Submansion

You find yourself in a mansion looking for an invaluable item with the aid of the KeyKeeper and meet some very interesting and strange characters along the way. [h2][u]The Gameplay[/u][/h2] [i] Save at all the choice points to reload and go back easily to get some achievements. [/i] When you first enter the game you are faced with a mysterious red door. After hearing some voices (well reading some mysterious voices) you enter the door. You find yourself in the entryway of what appears to be a mansion with two sprawling staircases on either side. The novel has interactive elements to it (point and click) that you engage with at certain points in the story as well as several mini games, some which were interesting and some I found more frustrating. The mini games, mainly the one where you mimic the dance pattern, need to be able to be skipped. [i]Mini games and puzzles in visual novels should never stop the progression of the story if a person is unable to complete it.[/i] It took me a while to get through that mini game and left me feeling frustrated. [h2][u]The Story[/u][/h2] The main character (who in my play through was referred to as Snitcher), is very insulting towards the KeyKeeper in the first half of the novel, always telling her she is stupid and berating her for crying. Some responses the reader can choose can be less rude than others but overall the main character was highly unlikeable for the first few chapters. Things start to soften a bit after this point and you develop an understanding of their behaviour later in the story. The story, for a good portion of the time, is disjointed. You're meeting a lot of very strange characters, solving their riddles and going through this mansion room by room to collect the keys that the KeyKeeper lost. The narrative is not fluid. In part, I believe,on purpose, and partially due to the translation to english. I found the flow of the story moved much better in the last couple of hours. Truthfully this is not a story that is easy to review. The main character makes a revelation at the end and in turn, so does the reader. What the reader walks away with or their understanding is going to be different for everyone. [h2][u]Settings & Extras[/u][/h2] Settings & extras include; audio controls, text speed, auto-forward time, display mode, language and the option to skip unread text. There are plenty of save slots and the hud can be hidden to take captures. [h2][u]The Visuals & Audio[/u][/h2] The novel's soundtrack is piano melodies that fill the atmosphere, not intrusive and provide a laid back feel to most of the story (the kind of music you’d hear in a piano bar). There is no use of ambient sounds or voice acting. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3547843225 https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3548327403 The sprites are well done with animated moving parts such as eyes blinking or arms moving. The backgrounds look hand drawn but are not as polished looking as the sprites. When you are able to interact with elements in the space, items that you can interact with will have a shimmering outline when hovered over them. [h2][u]Thoughts & Experience[/u][/h2] The main character's behaviour is rough and unsavoury for the first couple of hours but you will gain an understanding of why that is if you stick with it. The story is strange, the characters you meet are creative yet unsettling and for most of the novel you're not really sure what is going on. There is certainly a dark undertone to the novel with some notes of hope and renewal in the true ending. 🗝️ [hr][/hr] Otome Lovers wishes to thank [i]Hrybochky studio and Shreibikus[/i] for providing a review copy for this game. [quote]Please follow our curator page, [url=https://store.steampowered.com/curator/4680120/]Otome Lovers[/url], if you'd like to see more reviews like this one! [/quote]

Гра від початку бережно кладе до свідомості багато питань штибу «Що в біса тут відбувається?» і так майже до кінця гри. І це той тип дивакуватості, який мов качкодзьоб, коли до певного часу тобі ще хочеться розібратися, але потім ти бачиш отруйні шпори і запитуєш себе «Для чого це?» Я доволі довго чекала, аби дізнатися правду, і от нарешті отримала таку нагоду... Історія претендує всіма силами на алюзійність, таємничість, ігри з простором і часом, формами і СЕНСАМИ. У нас є 10 кімнат і в кожній з них свої чудернацькі правила для отримання ключа. А отримати ключ можна лише пройшовши міні-гру кожної кімнати (О, і тут є воістину цікаві механіки, як от у Ванній кімнаті, Бальній залі та Спальні). Музика чудово доповнює настрій кімнат, а інколи взагалі формує його, перебираючи на себе значну частину уваги. Кат-сцени теж заворожують, видно що для них було приділено вдосталь уваги. Але й не самі лиш вони... спрайти деяких персонажів дивинно-чарівливі (а інколи просто чарівливі). Але «сценарій», те як вона скомпонована – лишає по собі все те ж питання «Для чого це існує? Навіщо ми це читаємо? Невже Ісус помер задля того, щоб ми тепер страждали читаючи такі історії?» Відповіді для себе я не знайшла. Але можливо ТОБІ вдасться (Напиши, якщо вдалося). Успіхів у розгадуванні таємниці!

