Не люблю виживачі.
Шарахаюся кожен раз, як чую слово "крафт".
І найбільше ненавижу грінд і "боротьбу проти циферок"
Оця вся схема: "у вас менше 30 з 100 ресурсів/їжі/показник голоду і т.д. тому назбирайте ресурси X ще 2 години реального часу, щоб скрафтити предмет X, але не один, а бажано 5, бо 1 відновить все вам до 45 з 100." - це боляче, звісно.
Проте найболючіше відкриття для самого себе було те, що це тяжче робити без мотивації та цілі. Коли немає фінальної мети, твій мозок доходить до осягнення того факту, що ти просто пахаєш всю гру щоб підняти/опустити віртуальні показники голоду та іншого, тобто крутишся як білка в колесі, безкінечне коло самопідтримуваної структури, типу геймдизайнерський уроборос.
І це мене завжди відлякувало, бо швидко набридало.
Багатьом подобається сам процес, тому люди залипають сотні годин. Засуджувати їх я не маю жодного права, адже обєктивно цей підхід працює і хай виглядає це геймдизайнерське коло як "ігрова жуйка", але є факт - ігрова рутина розслабляє мозок після стресів та відволікає від насущних паскудних проблем реальності. І це круто по своєму.
Просто акцентую, що це взагалі не моє. Мене це лякає і я уникаю виживачів не перший рік.
Так от
Виживач в стімі
Є грінд
Є показники голоду, спраги, втоми, навіть срати потрібно ходити.
Є купа рецептів крафту
Купа ресурсів
Море, просто тонни бектрекінгу
Я вже мав би бігти геть від цього проекту, не озираючись
Але в мене 88год
Я її пройшов.
Сам (вона коопна).
і питання назріває:
[h3]Чому я зрадив своїм принципам?[/h3]
✅ перше - фраза "я її пройшов" вище.
Тут є фінальна мета.
Є ендгейм.
Дивовижно, як легко обманути мій мозок примата, додавши просто квест маркери.
Мотивація.
Ти не просто взломуєш двері, бо там "ще смачний лут".
Ти взломуєш двері, бо ТОБІ ТУДИ ПОТРІБНО. Я ще не знаю чому, не знаю як, але МЕНІ ТУДИ ТРЕБА.
І в моєму мозку виживацьке "грінд заради грінду" і коло ігрового уробороса автоматично прибирається, наче в сліпій зоні. Мозок же ж думає - о, я виконаю всі завдання, врятую світ і ви ж мене відпустите, так же ж? Мене ніхто не закриє напризволяще в цьому ігровому світі в колі сансари безкінечної рутини?
Я ріс на сюжетних іграх, де важливий був прогрес не в покращеннях способів росту циферок в коді, а прогрес в історії та локаціях. Аптечки в них лікували стільки само всю гру, голоду і всякого лайна немає, але - у Half Life я хотів вибратися з клятого комплексу, у RTCW дібратися до виродка Мертвої Голови, в Деус Ексі надерти сраку Бобу Пейджу і дізнатися що тут твориться взагалі, в Thief розгадати таємниці Міста і вкрасти чим побільше луту і т.д.
Як мало було мотивації, то з цим прогресом розробники підкидували багато чого цікавого - нові маршрути, кращу зброю, головоломки, секретні зони, розкривали лор і т.д. Маленька мавпа в моїй голові била по цимбалах і я радів, отримуючи свою дозу дофаміну. Кінець кожної гри для мене був кінцем пригоди, новим враженням, після якої я кидався в новий абсолютно віртуальний світ з своїми правилами і метою. Бо я хотів ще одну нову, унікальну, хай навіть коротку, але ПРИГОДУ. Я не хочу засиджуватися днями біля одного верстака і лутати ті ж самі печери - я хочу в нове місце, глянути ось туди, що нового я там знайду чи що нового принесе мені це.
Abiotic Factor змушує тебе стояти біля твого верстака годинами.
Змушує бігати в ті самі локації назад в 4 раз по лут.
Але ти це терпиш суто для того, бо "МЕНІ ТРЕБА ПОТРАПИТИ ДАЛІ В КОМПЛЕКС".
Треба скрафтити новий пристрій для взлому - залутаю тут все, скрафчу, але я знаю що він відкриє мені двері, за якими мене чекатиме щось нове - вороги, лут, зброя, броня, можливості.
Вся мапа - зроблена вручну. Не згенерована випадково. І тому весь прогрес тут чітко відслідковувався самими розробниками.
Моменти, які в іншій грі змушували по 4 рази перепроходити одного Боса для лута, тут відсутні. Не шукайте 0,5% випадіння важливого сюжетного предмету.
