Through the Nightmares

Гарна гра від українських розробників Through the Nightmares позіціонує себе як гардкорний платформер, що насправді так і є. Велика кількість цікавих рівнів, круті битви з босами. Багато оригінальних механік. Як завжди в таких іграх буває душно, хоча нічого нестерпного. Небагато механік у героя, але зроблені добротно. Сподобалась опція зменшення персонажа, змінюється не тільки розмір, а й вага що дозволило грі додатково розкритись в механіках оточення. Візуал приємний, музикальних композицій мало, але вони доволі непогано підходять рівням. З мінусів хочется сказати про"слизькі" платформи, коли персонаж наче застрибнув, але його зіштовхує вниз, дуже часто бувало таке. Іноді візуальні проблеми 3д, особливо це видно на пацюках, що біжать в глибину екрана на деяких рівнях й незрозуміло чи вони вже втекли з платформи, чи ще на ній. Невеликі проблеми з контрастністю перса у великих сценах, це зазвичай битви з босами, важко одночасно розуміти де ти й де небезпека. Особливо у фінальній битві з [spoiler] птахом де купа вибухів, так ще й яскравий колір персонажа забрали [/spoiler]. Трішки багів й велика складність знаходження всіх секретів для досягнень. Не знайшов ще 13 секретів, чекаю на гайди. Проходиться годин за 5-6, якщо захочете зібрати всі предмети, то десь до 8 годин. Гра сподобалась, раджу всім, особливо тим, кому подобаються такі платформери як Celeste чи Super Meat Boy.

Цікавий і помірно складний платформер від українських розробників і з українською локалізацією. Оновлено після повного проходження: Це не помірно складний платформер. Це якесь жахіття:) Останній рівень — це просто жахіття в квадраті. Вдалося пройти десь із 60-тої спроби, і лише після перегляду проходження на YouTube. Це не рівень, а знущання з людей із дальтонізмом :( Я просто не бачу більшу частину всього, що відбувається через кольорову гаму і засилля ефектів:(

Я не вмію в хардкорні платформери, тому ледь пройшов перший рівень. Але ті, хто вміють, кажуть що це гарна гра, тому раджу. Тем більш, що це українська гра.

З цією грою в мене є певна історія. Я її чекав ще з того часу, як на другому Київ Комік Коні був одним з тих хто зміг пройти демку, яку ще називали просто Сендмен, а доведений візуально до пуття був здається тільки перший рівень. Ще пригадую як мене спитали чи грав я в Super Meat Boy, бо якщо так то мені це може сподобатись. Сподобалось, тож я всі ці роки стежив, чекав гру і врешті дочекався. Through the Nightmares це складна, місцями сильно бісяча, та від того досить хороша гра. З плюсів я можу сказати що тут досить непогана картинка, мінімалістична (можна буквально побачити полігони на тому чи іншому предметі), грається все плавно, музика не видатна проте хороша і не дратує. Сюжет тут простий, (хоч остання частина гри і викликає питання що це було таке, та що далі? Що буде тепер?) ви граєте за Пісочну людину яка рятує дітей від кошмарів накликаних Морфеєм. Нічого особливого, проте зовнішній вигляд кожного з кошмарів (особливо в другій частині де вони часто чергуються, а інколи і доповнюють одна одну) та різноманітність пасток не дозволяють засумувати впродовж гри. Крім того в грі є цікава механіка переносних контрольних точок. На рівні ти береш ковбу з піском, та можеш її поставити будь-де і після смерті ти матимеш три спроби закінчити рівень там де ти поставив ковбу, але потім якщо все просрав то починаєш спочатку рівня. Та з іншого боку ти можеш її не використовувати, і зібрати так всі ковби по грі. Проте це вже може багато хто назвати мінусом. Доречі, щодо мінусів то тут я можу сказати, що сам герой часто як та пір'їнка, що перестрибує той чи інший предмет, але при цьому це заважає йому так само часто недострибувати до чогось. Загальна тривалість гри теж не те щоб велика, та як на мене це для когось може бути мінусом, а для когось плюсом. Вирішуйте самі, зрештою головне що тут все міцно збито, та на своєму місці. Ну і крім того я хочу сказати, що третій рівень останньої кімнати це ЛАЙНО СОБАЧЕ!!! Зрозумійте мене правильно, гра важка, й вона вигає від тебе плавності, швидкості та точності. В останніх рівнях, а особливо на босі третьої кімнати тобі взагалі не дають відпочити. Проте це нормально, врешті гра і має бути складною. Але знаєте що? Я від гри вимагаю того, щоб я себе бляха бачив в цей момент! А коли ти біжиш по місцині в якій не можеш зупинитись в пустелі, де все має жовтуватий відтінок, включно з вогнем, а ти при цьому граєш за жовтого персонажа, то чорт забирай який би в тебе не був зір, ти тупо не бачиш де ти та що відбувається. Я переважно там здихав саме від то що взагалі себе не бачив, рівень виглядає гарно, проте він просто жахливий. Обведіть героя, чи зробіть вогні такими щоб ти їх бачив, що небуть, бо на фоні всіх інших рівнів цей абсолютно нікудишній. Ну а ще дратує те що предмети дітей (особливо у третьої дитини) часто в такій сраці що це ще треба постаратись щоб їх дістати, з іншого боку якщо ти це зробив, то хочаб за ними більше не треба йти, як за тимиж ковбами з контрольними точками. В усьому іншому гра мені сподобалась, і зрештою я не дарма її чекав. Through the Nightmares хороша гра.

