В такий кал мамонта я ще не грав. Один з найкращих досвідів у моєму житті. Ви скажете, що я дурний якийсь, чи шо: як це пов'язано? Та не хвилюйся, Зак, зараз я все поясню.
Почати варто з очевидного: ця гра жахлива. В неї фізично боляче грати. Без фанатських патчів гра взагалі не запуститься. Для розуміння, чому ця гра така погана, варто хоч трохи зрозуміти історію розробки, бо гру робили японці, які не вміли малювати, кодити чи взагалі робити ігри такого масштабу і бюджет в них був — пачка сухариків і два кубіка Рубіка. Гра скакала від видавця до видавця, бо ніхто за це братись не хотів, і більшість розробки йшла на ентузіазмі та за копійки.
В грі погана графіка, та, повірте, — це найменша з причин. Тіпи не знали, як зробити туман, тому просто поверх картинки наклали статичний сірий напівпрозорий фільтр, від того гра виглядає блідою і сірою. Та розробники гордо назвали власну технічну імпотенцію "стилем".
Анімації у грі різні. Можна помітити, що якісь анімації справді непогані і плавні, а інші — так, ніби у Йорка радикуліт схопив посеред дії. У розробників не було бюджету анімувати все, тому вони просто використовували стокові анімації. А ті, що самі робили, виглядають дубово, хоча є кілька непоганих в ключових моментах сюжету.
Звуки у грі теж кумедні, бо, як і з анімаціями, вони просто купили асет звуків за три гривні та й здебільшого їх використовували, тому все звучить пластиково і погано.
Саундтрек у грі непоганий. Нарешті щось хороше пішло, правда, Зак? Хоч композиції мені й сподобались, але їх на всю гру штук 10, якщо не рахувати різні версії однієї і тієї самої мелодії. І це насправді більша проблема, ніж здається, бо ж "різних" ситуацій в грі купа, тут емоції в сценах скачуть, як кардіограма, але така скупа кількість композицій не дає грі створити хороший супровід для підкреслення сцени. Тому постійно грають мелодії взагалі не в тему. Ще одна велика проблема — гучність звуку. У рандомний момент у тебе почне музика грати в 2 рази гучніше, ніж має, чи персонаж почне кричати, або ж навпаки: почнуть шепотіти, що без субтитрів не розбереш. І це не пов'язано зі сценою, це просто технічний прикол.
Якщо вже заговорили про персонажів та їхню озвучку, то тут таке відчуття, що акторів викрали з вулиці, заперли в підвал і під дулом пістолета змушували читати репліки. Самі репліки дивні, вони часто відірвані від реальності. Персонажі роблять паузи по кілька секунд між словами і репліками. Розробник назвав таку невдалу роботу зі сценарієм і зведенням "стилем", і тут вже не буду брехати, Зак, але цього разу це справді працює. Самі персонажі дивні і колоритні. Їх цікаво вивчати і дізнаватись щось нове.
Але якщо ти думаєш, Зак, що слухати цих людей важко, то ти ще не пробував ними керувати. Геймплей у грі... присутній. Краще це одоробло описати без матюків не вийде. Ходити ще можна нормально, а все інше — це жах. Це взагалі-то сурвайвал-хорор-шутер? Я не знаю, хто це придумав, але ви й не помітите, що це сурвайвал-горор: гра виглядає як погана реклама школи по 3D, а сурвайвал — це спробуй померти хоч раз від тих АФК алкашів, які стоять і дихають тобі в пупок. А стріляти... Ти не можеш просто вистрілити: тобі треба натиснути кнопку, і тоді твій персонаж стане АФК, після чого ти можеш водити прицілом і стріляти. Звучить не так погано, правда, Зак? А от і ні, бо приціл живе своїм життям, і він на конусах вертів, куди ти там той стік крутиш. Стріляти в цій грі боляче, тому краще вже просто бігти мимо.
Як я вже казав, то ходити ще нормально, але їздити на машині... Точніше, на колоді, бо автомобілі в цій грі відчуваються як праски на льоду. Більшість машин при досягненні швидкості 60 їдуть дахом і починають крутити 360 градусів ноускоупи по твоєму обмеженому часу у вихідні. Майже всі автомобілі некеровані взагалі, повертати можна лише плавно і на швидкості черепахи. В іншому випадку тебе починають крутити. В грі буквально тільки 2 машини, які хоча б керовані. Не те щоб вони хороші чи відчуваються добре, ні: вони просто їдуть, і для цієї гри це вже добре.