Гра не затягує ваш час пошуками рандомно розставлених ресурсів, просто будьте уважніші і лутайте все нове, що потрапило в поле зору.
Нових унікальних ворогів гра підкидує рівно тоді, коли ви по ідеї вже б мали легко розкидувати минулих ворогів, а не рандомно.
Другорядні речі тут - опціональні.
Рибалка обовязкова для деяких сетів броні, нових рецептів супів, але необовязкова для проходження.
Так само хімія. Так само 60% зброї.
Хочеш пригоду? Вперед.
Хочеш пройти сюжет і звалити, як я? Давай.
Хочеш залишатися на базі, оздоблювати її та робити нові сети броні? Будь ласка. Можеш завітати ще в 5шт портальних світів, які взагалі не впливають на сюжетку, і почілити там.
Ваша гра - ваш темп. Повага до часу гравця і відчуття пригоди, відкриття нового - те, що так не вистачало в багатьох виживачах.
Тобто - квест маркери і ручна мапа роблять чудеса.
✅ Локації зроблені вручну. Це шикарно, тому що тут дуже багато shortcuts, як в метроідваніях. Тобто ти довго забираєшся в якесь місце, пробиваєшся через нього годинами, а потім знаходиш зачинені двері, які звязують твою початкову базу. А це + до цікавості дослідження.
А ще розробники краще контролюють темп гри, коли вона стає душить одноманіттям, а коли набридає гріндом.
Геніально та просто. Штука, яку тяжко зробити правильно у вручну зроблених мапах і майже неможливо в рандомно згенерованих.
✅ унікальний сетинг для жанру. Так, це по факту Half Life, не секрет, розробники самі це казали і фани це побачать відразу.Але це щось свіже на фоні вічного фентезі з мечами і бойовими драконами чи брутального реалізму.
Тут своя флора і фауна, доволі різноманітна і деякі (небагато, на жаль) взагалі працюють по своїм унікальним правилам, яких я не бачив ніде, типу як набридлива потвора Leyak, спойлерити яку сильно не хочу.
Портальні світи мають свої правила і на початку їх загадковість цікавить.
Гра вміє постійно дивувати протягом гри до фінального акту, підносячи щось нове.
✅ розбудова бази та крафт тут веселі та не особливо навязливі.
Ці 4 пункти продали мені гру і як не дивно - крафт і виживання стали просто приємним бонусом і частиною прогресу, а не просто необхідністю.
Тепер до мінусів:
❌ губки. Вороги вже ближче до кінця відчуваються губками з охрінезним хп і 0 реакцією на попадання, які стріляють майже в ціль. Мабуть це данина поваги до першої халви, яка теж цим страждала. Хоча в реддіті є хороша теорія - це банально баланс для гри в коопі, тому в сінглі я відчував це особливо боляче. Але взагалому будь яку боївку в іграх це не красить.
❌ останні 30% гри дуже душні по причині вище.
❌ портальні світи. Це плюс і мінус гри, її основна фішка, вони різноманітні, розраби планують їх ще додавати, але я зараз поясню.
Їх 16 всього (поки що), але з них 3 косметичні чисто, ще може 4 чисто пасхалки як от портальний туалет і обор. відділ GATE, який треба лише для 1 рецепту костюму. З тих що залишилися, є не так чужі світи, як локації із Землі як от Альпи з йеті чи багатоповерхівка, яка дає лише 1 необовязковий ресурс, чи ліс, в якому 1 унікальний ресурс і квест який існує суто як пасхалка фанатів уфології. З чужих світів залишаються дуже маленькі або схожі, із схожими мобами. І в нас залишаються може 6-7 унікальних портальних світів, з своїми мобами, логікою, лутом і т.д. Коли у відгуках всі вказують про гігантську кількість контенту, це в більшості про сам комплекс, в якому реально до сраки всього, про кількість IS (тобто аномалій, як по лору, так і в грі) та про кількість механік в грі. Я ж то в голові собі намалював десятки всесвітів, з своїми підходами і логікою, щоб дійсно відчути себе дослідником, але цей пункт мабуть суто проблема моя і моїх очікуваннь (або маркетингу)
❌ дослідження мапи. Крім шорткатів, самих секретів тут до болю мало. Не очікуйте, що ваше дослідження буде винагороджуватися якимось крутим чином постійно. Можливо, це таке обмеження жанру виживачів, щоб не поламати survival елементи.
❌ похмурий, майже апокаліптичний фінал не зовсім вяжеться із загальним настроєм гри. Сподіваюся, буде сіквел.
Проте гра справилася з своїм завданням - мені було весело і цікаво 95% часу. А для виживача це вже дуже багато.