Загалом. Як на мене - це найкраща українська візуальна новела, яка отримала свій реліз в Steam, на даний момент. І нарешті у всіх і у мене з'явиться можливість дізнатись, що все ж сталось з персонажами цього приємного і дуже унікального всесвіту. Я отримав купу позитивних емоцій в процесі читання перших двох розділів. Спрайти персонажів дуже різні і унікальні, діалоги (особливо фрікових персонажів) дуже живі і органічно підходять їх характерам. Музика дуже сильна починаючи з головного меню. Це дуже якісний крок вперед на фоні всього, що ми бачили до цього. Сюжет захоплює і змушує занурюватись в нього далі і далі, а атмосфера приємно грається з тобою перемикаючись між буденно-милими задачами і якоюсь загальною таємницею, яку ми зможемо дізнатись тільки згодом. Дуже дякую розробникам!!! Продовжую далі кайфувати.

Доволі приємна в багатьох елементах гра. Награв десь годину й час пролетів непомітно. Цікаво слідкувати за персонажами та тим, як розвивається сюжет. Приємно, що є геймплейний елемент, що є досить рідкісним явищем для візуальних новел. Переваги: приємна мальовка (висока деталізація персонажів, наявна проста, але доречна анімація, гарні фони, майстерна робота з кольором), цікавий сюжет, наявність інтерактивних елементів та загадок, які дійсно вимагають від читача думати та уважно читати діалоги. Недоліки: музика не запам'ятовується. Неінтуїтивне головне меню, де якщо не зберігся при першому проходженні, складно знайти, як розпочати нову гру. Може є інші зауваження, але не хочеться їх шукати. В цілому, мила історія від команди, яка любить візуальні новели. Чекати від неї рівня Хігураші не варто, але вона й не претендує на класику всіх часів. Колись команда напише свій Магнум Опус, а наразі вони ще вчаться. В них це чудово виходить!

Незвичайно-надзвичайна візуальна новела з деякими геймплейними елементами від українських розробників яка залишила приємні враження після проходження. Музика в грі доволі якісна і приємна та створює потрібну атмосферу. Персонажі колоритні і унікальні , особливо з точки зору дизайну. Сюжет дещо абстрактний, як і діалоги персонажів, що може не всім сподобатися, яле загалом грати було цікаво , завжди хотілося дізнатися що чекає в наступній кімнаті і чим усе закінчиться. Також сподобалося що у грі є вибори які впливають на сюжет і те як відбувається розвиток "головного героя" протягом історії. Хотілося би бачити більше таких оригінальних і незвичайних проектів від наших розробників у майбутньому!

Багатообіцяючий задум із красивим сюрреалістичним стилем і гарним саундтреком, на жаль, розсипається під плутано-графоманським підходом до структури часу, яка перетворює потенційно цікаву подорож у лихоманкову гарячку без грамотної будови часу. Цю глибинну помилку можна порівняти з Білим Кроликом із Аліси, який би замість поспіху навпаки, спізнювався.

There's a lot of emotion in this story and plenty to think about afterward. Honestly, I think I need to replay it because the ending kinda melted my brain, I can't even put into words how I feel right now. The game constantly drops hints about what's really going on, because the other characters clearly know everything, while you and the protagonist are just kinda tossed into this mess with zero context. Your only goal is to push forward and find something incredibly important, except you have no idea what it is, who you are, or why you’re even here, but yeah. And there's really a lot going on here. Every chapter, every room - everything's so different that you have no idea what's coming next or what you and the main character will have to deal with this time. Sometimes it's calm and peaceful, right, but only sometimes. Don't wanna spoil anything. The second main character, Keykeeper, kinda annoyed me at first, but I love how the story explored her character more, especially after the third chapter. The same goes for Snitcher. Honestly, most of the characters are fantastic. They might actually be one of my favorite parts of the game. Oh, and I kept spotting references, now I’m wondering how many I missed. Another reason to replay I guess