Економіка тут кумедна. Чупа-чупс коштує 20 доларів.
Сайдквести — це ще той мем, бо тобі, щоб деякі отримати, треба слідкувати за персонажем днями, щоб зрозуміти, коли він той квест дає, бо в нього можуть бути умови, що ти це маєш робити в конкретну погоду, в конкретну годину і маєш виконати перед цим конкретні завдання. Як ти маєш про це здогадатись? Нам не пояснять.
Але найбільший мем Грінвейла — це місцеві жителі та їхній розклад: у всіх є свій розпорядок, і вони реально ходять на роботу, в бар, на перекур і т. д. Це справді додає місту відчуття живизни, але наскільки ж це незручно, як я пояснював раніше, бо ти можеш цілий день стояти під дверима і чекати на когось, щоб дав квест, а він сьогодні вирішив поспати цілий день. От наче прикольна фішка, Зак, але сенсу мало, та в цій грі речей без сенсу дуже багато.
В грі купа юзлес фіч. Типу гоління, заправки автомобіля, "реалістичних" відстаней та тому подібного, та часом дивуєшся: чому в розробників був час на таку нісенітницю, але не вистачило на нормальну стрільбу?
І ти скажеш, Зак, що ця гра ж ну повний шлак, нащо ти мені про це розповідаєш? Зазвичай же хороше в грі спочатку пишуть, щоб заманити, але річ у тому, Зак, що я не хочу, щоб ти в цю гру грав. От і все. Я не можу радити цю гру взагалі нікому. Це не працює так. Ця гра повинна вас сама знайти і якимось чином затягнути. Та якщо вже ти такий наполегливий, Зак, то я вже тобі розкажу, за що цю гру полюбили і чому вона культова.
Головний герой Йорк — дуже дивний і один з найхаризматичніших персонажів в іграх. Але його харизма не в крутих діях чи жартах, а в тому, що він дивний. Він говорить загадками, читає передбачення по каві, заглядає людям у вікна і краде їхню пошту. Коли світ котиться в пекло, він спокійно сидить в машині і думає про каву, панк-рок чи сперечається із Заком про фільми 90-х. Він ввічливий соціопат, який може колупатись в трупі мертвої людини, подивитись вгору, посміхнутись до напарників, які ледь тримаються, щоб не знепритомніти, і спитати, де тут в місті можна поїсти гарячого супу? Чи коли навколо відбувається повна ахінея, якась тьотя з тазіком ходить і кричить, що він холоне. Ну якась пришелепкувата карга, але Йорк тільки киває головою, ввічливо слухаючи її, та робить максимально серйозні висновки. Серйозні, як сюжет цієї гри.
Буду говорити прямо: це мильна опера, але яка подається з таким серйозним обличчям, що аж смішно стає. Ні, ця гра не планувалась як смішна, і сюжет тут мав би бути серйозним, але тут розробники так перемудрили з плот-твістами, що доводить до абсурду і стає смішно. Те саме стосується звичайних діалогів у сюжеті: нам дають напружений діалог про вбивство, і тут БАМ — це переривається дебільною мелодією і анекдотом про каву. Сюжет тут детективний. Йорк не Шерлок — він медіум. Він бачить шматок недоїденого бутерброда і з цього дізнається, що ця людина робила на островах у Північній Америці в 2000-х. Яким чином — нам не пояснять. І це з одного боку погано, але додає абсурду до ситуації, і відчувається це дуже добре. Але в ключові моменти в цьому абсурді таки пробиває на емоції, і це чудово.
Ну і те, через що цю гру в принципі можна витерпіти: вайб гри. От я розповідав про всю цю кривість, жахливий геймплей, але воно чомусь не відчувається як погана гра. І це важко описати логічно, бо гра зроблена жахливо, та в ній відчувається щирість. Так, у розробників не було грошей і вмінь зробити хорошу гру, але в них було бачення. І з таким серйозним обличчям робити такий абсурд — це треба постаратись, і в них вийшло. В цю гру варто зіграти 3 години: якщо ви не відчуєте, що в цьому щось є, то далі йти немає сенсу. Якщо ж відчули — не гарантую, що ця історія вам дуже сподобається, але ви точно її не забудете.
Отже, всі докази на столі. Це технічна катастрофа, склеєна скотчем, але з душею. Тепер усе ясно, як свіжий весняний ранок! Хіба не так, Зак? Якщо ти готовий продертися крізь цей біль заради мистецтва — ласкаво просимо. Тільки не забудь взяти парасолю.
