Не можу не зрівняти з першою чатсиною, але на сам перед є переваги перед нею: графіка стала краще, моделі в основному тіж самі, але підтянуті толі полігони, толі освітлення, але візуально краще, геймплейно так само, зьявилаась можливість воювати з двух рук, що дозволило одночастно компінувати зброю, плазміди дуже гарно доповнені, не просто більше демеджу чи часу контролю, а прям якщо переробив, береш фаербол, чи цепну молнію, та іншу фігню. Музика також хороша й чудово вписується в атмосферу.
Чисто технічно друга частина у багатьох моментах перевершила першу та вдосконалила її механіки. Наприклад, злам став більше залежати від реакції, а дистанційний злам дозволяє не ризикувати щоразу, підходячи впритул до турелей чи камер (це на мою думку правильно).
Але для мене найважливішими завжди були сюжет і моральний підтекст. І саме тут гра мене розчарувала.
Від самого початку гра майже прямо говорить, що Маленьких Сестричок краще не вбивати, а самому бути хорошим «батьком». Через це моральний вибір майже не відчувається. У першій частині тебе постійно спокушали силою: гра натякала, що заради виживання можна переступити через власні принципи. Тут же відразу зрозуміло, який варіант правильний, тому внутрішньої боротьби майже немає.
Основна історія теж здалася мені гірше. Якщо перша частина була про падіння цілого міста, боротьбу ідей, свободу, жадібність і те, як люди руйнують власну утопію, то друга майже повністю зосереджується на історії батька й доньки та їхніх взаєминах. Сама ця історія банальна і підійде майже будь куди, але на фоні такого світу вона здається занадто локальною. Мені хотілося більше філософії, більше соціальної сатири й тем для роздумів, як це було в першій частині.
Через це мені не вистачило того відчуття, коли після фіналу ще довго думаєш про ідеї, які хотіли донести автори. У другій частині історія набагато прямолінійніша й більше схожа на особисту драму, ніж на масштабний конфлікт світоглядів.
Також трохи дивними здалися деякі сюжетні рішення. Наприклад, поява Старших Сестричок. Як новий тип ворогів якщо б це були якісь вбивці приспішниці глав гада - пускай, але після проходження в мене виникли питання до логіки світу. Якщо їх можна було створити, то чому за часів Райана не з'явилося щось подібне? А якщо це вже досягнення Лемб, то звідки в напівзруйнованому Восторзі взялися ресурси на нові експерименти, броню та спорядження? Здавалось там один упадок, а не реформація якась. Сюди ж можна віднести й головного героя. У грі пояснюють, що він — стара модель Великого Татуся, але все одно складається враження, ніби старі моделі набагато сильнішими за нові.
Крім того, у другій частині, як на мене, трохи зменшилася значущість Великих Татусів. У першій грі саме вони були центральною фігурою в історії Маленьких Сестричок: ти вирішував їхню долю, а вони були головною перешкодою на цьому шляху. Тут же після порятунку або вбивства Маленької Сестрички майже всю увагу перебирає на себе Старша Сестричка, яка приходить помститися. Через це складається враження, що роль Великих Татусів відійшла на другий план, хоча саме вони були одним із головних символів першої BioShock.
Попри це, сама гра хороша. Якщо оцінювати її як шутер — вона майже в усьому краща за першу частину. Але якщо оцінювати саме сюжет, атмосферу та ідеї, то для мене BioShock 2 значно поступається першій грі.
P.S є доповнення Minerva's Den, і в неї сюжет краще ніж у самої основної історії, краще би розвинули ідею з DLS, так було би взагалі цукерка, але це усього доповнення.
