Nine Sols

very good combat mechanics and good existential story

Juegazo, me arrepiento de no haberlo jugado antes

meu filho shuanshuan

Nine Sols is a gem. Definetly my top 3 games of all time. The funny thing is, I didn't like Hollow Knight which is too a metroidvania game - it just wasn't for me. But Nine Sols stole my heart with how good the gameplay is, how beautiful the game looks and how interesting the plot is. GAMEPLAY: Nine Sols is like Sekiro but with cats. You fight by parrying your opponents attacks and then stricking back with your sword or your special ability. There are: parryable attacks, parryable ranged attacks, attacks you can dash through, attacks you "can't" parry (both melee/ranged if I'm not mistaken), attacks that you parry by jumping before getting hit and more. I was playing on controller and It was best experience I had playing on controller (just good keybinding I guess). About how hard the game is - I had huge problems with some mini bosses but eventually managed to beat them (some are REALLY hard to beat). But overall and for main bosses the game is balanced and you actually need to learn how to fight bosses (but it's a lot of fun!). You can defeat them in your first try if you have good reflex and memory but they will prob take a few tries. When fighting bosses I really saw that devs made the game for gamers - none of main bosses felt the same and even brought new interactions/mechanics. PLOT: I'm not gonna spoil anything but just know the main plot is about betrayal and also our main character is not 100% good either, everyone has their own motives. GRAPHICS/MUSIC: Just amazing, what can I say. 11/10. CONCLUSION / TL;DR: Do I recommend it? Of course, It's a work of art and a love letter to gamers.

es un tipo holou knai, muy bueno

[h1]Дао, сталь та ціна вічного життя[/h1] [b]Nine Sols[/b] — це не просто стильний екшн-платформер. За ширмою динамічних боїв та прекрасної мальованої графіки прихований неймовірно глибокий сюжет, що порушує важкі філософські проблеми, над якими так чи інакше замислювався кожен із нас. [h1]Ідеальний гібрид: Hollow Knight зустрічає Sekiro[/h1] У грі філігранно продумані як бойова система, так і побудова білда персонажа. Тут є величезна кількість інструментів і мікромеханік, які ідеально синергують між собою. Усе це підкріплено блискавичними анімаціями, гнучкою кастомізацією і, що найголовніше — [b]усьому цьому є реальне застосування[/b]. Розробникам вдалося створити справді видатний гібрид [b]Hollow Knight[/b] та [b]Sekiro[/b], який, не побоюся цього слова, вийшов кращим за обидві гри разом узяті. Боси тут надзвичайно складні, а битви з ними — тривалі та напружені. Тут чудово працюють різні стилі гри, не потрібні витратні матеріали для використання протеза, а повітряні бої з літаючими ворогами зроблені максимально адекватно. Гра змушує утилізувати абсолютно всі механіки, які вам дають — як у сутичках із босами, так і під час платформінгу та дослідження локацій. [h1]Живий світ та цінність кожної знахідки[/h1] Кожен персонаж тут має власний характер і багатий бекграунд, що розкривається через розмови. Майже кожне повернення до хабу супроводжується новими подіями. Те, що в будь-якій іншій грі було б сухим повідомленням на кшталт «ваше ХП підвищено», тут [b]призводить до нового діалогу[/b], який ще глибше розкриває героїв та їхні взаємини. Окремою сильною стороною є поступова подача сюжету. Гра не душить тебе тоннами лору в перші години. Ти дізнаєшся історію крок за кроком, від локації до локації. Тут справді цікаво читати кожну репліку чи випадкову записку в кутку. У фіналі гри ти об'єднуєш ці знання в єдину цілісну картину, і чим більше ти дізнаєшся про минуле цього світу, тим сильніше усвідомлюєш усю його трагічність. [h1]Рефлексія та мораль: хто ти – рятівник чи монстр?[/h1] У процесі цих діалогів гра показує не лише розвиток стосунків, а й еволюцію самого головного героя. Спілкуючись, він неодноразово рефлексує: чи правильно він чинить, [b]чи не є він тим самим лиходієм[/b], влаштовуючи таку криваву різанину, нехай навіть і заради шляхетної мети? Запитання на кшталт [i]«а як би ти вчинив на моєму місці?»[/i], які герой ставить своїм співрозмовникам, насправді майстерно адресовані самому гравцеві. Nine Sols безжально ставить перед нами складні питання. Чи має вічне життя хоч якусь цінність, якщо розплачуватися за нього доводиться абсолютною самотністю? Чи можна виправдати жахливі вчинки, якщо вони здійснюються заради «загального блага»? І де саме пролягає тонка межа між рятівником та злочинцем? [hr][/hr] [h1]Підсумок[/h1] Завдяки такому підходу до наративу ближче до фіналу ти починаєш щиро переживати не лише за долю головного героя, а й [b]за весь світ Nine Sols загалом[/b]. І це найголовніший показник того, що сюжет дійсно вдався. Це шедевральна гра, яка поєднує в собі еталонний геймплей, вивірений левелдизайн та зрілу, глибоку історію, що залишає по собі дуже потужний післясмак.

jogaço