Mirror's Edge™

the mechanics are rough around the edges and the story is there so we can say that the game has a story. still, it's the parkour game we all know and love that allowed the second one to be the mechanically superior collect-a-thon that it is. worth.

Y2K aesthetic si fuera un videojuego. No me quejo, el gaming mainstream era mejor hace 20 años por cosas como esta. Ahora lo más único que vas a probar de estudios triple A es un emocionante juego de acción en 3ra persona con cámara al hombro y gameplay basado en combos y/o parries, humor de Marvel y cinemáticas cada 5 minutos de gameplay. Está prohibido tener estilo, y en este contexto juegos como Mirror's edge brillan más que nunca. Un juego de parkour en 1ra persona sin pretensiones hecho exclusivamente para molar mucho, con un estilo de arte impecable que rechaza la obsesión por el detalle para dar algo minimalista y reminiscente de corrientes estilísticas de principios de los 2000s. Una pena que para nada hicieran una secuela en 2016, habría tenido mucho potencial, pero supongo que nos quedaremos sin conocerla.

One of the best platformers of all time. Soundtrack is perfect. Art style and atmosphere is unmatched by almost any other game. Gameplay is successful at building it's levels around the simple core game mechanics.

Отличные воспоминания из детства

Что я всегда думал: "Ну, это такая старая игра про весёлый паркур". Что оказалось: чаще всего это пространственная головоломка, где тебе нужно понять, куда идти. Причём даже подсказка в виде поворота экрана к следующей цели не всегда помогает (а иногда отключена). Понравилось, что уровни и секции паркура не ощущаются рутиной: оформление сильно отличается, дизайнеры явно постарались сформировать разнообразный опыт. Обычно игра не даёт расслабиться: за тобой гонятся, атакуют или ты бежишь за кем-то — это стабильно даёт приятное ощущение напряжённого действия. Но даже на нормальной сложности (а выше выбрать нельзя изначально) игра довольно непростая: умрёте и не раз. И это не всегда связано с противниками: к сожалению, управление несколько устарело, и персонаж периодически делает не то, что ожидаешь. А прыжок и подкат на геймпаде на бампер и курок... это, конечно... решение уровня 18+. Арт-стиль — класс, приятный минимализм. С помощью цвета подсказывают, куда идти (а иногда специально — нет). Причём цветовые маркеры органично вписаны в окружение: красным цветом помечены не только нужные объекты, но и некоторые поверхности вокруг. Ещё запоминается падение — оформлено реалистично и пугающе. Интересно, что атмосфера мне напомнила Half-Life: тоталитаризм, преследующие тебя оперативники, перемещение по вентиляциям, смесь экшена и головоломок, ну и графика своего времени. И ещё чувствуешь себя героем фильма "Беги, Лола, беги" по понятным причинам. Не удивлюсь, если авторы вдохновлялись обоими произведениями. В общем, достойная игра, стоит попробовать, но будьте готовы к сложностям и тугому, иногда бесящему управлению. Кстати, у игры есть продолжение — Mirror’s Edge Catalyst.

Inicialmente queria falar que esse jogo fez uma grande parte da minha infância, então eu amo MUITO esse jogo , mas se vc jogar hoje me dia vc tbm pode gostar do jogo, tem uma história legal, estilo visual dahora p kct muito único , a jogabilidade é boazinha, também tem uns " quebra cabeças" no jogo e a trilha sonora é PERFEITA. Eu recomendo o jogo, mas o preço dele tá caro ent vale mais a pena esperar um desconto se for comprar. queria muito que esse jogo recebesse uma sequência atual 😭😭😭😭

[h1]Mirror's Edge — швидкість, висота, свобода[/h1] Легендарна гра, яка виглядає та грається фантастично навіть сьогодні. Атмосфера тоталітарного міста, зло якого ховається за яскравими білими стінами та хімічно контрастними кольорами його деталей. Кожна локація так і світиться цим футуризмом та широкими просторами. Геймплейно у грі все просто: біжи вперед, не падай і не дай копам себе схопити. Бігати тут треба багато, стрибати — ще більше, і намагатися не вбитися об землю, коли на шаленій висоті тікаєш від гелікоптера. Іноді, звичайно, треба дати бій — тут гра трохи слабенька. Якщо рукопашні прийоми доволі прості (хоча їх і декілька), то от стрільба на сьогодні виглядає жахливо. На щастя, частіше треба саме тікати. Що мені зовсім не сподобалося, так це сюжет, який подається між місіями у вигляді якихось мультиків-коміксів. Майже від самого початку мені вже не було діла до того, хто є хто та що ми взагалі робимо. Яка різниця? Бачиш червону мітку — біжи до неї! А бігати і справді весело. Загалом обов’язково рекомендую придбати на знижках усім та хоча б спробувати цю впізнавану гру з часів, коли ЕА ще старалися (звичайно, не за повну ціну — грі вже купа років, альо!).

[b]Introduction :[/b] Mirror's Edge est un jeu d'action-plateforme à la première personne développé par DICE et sorti en 2008. On y incarne Faith, une « runner » qui transporte des messages clandestins sur les toits d'une ville dystopique aux couleurs éclatantes. Le concept central : ressentir le parkour de l'intérieur, avec une fluidité de mouvement quasiment inédite à l'époque dans un FPS. [b]Ce que j'ai aimé :[/b] [list] [*] 🏃‍♀️ Le système de parkour est encore aujourd'hui une référence : enchaîner sauts, glissades et wall-runs procure une sensation de fluidité bluffante. [*] 🎨 La direction artistique avec ses aplats de blanc, rouge et bleu donne une identité visuelle ultra forte que peu de jeux ont osé reproduire. [*] 🎧 La bande-son signée Solar Fields colle parfaitement à l'ambiance, entre tension et contemplation lors des courses sur les toits. [*] 👁️ La vue à la première personne pousse l'immersion très loin : on voit les bras, les pieds, on sent chaque chute. [/list] [b]Ce que j'ai moins aimé :[/b] [list] [*] 🔫 Les phases de gunplay sont nettement moins réussies que le parkour et cassent souvent le rythme. [*] ⏱️ La durée de vie de la campagne tourne autour de 7 heures, ce qui reste court pour le prix de l'époque. [*] 📖 Le scénario est cohérent mais assez prévisible et raconté à travers des cinématiques animées qui détonnent avec le reste. [/list] [b]Conclusion :[/b] Mirror's Edge est de ces jeux qui valent le détour rien que pour leur concept et leur audace artistique. Même près de 20 ans après sa sortie, courir sur les toits avec Faith reste une expérience unique qu'aucun successeur (même Catalyst) n'a vraiment égalée. Si on accepte une campagne courte et quelques passages de tir maladroits, c'est une pépite à vivre au moins une fois. [b]Note :[/b] ★★★★☆

We call ourselves Runners. We exist on the edge between the gloss and the reality - The Mirror's Edge.

+++