h3]Мінуси[/h3]
➤ Всього два види нових ворогів. ШотиОко вже зустрічався нам в Eternal, а нові гади не роблять гру веселішою чи глибшою, лише дратують і ще більше затягують арени з океаном демонів.
➤ Відсутність горнила, яке ми зламали в оригінальній грі. І це відчувається навіть гостріше, ніж сидіння на унітазі після неякісної шаурми.
➤ Бляклий саунд. На момент роботи над DLC Беседка вже посварилася з Міком, і замість нього були найняті двоє інших хлопців. Так, австралієць підняв музичну планку на майже недосяжний рівень, але навіть так з роботою нові композитори впоралися, на мій погляд, так собі.
➤ Локації. Винищувати популяцію пекла цього разу ми будемо на трьох рівнях, з яких мені сподобався тільки Затоплений дослідницький комплекс. Щодо болота я буду коротким: такі збочення люблять тільки фанати FromSoftware, а у нормальних людей викликає лише одне питання: “Ви, бλя, серйозно?”.
➤ В обох доповненнях немає української локалізації, що дуже пєчально.
[h2]The Ancient Gods - Part 2. Випусти звіра на волю[/h2]
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3692237088
Продовження довго чекати не довелося, всього майже 5 місяців. І для кінцевого результату – це просто диво. Друга частина мені сподобалася набагато більше за першу, і не просто так. Загинайте пальці: по-справжньому нові унікальні локації, кайфовий саунд, ще кілька нових ворогів і драйвовий поєдинок з Темним Володарем. Скажу більше – другі боги, місцями, мені зайшли навіть більше основної гри. Ну як, заінтригував?😉
[h3]Локації[/h3]
Почнемо з солоденького. Локації навіть на рівні назв стоять на дві голови вище за попередню частину: Світовий Спис, Відновлена Земля, Імора, Темний Володар. Після зневіри від боліт з рескіном вони виглядають свіжо і навіть не гріх поставити на шпалери робочого столу. Найбільше, мабуть, мене вразило те, що локації зростають у розмірі в геометричній прогресії, йдучи в ногу з пафосним сюжетом, але гра залізно тримає високу частоту кадрів і радує миттєвим відгуком. Часом локації настільки масштабні що дивуєшся, як таке можливо в наш час статтерів і DLSS.
[h3]Ідеальний екшн-пазл[/h3]
Нарешті друге доповнення повністю розкрило механіку Eternal: навіть на нормальній складності ти використовуєш [b][u]абсолютно все[/u][/b], що у тебе є. Я аплодую idSoftware, тому що вони збагнули, як грамотно змусити гравця стабільно використовувати найслабшу зброю та модифікацію в грі (плазмову гвинтівку та Full Auto на дробовик), які раніше майже завжди пилилися без діла.
Також завдяки більшій кількості нових супротивників хвилі більше не здаються штучно розтягнутими. Нам представили: Броньованого Барона, Кам’яних Імпів, Проклятого Рискаря та Зомбі-вискуна. Демони цікаві, і з їхньою появою потенціал кожної зброї розкривається по-новому і практично досягає стелі.
Фінальний бос, загалом, прикольний, але затягнутий, і відчувається безідейність. Чесно кажучи, очікував від нього набагато більшого. Серафим з першої частини доставив моїй дупці незрівнянно більше печіння, ніж, буквально, Володар Пекла.
[h3]Сюжет[/h3]
Сюжет у The Ancient Gods — мабуть, найсуперечливіша частина доповнень. Замість того, щоб розвивати і без того фрагментарний наратив DOOM (2016), доповнення різко піднімають ставки до рівня космічного епосу з древніми богами, творцями і дзеркальними відображеннями головного героя.
У Part 1 на нас кидають твіст за твістом, і відчувається це не інакше як білими нитками з жорстким переписуванням власного лору. Мало того, що я так і не зрозумів, до чого це все і навіщо, так ще й як це стикується з DOOM (2016).
Внєзапно: [spoiler]Хайден – Серафим, VEGA – Всеотець, а Володар Пекла – це копія Слейєра.[/spoiler] І ти такий: “…чьо?🤨”.
Друга частина також готова неоднозначно здивувати одкровеннями: [spoiler]Слейєр – це копія Володаря, і оригінал у своїй істинній формі битися з підробкою не збирається. Тому ми будемо мутузити свого творця, поки він сидить у великому іграшковому роботі. Після перемоги над ним усі демони за межами Пекла знищені, а Слейєра знову запечатують у саркофаг до кращих часів.[/spoiler] Канєц.
І найсмішніше – наскільки сумбурно я переказав сюжет, так само на серйозі він подається і самою грою. Окрім купи питань до сюжету доповнень, є головне – чи варто було додавати справжній фінал гри в доповнення, ще й такого масштабу з вбивством, бляха муха, Володаря Пекла. На цьому пропоную підводити підсумки.
[h3]Висновки[/h3]
The Ancient Gods — це не просто DLC, а концентрат усього, чим був DOOM Eternal. Якщо оригінал вимагав від тебе думати блискавично, то доповнення вимагають робити це без права на помилку. Це вже не навчання, а екстремальний іспит — особливо в Part One, де складність часто переходить у перевантаження.
Part Two, навпаки, виглядає як виправлення курсу: нові вороги краще вписані в бойову систему, арени перестають відчуватися штучно розтягнутими, а сам геймплей нарешті розкривається на максимумі своїх можливостей. З точки зору механік — це пік формули Eternal. З точки зору балансу — її крайність.
А ось сюжет тут виконує протилежну функцію: замість того, щоб завершити історію, він перевантажує її твістами з метою здивувати, навіть якщо це шкодить оригіналу.
Обидва доповнення — це одночасно найглибша і найсуперечливіша версія DOOM Eternal: вони доводять бойову систему до ідеалу, але платити за це змушують нервами і здоровим глуздом. Мені такий експеримент зайшов, але далеко не факт, що зайде вам.
Дякую, що дочитали, і до зустрічі в огляді The Dark Ages!🫶
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3692240692
[h1]The Ancient Gods - Part One: 7/10
The Ancient Gods - Part Two: 8/10
Year One Pass: 7,5/10
DOOM Eternal: 9/10[/h1]
