Return of the Obra Dinn

👍

久仰大名，两天花了将近八九个小时推完了一遍，不得不感叹作者的水平之高。虽然故事总体上已经偏向于超自然事件，但在逻辑上还算是讲得通。尤其是刚过新手教程的时候，看到船长夫人死亡的场景还是很震撼的。游戏本身正反馈给得很足，再就是其音乐相当契合（海上士兵那一章节，懂的都懂），对于整个游戏体验有着非常正向的提高效果。而且说实话，每次找到三个人确证的时候，就会有一种成就感。不过有几个水手实在是很难分辨（后来看攻略才知道可以看鞋子分辨几个中国人，本人当时纯靠猜，无敌了）。

想忘掉一切再玩一次的游戏，太精彩了

wonderful game for people smarter than me.

我应当忘掉这一切，重新游玩这伟大的作品

夯

Події розгортаються у 1807 році. Торговельне судно Британської Ост-Індської компанії під назвою "Обра Дінн" вийшло з Лондона у 1802 році з 60 людьми на борту, але зникло біля мису Доброї Надії. Через 5 років пошкоджений корабель раптово дрейфує до англійського порту Фалмут — без жодної живої душі на борту. Ми граємо за страхового інспектора лондонського офісу компанії. Завдання — піднятися на борт "корабля-привида" та провести повне розслідування, щоб з'ясувати долю кожного пасажира та члена екіпажу для відновлення справедливості і правди. Феномен одного автора. У 2013 році геймдизайнер-одинак Лукас Поуп ультанув грою "Papers, Please" (дуже раджу до ознайомлення, а краще проходження), перетворивши рутину прикордонника в будці на напружену психологічну драму. Коли у 2018 році вийшла Return of the Obra Dinn, стало зрозуміло: Поуп не просто створив чергову хорошу гру, він переписав правила детективного жанру. Гра миттєво занурює у густу атмосферу таємниці, де замість екшену, піу-пау, занудства, гравцю пропонують найпотужнішу зброю — власний розум. Але це не точно. Візуальний стиль — монохромний жах. Перше, на що звертаєш увагу — радикальний візуальний стиль. Гра використовує 1-бітну монохромну 3D-графіку, яка імітує візуал перших комп'ютерів макінтош. На перший погляд, така картинка здається застарілою, ріже око, але, як на мене, це геніальне художнє рішення. Відсутність кольорів і деталей змушує уяву та уважність працювати на повну силу. Геймплей. Головна цінність гри - абсолютна чесність із гравцем. Більшість сучасних ігор звикли водити за ручку: тут підсвіти докази, тут поставити маркер, чи мати хоч якісь підказки від головного героя. Лукас Поуп викинув усе це на смітник. У нас є лише магічний годинник Memento Mortem (пам'ятай про смерть), який показує застиглу сцену смерті, та бортовий журнал. Щоб дізнатися долю 60 людей, доведеться бути справжнім слідчим: вслухатися в акцент, рахувати номери гамаків у кубрику, вивчати національний одяг та родинні зв'язки. Гра підтверджує здогадки лише тоді, коли правильно вказано долі трьох людей одночасно. Це виключає елемент банального вгадування та дарує неймовірний, ні з чим не порівнянний ефект полегшення і гордості, коли заплутаний пазл нарешті складається в голові. Коли ми активуємо годинник біля останків, гра переносить у момент смерті людини. Тут криється головна фішка: тривимірна картинка навколо повністю статична. Ми опиняємося всередині застиглого стоп-кадру — своєрідного тривимірного знімка катастрофи. Час зупинився, кулі замерзли в повітрі, а на обличчях героїв зафіксувалися останні емоції. Гравець може вільно ходити всередині цієї тривимірної кімнати, розглядати під будь-яким кутом і шукати приховані деталі, але ніщо навколо не рухається, окрім нас. Принцип побудови сюжету. Історія гри рухається не за хронологією, а з кінця, досліджуючи останні хвилини життя екіпажу. Нас кидають у незрозумілі події, і чим далі, тим гірше, де ми відновлюємо хроніку спалахами рухаючись від однієї смерті до іншої, всі вони пов'язані. Через короткі діорами смертей розробнику вдається розкрити характер багатьох персонажів: від боягузливих пасажирів до героїчного капітана. Це історія про те, як швидко цивілізовані люди втрачають людську подобу перед обличчям невідомого страху та жадоби багатства. Аудіодизайн. Оскільки візуальний стиль гри мінімалістичний, звук бере на себе половину атмосфери та це ледь не єдині докази в певних місцях. Перед кожною сценою смерті екран гасне, і кілька секунд аудіо: скрип дерева, шторм, крики, брань чи фатальний постріл. Саундтрек, написаний самим автором, заслуговує на окремий респект. Важкі оркестрові мотиви, що супроводжують відкриття нових смертей, створюють неймовірний саспенс і відчуття задоволення. Цікавий історичний факт Візуальна модель та конструкція "Обра Дінн" не вигадані з голови. Його корпус, палуби та щогли повністю скопійовані з реального британського військового фрегата HMS Leopard (побудованого у 1790 році). При цьому сама історія корабля-привида натхненна легендарною загадкою судна "Марія Целеста" (Mary Celeste), яке у 1872 році так само знайшли посеред океану неушкодженим, але без жодної живої душі на борту. Поуп просто взяв реальну історію і загорнув її у містичний детектив. Особисте проходження. Я знайшла її випадково: хоча вже була знайома з Papers, Please, про "Обра Дінн" взагалі нічого не чула. Трейлер буквально викликав емоції та думки: "Ого, що це? Чому така графіка? Що взагалі треба робити?". Візуальний стиль зачепив в першу чергу. Здавалося, просто 1-бітна картинка, але так вдало і стильно. Спочатку це трохи напружувало очі, але дуже швидко звикла. Перші хвилин 10 я взагалі не розуміла, що треба робити, що відбувається. Це повертаючись до того, що гра нікого не веде. Треба вмикати свої шестерні, покриті пилюкою. Навіть злилася, та думала повернути гру, але добре що змусила себе думати. І абсолютно не дарма, кожна хвилина була того варта. Історія "корабля-привида" настільки затягнула, що відбувся майже марафон на 8 з гаком годин. Я відкладала стімдек з думкою "на сьогодні досить". Але вже через декілька хвилин поверталася до гри, бо не давали спокою думки, а чому певний персонаж помер так і як його звати, не можна так лишати, я маю знати правду! Спочатку, на перших 10-15 жертвах, проходження йде доволі легко, але це найбільша брехня за всю гру. Чим далі — тим гірше, і це стосується не лише долей людей, а й самого розуміння сюжету. Всі смерті так чи інакше пов'язані між собою, і виходить така собі "трупна матрьошка". Заходиш в спогад однієї смерті, а там друга, третя і так далі. І вже згодом починаєш розуміти, що взагалі не пам'ятаєш, з кого все почалося і хто всі ці люди. На фіналі гри я дійсно сиділа з відкритим ротом. Я здогадувалася, хто причетний і хто дав нам годинник, але те, як усе виявилося насправді, і як саме це було зроблено, щоб ми змогли повернутися в особливий розділ спогаду-смерті — це просто геніально. Мені більше немає чого додати, бо за всіма параметрами детективної гри, та й просто гри — це 10/10. Всім раджу, та навіть агітую!