Root Letter Last Answer

Далі будуть мої (малозв'язні) думки, що сидять у мене в голові після завершення цієї візуальної новели. Це не огляд, рецензія чи не дай боже аналіз. ДужеДовго;НеЧитав Амбіції грандіозні, а на ділі лажа. Починається історія з того, що гг вирішує закрити гештальт і дізнатися, що сталося з його подругою за перепискою, з якою він листувався 15 років тому, але яка одного дня перестала йому писати. Якщо вам здається, що 15 років це трохи занадто, то вам не здається. Забігаючи наперед, в купі з фразою з опенінгу про те, що "ця історія є сумною", я цілком очікував знайти Аю (Шіорі) спочиваючою у могилі. Але нехай - на це можна закрити очі як на сумбурний зачин, якщо його буде з лихвою відшкодовано рештою історії. Опинившись у містечку Мацуе, гравець швидко дізнається, що це не проста кінетична новела, та що йому доведеться докласти зусиль: займатися піксельгантингом, стежити за інвентарем, та блукати різноманітними локаціями - все у кращих традиціях квестів. Особисто мені ці механіки подобалися перші декілька глав, та вже скоро стали набритати своєю надмірною присутністю. На умовний 5-ий день перебування в префектурі Шімано ваша мапа буде забита локаціями, половину з яких ви відвідаєте лише раз, та яких можна дістатися, тільки знайшовши їх у довжелезному списку одноманітних назв. Але не суть. Почавши розплутувати клубок таємниць, пов'язаних із Аєю Фуміно, гг споминає отримані від неї листи та намагається відшукати її колишніх друзів, аби наблизитися до правди про те, що сталося. Деяких з однокласників Аї (Шіорі) було цікаво встановлювати та виводити на чисту воду, тоді ж як інші були тягомотиною. Ні, навіть не так. У кожного однокласника щось було реалізовано на 12 балів, а щось - на 2. ПРИКЛАД №1: Передісторія Товстуна цікава, але те, що треба було зробити для того, щоб її дізнатися - сумне страшне і темне. *тут мав бути другий приклад, але у мене зараз каша в голові, тому не цього разу* Крім набридливих завдань а-ля "піди туди, не знаю куди, принеси те, не знаю що", мені також не сподобалося те, що персонажі часто поводяться дивакувато та нелогічно, і що нерідко з'являються абсурдні підсюжети: Ні, моїх слів не мало бути достатньо, аби переконати тебе розповісти мені про Шіорі. Ні, я не хочу витрачати пів дня у пошуках золотої кицьки. Ні, той факт що я МІГ знати про твою спробу зґвалтувати твою подругу - це не привід мене ВБИВАТИ. Яка в ♥♥♥♥♥ платівка, діду? Які в ♥♥♥♥♥ прибульці? Так, щось я знову відійшов від теми. Допит однокласників складається з двох частин: пошуку зачіпок та отримання предметів, які стануть в пригоді під час допиту, та власне сам допит. Про нудність першого я вже розказав, тому перейду до другого. Грі успішно вдається створити хайп навколо загнання друзів Шіорі в кут - я аж згадав, як свого часу робив те саме під час класних судів у данганронпі (чому неабияк сприяє РЕЖИМ МАКСИМА - квінтесенція пафосу та МАКСИМАЛЬНОСТІ). Але і тут не без недостатку - дедукція, яку гра очікує від гравця часто є нелогічною та прямо-таки нісенітною. ПРИКЛАД: Підказка: "Гмм, якщо я спитаю його напряму, то він навряд чи щось мені розповість. Треба зайти здалеку." РОЗГАДКА: "СПИТАТИ В НЬОГО НАПРЯМУ." Уххх, заспокойся мік. Встановивши особи всіх друзів Шіорі та склавши більшу частину пазлу докупи, гг зустрічається із усією сімкою для владнання решти питань. Причина, через яку друзі приховують правду про Аю та Шіорі залежить від руту, але всі вони - такі собі. Імго