The Witness

Not sure how recent reviews dropped to just Mostly Positive, but let's hope this goes some way to fixing whatever that glitch in the universe was. Excellent game

[b] The Witness. Мистецький шедевр, але не шедевр геймдизайну [/b] The Witness — це гра-головоломка, яку я б скоріше схарактеризував як exploration puzzle (дослідницька головоломка). Перед нами відкритий світ, яким потрібно бігати, вирішувати загадки, і все це для того, щоб... щоб що? Саме в цьому, на мою думку, полягає головна проблема гри — її геймдизайн. Одразу зазначу, що нижче викладені мої власні думки. Я не є експертом і не беруся стверджувати, що гра об'єктивно погана чи хороша. На мою думку, геймдизайн тут не є цілком вдалим, адже в кожного виробу має бути мета. Яка ж мета у The Witness? В ідеалі це має стати зрозумілим після фіналу. Але ні після звичайної, ні після секретної кінцівки ясності не додається. Можна сказати: "Це все заради процесу і задоволення!". Але ж ні. Загадки не відрізняються великою унікальністю. Звичайно, є хороші ідеї, до яких складно додуматися, і багато різних концепцій, але загалом завдань у грі близько п'ятисот, а унікальних типів — на око, десь двадцять. Відповідно, всі існуючі пазли поділені між цими типами. Звісно, одна концепція може вдало перевикористовуватися, і ти отримуєш задоволення від того, що мислиш і розгадуєш загадку... але згодом питаєш себе: навіщо? Для прикладу можна згадати The Talos Principle, на яку The Witness ніби намагається бути схожою. Це теж філософська гра, але там ти відчуваєш прогресію і розумієш мету. У The Witness ти залишаєшся сам на сам із собою. Можливо, це одне з послань — "бути наодинці з собою" — і воно дає чудовий простір для роздумів. Проте для гри-головоломки така концепція далека від ідеалу. Через це багато гравців можуть стикнутися з проблемами вже на початкових локаціях. Чому? Бо в грі немає класичних туторіалів. Точніше, вони існують у вигляді легких пазлів, які дають зрозуміти концепцію певного типу загадок. Але проблема в тому, що ці навчальні етапи можуть знаходитися на зовсім іншому кінці острова! Щоб це усвідомити, треба мати неабияке терпіння: оббігати всю територію, і якщо щось не виходить — нотувати для себе, де знаходиться незрозуміла загадка, щоб повернутися до неї після знаходження туторіалу. Особисто до мене це розуміння прийшло лише після середини проходження. Тобто, першу половину гри я собі зіпсував, сам не знаючи цього. Це не заборонено — тут кожен обирає для себе шлях самостійно, але все ж, було б непогано якось підказати, що свобода — це задум, і ним треба скористатися. Другий сумнівний момент — аудіологи. Вони теж дають простір для думок, але до кінця не зрозуміло, навіщо вони взагалі потрібні. Це виглядає як набір рандомних цитат. Виникає відчуття, ніби гра лише намагається натягнути на себе філософський прикид, не будучи такою насправді. Третій мінус, який я можу зазначити — це анімації. Тут треба бути дуже терплячим, адже в грі жахливо повільні анімації будь-якої взаємодії. Хоча, можливо, це було зроблено навмисно, щоб відповідати загальному медитативному настрою. І наприкінці списку недоліків я б хотів повернутися до самих пазлів. На відміну від The Talos Principle, коли в мене щось не виходило і я зрештою бачив правильну відповідь, у мене рідко виникала думка: "А-а-а, так ось як це працює!". Навпаки — найчастіше хотілося лише подумки вилаяти розробників. Але попри все вищесказане... я щиро рекомендую цю гру! Мої загальні враження залишилися напрочуд позитивними. Острів тут просто неймовірний — власне, тому заголовок відгуку звучить саме так. Художники виконали колосальну роботу: я не можу сходу пригадати інший проєкт, який би настільки сильно врізався в пам'ять своїм яскравим, продуманим та загадковим світом. Можливо, у цьому і є сенс? The Witness сприймається радше як гра про піше дослідження прекрасної симуляції, а пазли — це лише спосіб надати цьому дослідженню хоч якогось сенсу. Цю красу важко описати словами; достатньо сказати, що за 20 з гаком годин проходження я зробив понад 100 скріншотів! І знову повертаючись до пазлів: хоч я і критикував їх раніше, варто визнати, що гра має й справжні шедеври. Багато з них просто неперевершені, особливо ті, де потрібно безпосередньо взаємодіяти з оточенням та перспективою. Сама гра стала для мене явищем, яке важко осягнути розумом, але в якому відчувається щось беззаперечно прекрасне. Я вважаю, що цей досвід варто пережити хоча б раз. Крім того, я знайшов у ній те, чого мені давно не вистачало. Як я вже казав, я не затятий геймер і зазвичай оцінюю ігри саме за атмосферою: якщо вона мені подобається, решта відходить на другий план. Пам'ятаю, в дитинстві я читав журнал "Шпіль" і роздивлявся кадри з гри The Legend of Grimrock 2. Мене дуже захопив той загадковий і різноманітний світ, хоча в саму гру я так і не пограв — не мій жанр. Проте відтоді я підсвідомо шукав проєкт зі схожою атмосферою: відкритий для дослідження світ, сповнений таємниць. The Witness подарувала мені саме ці емоції. Говорячи про візуальну спадщину, на думку спадає Minecraft. Хоча й обидві гри мають біоми, засновані на реальній природі, але все ж у мене склалося враження, що студія Mojang свого часу сильно надихнулася візуальним стилем The Witness, що точно пішло їм на користь. Щодо справності гри — грав на максимальних налаштуваннях, 60 FPS було точно, без фрізів. Характеристики свого ПК прикріпив до відгуку. Підсумовуючи, можу сказати одне: у це варто пограти. The Witness — як картина з музею, але інтерактивна. Цілком можливо, що ця гра виявиться зовсім не для вас. Але якщо ви зловите її ритм і вона вам підійде — ви точно не пошкодуєте. Принаймі, зможете знайти багато цікавого для себе і приємно провести час.