Call of Juarez: Gunslinger

К 2013-му году жанр высокобюджетного коридорного шутера ещё существовал, но уже находился на издыхании, и Call of Juarez: Gunslinger явился одним из заключительных аккордов уходящей эпохи. По сути, это тир, в котором ты перемещаешься на исходную позицию, чтобы метко и картинно поразить всех злодеев из грозно бахающего ствола и двинуться дальше — и в этом деле игра соответствует всем ожиданиям. Разбавляет бойкую, но всё же однообразную стрельбу нарративное лицедейство, — происходящее на экране есть эдакий рассказ опрокинувшего чекушку охотника за головами. Рассказ недостоверный и изобилующий правками, что в свою очередь сказывается на событиях внутри игры. В качестве примера: "я спустился в шахту, начинённую динамитом, сопротивление было ожесточённое, любой выстрел мог привести к обвалу, в конечном итоге так и случилось — но на самом деле я это предвидел и туда не пошёл". Игра утилизирует сел-шейдинг стилистику, однако не злоупотребляет ею, оставаясь в границах гиперболизированного реализма с характерными для спагетти-вестернов акцентами — светофильтром, иными пост-эффектами, дизайнерскими решениями. Из любопытных особенностей в духе сеттинга можно выделить мини-игру с уклонением от роковой пули, а также классическую киношную дуэль, в которой ты и враг, задерживая руку над револьвером, отсчитываете куранты, что отнимут жизнь одного из вас. Игромеханически это своего рода QTE, где ты пытаешься удержать дуэлянта в норовящем сбежать прицеле. Далеко не худшее исполнение подобной идеи. Ну и как не упомянуть классический для шутанов из нулевых bullet time и возможность прострелить несколько голов подряд с дьявольской прытью. Самое печальное в случае Call of Juarez: Gunslinger это понимание, что таких игр уже не делают. Я люблю простодушные линейные боевики, где артистизм и жестокость перекликаются в манифестацию оружейной мощи и безрассудного героизма — по тем или иным причинам, индустрии видеоигр этот формат более неинтересен, отчего досадно. Ибо нет лучшего способа преодолеть так называемую "игровую импотенцию", чем отложить в сторону очередной натужный опенворлд с цикличной прогрессией и взяться за безукоризненное в своей простоте творение с полной продолжительностью часов на 5. Gunslinger не обещает выдающийся многообразный геймплей — эта игра про одну конкретную механику. И когда эта механика сделана на должном уровне, большего уже и не требуется.

Gunslinger объективно хуже первых двух частей: Линейность и повторяемость - здесь уровни более коридорные, некоторые локации, особенно городские повторяются. Ограниченный арсенал - оружия в игре меньше, чем в предыдущих частях, там было большее разнообразие, чем здесь. Дуэли - криво непонятно сделанные, в отличие от других частей. Перки добавили, но они особой роли не играют, попросту говоря ненужные. Из интересного не относящегося к геймплею - это разве, что (карточки истории) истины добавили. Gunslinger не удалось вернуть серию к истокам, первые две части объективно лучше и сильнее этой!

The game starts off kinda cool, but quickly becomes tedious. The way the story is told may seem fun at first, but you will find that it constantly interrupts the gameplay, even in the very first level. And when you die or replay a level, you have to listen to the whole stuff and experience the same interruptions again. It's just like having to watch unskippable cinematics. Now, the gameplay itself is mostly mowing down generic cannon fodder on pretty linear maps. That is as uninspiring as it sounds. It's tedious and constantly clashes with the decision that you can only carry two guns. Not that there's great variety to begin with, but that has never been a strength of this series. Bosses are mostly just annoying but not challenging. Only the duelling mechanic is kinda cool. Of course the game has a needless skill tree... How else would you motivate a mandatory NG+ mode? And what better way could there be to earn experience points than collecting collectibles? This, again, completely clashes with the gameplay because there's never a moment to actually look for these. It's just a pointless distraction. Visually, the game aged quite well, but as many other people have pointed out, the oversaturated colors make spotting enemies quite difficult. They simply blend into the background.