[h1]Recenzja pięknej choć niedocenianej podróży przez nocne koszmary[/h1] Through the Nightmares to wymagająca platformówka stworzona przez trójkę zapaleńców z Ukrainy, który za temat przewodni swojej gry wziął motyw nocnych koszmarów. Gra kupiła mnie świetnym klimatem, muzyką, obłędną grafiką i bardzo wymagającym gameplayem pozostawiając jednocześnie żal w sercu, że tak mało osób o niej słyszało. [h1]Gameplay:[/h1] Esencją gry są trudne, wymagające platformowe wyzwania. Gra jest bardzo dynamiczna, a śmierć jest naturalną częścią nauki bo nie raz żeby poznać schemat danych pułapek i wyrobić sobie odpowiednią prędkość reakcji będziemy musieli do nich podchodzić kilka, jak nie kilkanaście razy. Dynamika najbardziej wyróżnia Through the nightmares od Celeste, Cuphead i innych precyzyjnych platformówek bo tutaj pułapki czy wszelkie zagrożenia dzieja sie naprzemiennie, a nasz czas na reakcję to zazwyczaj x sekund. Mimo to rozgrywka jest naprawdę przyjemna i na każdym kroku zaskakuję głębią. Gra jest dość rozbudowana, każdy poziom jest bogaty w inne mechaniki jak np elektryczne, antygrawitacyjne, wybuchające pułapki albo pająki ... Tak pająki, są one niesamowicie szybkie, dzikie i uciążliwe, ale ten element ucieczki to coś czego nie widziałem w podobnych grach. Każdy chapter ma swoje poziomy z bossami, ale zazwyczaj tyczą sie tego, że mamy przed jakimś uciec i wówczas na ekranie dzieje sie naprawdę dużo, zwłaszcza że podczas ucieczek twórca często eksperymentuje z perspektywą - bossowie przemieszczają sie między różnymi planami co robi ogromne wrażenie. I choć gra ma naprawdę dużo do zaoferowania w kwestii wyzwań, mechanik, tak nasza postać ma jedynie trzy umiejętności - pierwsza to pomniejszanie sie i wokół tego budowana jest większość zagadek, druga to dynamiczny skok, który pozwoli przebijać sie przez ściany oraz aktywować nowe mechanizmy, a trzecia to umiejętność stworzenia punktu kontrolnego za pomocą flakonu. Poza flakonami mamy też możliwość zbierania wspomnień co jest potrzebne do zrobienia 100% osiągnięć, ale też jest to element poznawania ludzi, których mamy chronić przed koszmarami. Gra składa sie z trzech chapterów, które łącznie są podzielone na 45 poziomów i taka ilość spokojnie powinna nam wystarczyć na co najmniej 8/10 godzin dobrej zabawy. [h1]Fabuła:[/h1] W grze wcielamy sie w postać dobrego ducha Sandmana (albo na polskie Piaskuna), który próbuje powstrzymać Morfeusza - szalonego, skorumpowanego Boga snów przed zamianą dobrych snów w koszmary. Brzmi prosto, fabuła jest jedynie tłem dla całej rozgrywki, ale mimo to jest tu ukryta głębia w postaci walki z własnymi demonami, a w połączeniu z ciekawym klimatem ten minimalizm aż tak nie razi w oczy. [h1]Grafika:[/h1] Trudno uwierzyć, że grę stworzył tylko jeden człowiek. Grafika jak już napisałem na wstępie jest obłędna, bardzo śliczna, ale też głęboka - szczególnie tyczy sie to perspektywy i tła. Nawet na dalekim tle widzimy różne obiekty jak np wiatraki czy cienie, a czasem nawet gra idzie o krok dalej jak wtedy gdy był element jeżdżących samochodów, które przemieszczały sie z dalekiego tła do pierwszego, co wyglądało jakby jechały prosto na nas. Nie wiem jak to dokładniej opisać, ale to było niesamowite. Mimo to, kolory w Through the nightmares czasami wydawaly mi sie zbyt świecące, jaskrawe, ale ciężko jednocześnie stwierdzić czy to problem gry czy może mojej wady wzroku. [h1]Muzyka:[/h1] Gra nie ma bardzo rozbudowanej ścieżki dźwiękowej, ale każdy chapter oferuje inny motyw muzyczny. Muzyka jest tajemnicza, instrumentalna, idealnie podkreślająca motyw koszmarów. Warto też nadmienić, że wiele elementów, pułapek ma też swoje własne dźwięki co działa na plus. [h1]Podsumowanie:[/h1] Gra pozostawiła we mnie bardzo dobre wrażenie. Wciąż jeszcze sporo pracy przede mną żeby ją wymaksowac, ale mimo to jest to jedna z lepszych gier w jakie miałem przyjemność grać w tym roku. Na końcu warto też nadmienić, że twórca dał mi tę grę za darmo, jest to bardzo pozytywny człowiek, który nie raz pomagał ludziom na Discordzie np z rozszyfrowaniem osiągnięć dlatego planuje mu sie odwdzięczyć kupując grę dla kilku moich znajomych. Through the Nightmares zdecydowanie zasłużyło na dużo większą atencję i uznanie.