[h1] Злодюжка в Країні Див [/h1] Submansion - гра, що виходить за рамки свого жанру. Вам доведеться вирішувати загадки, збирати до купи розбиті речі та намагатися не з'їхати з глузду у світі, де навіть у ваших думок не вистачає клепки в голові. [h2] Сюжет [/h2] Історія розривається повільно, час від часу підгодовуючи вас важливими зачіпками. Крізь сюрреалізм, жарти та міркування героїв ми бачимо сумну, часом болючу пригоду. Одного проходження буде замало, щоб оцінити всі тонкощі та скриті натяки, якими просочений текст. [h2] Персонажі [/h2] За 10 кімнат ти звикаєш до яскравих персонажів (мова йде не тільки про головних героїв), і прощання з ними залишає по собі пустку. Посилює враження неповторні дизайни - таких часом прибацнутих, а часом чарівних істот ще варто пошукати! [h2] Геймплей [/h2] Маленькі квести є в кожній кімнаті, і часом змушують твої руки нервово бити по клавіатурі, добираючи правильний ритм. Кожна гра уніальна, проходиться швидко і не заважає зануренню в історію. [h2] Візуал та музика [/h2] Вау! Дизайни кімнат, персонажів, інтерфейс - все виконано на найвищому рівні. Є чимало крутих звуків: годинник дзвенить, арфа грає, котик муркотить. Музика доповнює кожну кімнату, і як і вся новелла загалом - сповнена сумом та меланхолією. [h2] Висновок [/h2] Гра не для всіх. Більшість часу ти не будеш розуміти, що відбувається на екрані. Проте пройшовши до кінця, ти не жалієш ні про що. Часом весело, часом ти просто розглядаєш фони та поринаєш в атмосферу маєтку, що роз'їдає тобі мозок. Кінцівки (а їх тут декілька), викликають щирі емоції та смуток. Смутком, власне, пронизаний весь Submansion. P.S. Відсилки! Їх купа, а я, певно, не помітив і половини... P.P.S. Маслюк - наш кандидат!

Не так давно побачив цю гру у рекомендаціях. Дуже радий, що український геймдев розвивається, та й віха вн тільки кріпне. Дякую розробникам за нагоду пограти у дещо цікаве. Хоча на момент написання ще не пройшов її, але із задоволенням це зроблю. Наснаги у майбутніх творах!

Поки виглядає цікаво, але основна мелодія в гостинній (початок гри) здається трохи непідходящою. Не знаю, викликає відчуття, ніби ми в кафешці. В любому випадку, це не критично і не дратує. Головний герой на початку мабуть навмисно прописаний так, щоб далі йому було куди розвиватися. Трішки це нагадало Окаріна з Брами Штейна, тому поки очікую, що так і буде, але що вийде насправді - ще побачу. Ключниця класна. Як прочитаю новелу до кінця, то оновлю відгук, маючи в голові вже повну картину історії. P.S.: Прочитав та отримав в результаті кращі враженні, ніж очікував від початку. Також я [spoiler]вгадав з тим, що гг з часом ставатиме менш дратуючим[/spoiler]. Кращим персонажем була і залишилася - Ключниця. В історії присутні купа колоритних персонажів, більшість з яких добре запам'ятовуються й мають, так звану, свою "хвилину слави". Також я прихильник того, аби персонажі активно між собою взаємодіяли та не топталися на місці в історії. Submansion під це підпадає, тому історія відчувається досить насиченою та цікавою, аби було бажання дізнатися, чим усе закінчиться. З музикою та звуками теж стало краще, у порівнянні з першою кімнатою. Деякі деталі, пов'язані зі звуками, добре запам'яталися. В цілому, історія сподобалася. Трішки не вистачило наявності озвучки. На мою думку, з нею персонажі відчувалися б ще краще (якщо уявити якісну озвучку). Звісно то питання можливостей та фінансів, тому розумію рішення розробників. Трохи шкода, що гра отримала менше уваги, ніж заслуговує. тому сподіваюсь, що з часом вона все ж стане успішною та більш відомою серед гравців та поціновувачів візуальних новел.