Othercide

打开，玩了几个小时，然后再也不想打开了

Сложна - но как шикарно выигрывать! Какой же шикарный саунтрек при борьбе с Дитя.

Vraiment pas mal. Le système de combat est plutôt classique mais se révèle stratégique lors des combat de boss. L'histoire est OK. L'OST par contre est vraiment incroyable.

weirdly its not the roguelite aspect thats ass, its the core turned based tactics gameplay, especially in the late game

Um jogo de estratégia em que você tem que aceitar a derrota e aprender os movimentos dos oponentes. Embora a história não seja complicada, ela é bem integrada com o jogo sendo desbloqueada conforme você mata novos inimigos e completa achievments.

Для мене Othercide — справжній діамант, який ледь не сплутав із звичайним каменем через невдалий старт та незручний інтерфейс. Розробники, ймовірно, намагалися адаптувати управління під геймпад, але на практиці система вийшла незручною для всіх. Під час бою вибір здібностей здійснюється через список у правому верхньому куті: спочатку обираєш вміння, потім — ціль курсором. Це затягує процес, тому відчувається потреба у гарячих клавішах. Проте гра ніяк не повідомляє про їхнє існування! Випадково я дізнався, що можна використовувати цифри, відповідні до порядку здібностей у списку, але звикнути до цього так і не вдалося — позиції вмінь постійно змінюються через додавання нових елементів (наприклад, кнопки втечі в місіях). Це зсуває нумерацію, що вносить плутанину. Інтерфейс головного меню також має проблеми. З часом, коли з’являються десятки «спогадів» (поліпшень для здібностей), їх перегляд стає мукою: вікно для вибору замале, немає фільтрів, сортування чи пошуку. Наприклад, можна інкрустувати здібність +25% шкоди, а потім виявити, що в надрах списку був спогад із +30%. Вступний тренінг через першу бійку виглядає відірваним від реальності: нам дають персонажа зі здібностями, які стануть доступними лише через десятки годин гри. Набагато логічніше було б показати бойові механіки на прикладі базових «дочок», а епічну битву матері — у формі катсцени. Гра пропонує два рівні складності: полегшений (знезцінює ключову механіку жертвопринесень) та рекомендований. Останній — ідеальний баланс між викликом та справедливістю. На відміну від інших «рогаликів», тут прогрес не вимагає макс. рівня персонажів: навіть останній бос може бути переможений завдяки тактиці, а не «прокачці». Полегшений режим, навпаки, знищує атмосферу — регенерація 50% здоров’я після бою робить жертви безглуздими. Головна ідея — жорсткий вибір між життям союзниць та перемогою — реалізована геніально. Наприклад, можна відновити здоров’я однієї «дочки», вбивши іншу того ж рівня, або використати здібності, що віднімають HP. Це створює напругу та емоційну вагу кожного рішення. Похмура стилістика (чорно-біла графіка з акцентами кольору крові) та мінімалістичний сюжет, що збирається з уривків діалогів і артефактів, підкреслюють атмосферу безнадії. Основний мінус — недостатнє різноманіття. Карти, вороги та їх розміщення швидко запам’ятовуються, що зменшує інтерес до повторних проходжень. Сюжет теж не вражає глибиною, але механіка «збирання пазла» з фрагментів історії додає цікавості.

ART