Pela bagatela de 3 reais na sale, jogo com historia e narrativa MUITO boa, vale muito a pena jogar

Call of Juarez: Gunslinger — Останній праведний постріл Дикого Заходу. Коли у 2013 році польська студія Techland випустила Call of Juarez: Gunslinger, серія перебувала в глибокій кризі після катастрофічної The Cartel. Студія вирішила повернутися до коріння, але змінила підхід: замість серйозної та похмурої драми вони створили чистий, концентрований і шалено веселий аркадний екшен. Історія, народжена за склянкою віскі: Головний діамант гри — це її наративна структура. Сюжет подається через розповідь старого мисливця за головами Сайласа Грівза, який у 1910 році заходить у салун і за безкоштовну випивку починає ділитися мемуарами. Сайлас — класичний «ненадійний оповідач». Він перебільшує, плутає факти, забуває деталі або відверто бреше, і все це в реальному часі відображається на геймплеї. «Ой, зачекайте, там не було виходу... Точно, згадав, скеля обвалилася і відкрила прохід!» — каже Сайлас, і прямо перед вашими очима за секунду перебудовується рівень. Чи коли один із слухачів у салуні перебиває його: «Але ж у тій банді не було апачів!», Сайлас погоджується, і моделі індіанців на екрані миттєво «переодягаються» в звичайних бандитів. Цей прийом робить лінійний коридорний шутер неймовірно живим та іронічним. Переваги: Оригінальна подача сюжету: Механіка «ненадійного оповідача», коли старий ковбой бреше або згадує деталі, а світ прямо перед очима перебудовується — це дійсно унікальна фішка. Стилізація під комікс (Cel-shading): Завдяки такій графіці гра не застаріла технологічно так сильно, як інші шутери 2013 року. Атмосферне озвучення та музика: Хрипкий голос Сайласа Грівза та акустичний ковбойський саундтрек чудово задають тон вестерну. Енциклопедія Дикого Заходу: Для тих, хто фанатіє від тієї епохи, у грі зібрано багато реальних історичних фактів, фотографій та довідок про бандитів. Динаміка для коротких сесій: Гра коротка (близько 4–5 годин), не затягнута, її можна пройти за пару вечорів, якщо геймплей подобається. Недоліки: Абсолютна лінійність: Гра не дає жодного кроку вбік. Ти просто йдеш затиснутим тунелем із товстих невидимих стін від однієї купки ворогів до іншої. Ніякого дослідження чи свободи. Одноманітний та нудний геймплей: Уся гра — це монотонний аркадний тир. Стрільба не має глибини: ти просто клікаєш на ворогів, з них вилітають цифри досвіду, і цей цикл повторюється без змін від першої до останньої хвилини. Дратівлива та крива складність: Гра ускладнює життя не розумним ШІ ворогів, а банальним «закидуванням м'ясом». Бандити можуть бачити тебе крізь кущі, боси без упину спамлять динамітом, а контрольні точки іноді розставлені так, що після смерті доводиться переслуховувати ті самі діалоги. Жахлива механіка дуелей: Фінальні протистояння 1 на 1 часто перетворюються на тортури. Потрібно одноманітно і криво балансувати мишкою/стіком, наводячи фокус і тримаючи руку біля кобури. Це швидко набридає і викликає лише розчарування. «Мильний» та специфічний візуал: Через жирні чорні обводки cel-shading стилю та яскраві спалахи на екрані часто все зливається в одну кашу. Дуже важко швидко розгледіти ворога, який сидить десь у сірих скелях чи кущах, через що ти постійно отримуєш «невидимі» кулі. Ефект дешевої аркади: Усі ці комбо-лічильники та вигуки на екрані вбивають серйозну атмосферу вестерну, роблячи гру схожою на мобільний таймкілер, а не на серйозний ПК-проєкт. Вердикт: Call of Juarez: Gunslinger — Гра не намагається бути серйозним симулятором ковбоя чи конкурентом для Red Dead Redemption. Це концентроване задоволення, чистий драйв та чудова ковбойська байка, розказана харизматичним стариганем. Оцінка: 6 з 10 значків шерифа.

Вроде чето прикольное

Este juego es una obra maestra La historia es bastante interesante aunque la opaca el gameplay. La narración de Silas es muy divertida. Básicamente un 10/10

Muy buen juego con una historia de unas 10h con un estilo artistico interesante y un gameplay interesante: cada vez que el protagonista, quien va narrando la historia a otras personas en una taberna, cuenta algo mal y corrige, o simplemente empieza a contar otra cosa, el gameplay cambia siguiendo lo que cuenta. una mecanica divertida. 7.8/10

şu oyunu önermeyin aldırmayın oynatmayın

장르와 컨셉답게 총쏘는 맛이 있는 게임