Файна гра, але потрібно бути готовим, що ця гра кидає виклик гравцю та карає за помилки повертанням на початок рівня. Звісно є можливість 3 рази відродитись де ти захочеш, але не всюди та всього 3 рази. Рівні хоч і не великі, але все одно. Загроз багато та починати спочатку не хочеться. Я був би дуже вдячний розробникам за додавання рівнів складності. Наприклад, нормальний рівень - це той, який є зараз. А легкий, той де ти можеш зберігатися де завгодно і починати звідти стільки скільки треба. Бажано щоб зберігання не залежало від зросту. Я не шукаю викликів в іграх, але ця гра мені дуже сподобалась візуалом, музикою та сетінгом. Тому прошу Вас зробити невеличкий крок в сторону казуалів, щоб і вони змогли пройти цю гру.

Атмосферна і трохи дупцепідпалювальна гра-платформер. Дуже подобається механіка збільшення-зменшення розміру героя. Приємна лоу-полі графіка, кажу це як пані Геометрія, яка любить не всю лоу-полі. Пройшла ще не все, як буде час - гратиму далі. Дякую і бажаю натхнення Sandman Team)

Гарний хардкорний платформер, здебільшого побудований навколо механіки зменшення, яку дизайнер рівнів використовує на повну. Думаєш, що вже побачив усе, аж тут з'являється космічний корабель із рівнем, що сильно відрізняється від інших, і який же цей рівень класний. Час від часу трапляються рівні, де немає часу думати, бо треба тікати, і тут дуже важливі швидкість реакції та пам'ять. Вони складніші за інші, але коли виходить рухатись як треба, це приносить величезне задоволення. Особливо фінальний рівень, де треба діяти дуже точно, інакше помреш. Єдина претензія від мене — це малий контраст наприкінці гри, що дуже напружує очі. Але який же там рівень!

Крута гра від українських розробників!!! Насичена, в міру складна та з крутецьким сюжетом!!! Отримав неймовірні емоції та задоволення! Рекомендую до проходження усім, особливо українцям, підтримаємо вітчизняне! Бажаю розробникам натхнення та втілення нових проєктів!!!!!

7/10 总体推荐. 非常有难度的一款精美大型玄幻奇幻超现实史诗级平台跳跃游戏. 风格可以理解为三位一体跳跃版.音乐还说的过去.BOSS战有一点极限. 美中不足是,有些不能碰的物体与环境融为了一体.SOMETIMES 我都不知道自己咋死的. 你们不应该这样对待我 :p 故那些物体应当做的再鲜明一些.60多小贵,等到30多块钱就香了.配买,配买. 不计入成就扣1分~ 补充 成就受限