Back to Hearth

nice game to relax in, worth giving a shot.

Дуже цікава та розслабляюча гра. Дає відчути частинку дому, частинку чогось рідного. Дуже цікаві досягнення та багато чого можна шукати і повністю розвантажувати свій мозок після довгого робочого дня.

В мене просто немає слів. Емоції. Це і захват, і умиротворення, і насолода від звуків та виду хатинок. Посміхнув звук курей) Чудова ідея та прекрасне втілення. За годину гри я прожила історії усіх учасників, перейнялася їх проблемами та посміхалася з наполегливого очікування Лариса онуків. А в кінці мене просто порвало. Я не плакала. Я ревіла. Дякую тим, хто причетний до створення цього шедевру. Не зупиняйтеся. Гру рекомендую. Від усього серця.

Дуже душевна гра. Як медитація. Дуже мені відгукується, щемлива, приємна, атмосферна. Рекомендую. Єдиний мінус що швидко проходиться. Я із задоволенням ще б пограв в неї. Думаю що сюжет і те що передає атмосфера гри буде близька багатьом Українцям (і не тільки Українцям).

Емоції, які ця гра викликала у мене, було б дуже важко передати словами, не те що текстом.

Гра дуже мила і приємна, водночас торкається доволі складних тем. Особливо порадував опис предметів народного побуту. Розобники - молодці!

Як людина яка не грала у подібні ігри скажу - це краща гра яку я небудь грав. Перша частина була у стилі хорор а ця вже така спокійна. Мені подобається. Після проходження першого розділу коли почались розмови жителів які повернулись до хати - у мене пішли мурашки по шкірі. Всі предмети старовини у домівках з розповідями просто зворушують. Розмови жителів це окреме, все так як і зараз у селах. Діалект сільський це просто щось з чимось. Всі слова використані так як треба. Наче прийшов до сім'ї і вони тобі розповідають своє життя у селі.

Back to Hearth This isn't normally the kind of game I gravitate toward, but I'm genuinely glad I gave it a shot. Back to Hearth drops you into a quiet, abandoned Ukrainian village that's been left empty after something called the Calamity, and it doesn't rush you into anything. It starts slow and simple, just walking into the village and going house to house, sweeping, hammering, fixing what's broken. There are five houses total, and each one belongs to a different family with its own story of loss and change buried in the walls and belongings you uncover along the way. The gameplay loop stays gentle the whole way through, but it never feels repetitive because every house pulls you a little deeper into exploring, cleaning, and repairing before the payoff hits. Once a house is fixed and the fire's going again, the residents come back, confused to find their home clean and repaired after they'd fled it in a hurry, and you get to sit with their stories as they settle back in. I'll admit I found myself just as confused as they were, wondering how none of them noticed me standing right there listening the whole time. It's a small narrative trick, but it works, because the answer to that question is exactly what makes the ending land. By the end it all comes together into something I genuinely didn't see coming, the twist being that you've been playing as a ghost the whole time, a past leader of the village, quietly guiding these families back together and toward a brighter future without them ever knowing you were there. It's a short experience, but it's a touching one, and it stuck with me longer than I expected going in. If you're open to something slower and more reflective than what you'd normally play, this one's worth the hour it asks of you. —The Ember Archives https://store.steampowered.com/curator/45601239/