Threads of War

有中文 有成就

Гарна гра. Цікаві нові механіки не дають нудьгувати.

Класна, олдскульна, хардкорна гра! Я вже і забув як воно, коли після поразки починаєш гру заново... дякую автору!

чудове переосмислення гри battle city але нажаль хотілось щоб сюжет гри не відповідав нинішнім реаліям але нажаль таке наше життя. так чудова гра- для тих хто шукає простоти гри і складність гри то вам вона зайде!

Threads of War - це той випадок, коли ти запускаєш гру заради ностальгії по Battle City, а через годину сидиш над картою й думаєш, якого біса дрон пролетів над моїми укріпленнями і розніс базу. Несправедливо? Так. Цікаво? Теж так. Гра має дві великі переваги, і вони помітні одразу. Перша - додаткові механіки, які не просто існують для галочки, а постійно змушують змінювати тактику. Тут на вас повзе піхота, яку треба буквально переїжджати. Тут літають дрони, яким байдуже на ваші красиві оборонні лінії. Тут працює артилерія, яка нагадує, що стояти на одному місці - шкідлива звичка. Коротше кажучи: - засів у кущах - програв; - забув про фланг - програв; - вирішив, що все під контролем - особливо програв. Між місіями відкриваються перки, причому в обмеженій кількості. Не можна просто нафармити все підряд і перетворитися на броньований трактор апокаліпсису. Додається й сюжетний шар про перші роки повномасштабної війни та історії військових. І дивує не сам факт його наявності, а те, наскільки органічно він вплітається в гру. Окремої згадки заслуговує візуальний стиль. Вишиванкові орнаменти, стилізовані меню, впізнаваний український характер. Це виглядає настільки незвично, що спочатку здається експериментом, а потім ловиш себе на думці, що інші меню тепер виглядають нудно. Але поверх усієї цієї краси лежить головний ворог гравця - керування. Танк має інерцію, анімації повороту і власне бачення життя. Якщо вам терміново треба відступити, машина спочатку подумає про сенс існування, завершить анімацію і лише потім погодиться рухатися. На геймпаді це особливо відчутно. Не ти керуєш танком, а ви ведете складні переговори. До цього звикаєш, але це не той випадок коли ти приймаєш світ гри, а ліпше адаптуєшся під кривизну реалізації. Меню теж вирішило бути творчим. Один пункт працює на стіку, інший на хрестовині, третій просить підтвердження виходу, а четвертий просто існує поза межами людської логіки. І все ж є тут якась дивна магія. Та сама, через яку колись хотілося пройти ще один рівень перед сном. Тільки тепер ти точно знаєш, що попереду є фінал, кампанія має кінець (визначену кількість міссій), а кожна місія наближає до нього. І це працює ще сильніше. Threads of War місцями недопрацьована, подекуди незграбна, але дуже винахідлива. Вона постійно підкидає нові, випадкові ситуації, змушує адаптуватися і чесно випробовує нерви.

Get it, it's worth the price With an abundance of roguelikes one might be discouraged from playing another one that looks like old Battlecity game. But it is made not for fans of such old classics and can stand on it's own with it's great design that just exhumes "Ukraine".

The game has exciting tank battles and the tributes to the people who defend their homeland create an immersive atmosphere. The music is wonderful as well. I can't get [i]Oi u luzi chervona kalyna[/i] out of my head anymore.

Українське переосмислення "Танчиків" з денді. Особисто для мене гра складна, можливо через керування. На високій швидкості проблематично попасти у рядок з ворогом, що вже казати про те щоб повернутися та навестися йому на дупцю для здоров'я. На рівень полковника чисто пощастило залетіти. Мені не подобається, що це рогалик з рандомом. Хотілося б якихось постійних покращень, можливо слотів в які можна вставити апгрейди перед рівнем. Чи, наприклад, у вигляді скінів на танки. Умовно Оплот це сток, якийсь БМД вміє плавати але має лише 3хп, Леопард 2 може пробивати щити але за кожен рівень треба платити 1-3 монетки. Або ж додати казуальний режим, де в тебе є чекпоїнт на якому можна потренуватися. Бо я спочатку постійно зливався у Харкові від того, що оті міноукладчики ховали міни по кущах. Бо навіть професія у грі рандомна, тобі може попастися воїн, професію якого ти ще не маєш. Та й зазвичай нові скіли попадаються десь вже у кінці гри, під Херсоном, на початку ще найперші скіли. Хочеться, все ж, протестувати їх якось. Програєш, зазвичай, не від того що тебе підбили, а від тварюки яка по якомусь коридорчику проскочила до штабу та видовбила його, поки тобі через керування не вистачає маневренності. Хочеться більше апгрейдів для штабу, бо один незнищенний блок біля нього, та натхнення таке собі. Тим паче натхнення на рівні "полковник" можуть підібрати й вороги, я на Херсоні тупо своїм танком вже ловив ті кулі тільки щоб ці потвори у штаб не стрільнули. Також хотілося накришити хліба на графоній, бо від вишиванки боліли очі, але розробники додали моди. Версія, мальована у зошиті, для мене більш всього імпонує. Надіюся, що розробники побачать цей відгук. Загалом видно, що гра з душею. Мені дуже подобаються оці деталі у вигляді бойового шляху, цвинтарю, мапи України та гербів з пам'ятками різних міст. І я бачу, що у гри ще багато можливостей для розвитку, й вона розвивається, тож бажаю успіху.

Works great on the deck. Tip though: use the dpad not the stick to move, it's too easy to accidentally turn the wrong way at the vital moment. Feels more NES controller that way anyway! I can see from the leaderboard I'm still *terrible* at this after 90 minutes but keep coming back for one more run and every step further brings another layer of complexity. The game rewards tactical thinking, with ambushes and traps seemingly important, but then they throw in drones so you have to rush to take out the command centre, artillery you have to figure out how to work around and upgrades that can completely change your play style (ie shoot over walls, snipe from distance, pontoon over rivers etc etc. and then out of nowhere one of the little bastards has sneaked being you unnoticed and is closing down on your hq! I'm looking forward to getting one step further and finding some other new barrier to overcome. Brings me back to 8-bit gaming, where a seemingly simple concept is rolled into a tough but rewarding loop. Any progress feels earned and loses feel fair, the rogue elements and generated levels modernise the concept nicely too. The style is nice and the developer's done a great job of reflecting the impact of war on ordinary people as well as those at the front line. Слава Україні!

Видно, що в цю гру вкладено багато любові — вона чудова, з душею і глибоким сенсом, дарує справжнє задоволення від гри. Якщо вам сподобалося, обов’язково підтримайте автора купівлею гри — це найкращий спосіб подякувати за його працю і мотивувати робити ще більше прекрасних проєктів!