жодна з причин не є достатньо ґрунтовною та скоріше є відмазкою від авторів, аніж справжньою мотивацією персонажів. О, раз я вже згадав за рути, то давайте я розкажу про них. У грі присутні: 1) Перетин шляхів - нейтральна кінцівка. Жахлива. Під час кульмінації, коли всі гуртом несуться до Шіорі, професор Фуміно каже "Даруйте, ще вона пропрацювала у цій лікарні купу років, але буквально вчора вона вирушила до Африки доглядати за чорнодупими, хворими на еболу". Мало того, що автори вирішили так безцеремонно послати нас після усього подоланого шляху, відправивши її в найнеприємніший кут Землі з ідіотської волонтерської причин (як це зробив Шіро Емія з фейту - різниця в тому що він СПОЧАТКУ досягнув своєї мети, а вже потім поїхав марнувати своє життя на близький схід - тут же ані гг не зміг побачитися із небайдужою йому жінкою, ані її друзі не змогли налагодити відносини з нею); але вони ще й мали нахабство зробити це нашвидкуруч - ні, навід'їбись. Ви 10 годин свого життя приділяєте твору, а у відповідь він каже вам "Ну, коротше всі ваші зусилля були марні, ви запізнилися на один день, все, давайте йдіть вже". За рівнем докладених зусиль це нагадує клішоване "та все це було лише сном". І ні, те що це "нейтральна" кінцівка не є виправданням халатності. 2) Принцеса лісу Хімеґаморі - погана кінцівка, в якій Шіорі програє Аї. Що було далі - я вже не пам'ятаю, хоч і читав вчора. 3) Проклятий лист - погана кінцівка. Що сталося в ній я теж не пригадаю - пам'ятаю тільки те, що як в цій, так і в попередній кінцівках всі загинули. 4) Державна змова - гумористична кінцівка, в якій виявляється, що Ая - це іншопланетянка, та що правду про неї приховували не лише її друзі, а й тіньовий уряд. Гг стирають пам'ять, а потім саджають у дурку. Неіронічно найкраща з наразі описаних мною кінцівок бодай через те, що вона не претендує на серйозність - а тому і погано напианий сценарій не такий кидається в око. 5) Узи шлюбу - істинна (читай гарна) кінцівка. Так, нам набрехали - ця історія не сумна. Зрештою, добре те, що добре кінчається. У цьому руті друзі Шіорі були відвертими гнідами по відношенню до неї коли вони були в школі, але які нарешті знайшли в собі сили подивитися їй в очі і вибачитися за свою безчесну та неналежну "друзям" поведінку. На відміну від Перетину шляхів, коли гурт навідується до клініки, то Шіорі і досі там. Я не міг дочекатися, коли ж я побачу те, як сімка буде возз'єднуватися зі своєю старою подругою, та як наш гг вперше зустрінеться зі своєю спорідненою душею... Кожен друг сказав по реченню, гг обмінявся парою-трійкою прохолодних слів... ... І ЦЕ ВСЕ????????????????????????? Я очікував задушевної розмови друзів, які не бачилися вже 15 років (!!!). Я очікував інтимної першої зустрічі двох закоханих, що попри пітори декади часу та бозна-скільки кілометрів відстані все одно змогли зберегти спалах юнацького кохання... Натомість автори вирішили так само пробігтися кінцівкою, як вони це зробили в Перетині шляхів. АГОВ, ВИ НАПИСАЛИ ВСТУП, ОСНОВНУ ЧАСТИНУ, ПОЧАТОК КУЛЬМІНАЦІЇ, А ПОТІМ СТРИБНУЛИ ОДРАЗУ ДО ЕПІЛОГУ! О, так, я забув згадати - тут є епілог. ЕПІЛОГ В ЯКОМУ ГГ ТА ШІОРІ - НАРЕЧЕНІ. ВИ ЗОВСІМ З ГЛУЗДУ З'ЇХАЛИ Я ВАС ПИТАЮ???????? Фухххх, це було тяжко згадувати і ще важче - читати. Я покладав великі надії на істинну кінцівку, адже до цього новела була такою собі - сумішшю гарного й поганого в пропорції один до одного. На жаль мої сподівання не справдилися, і кінцівка не змогла врятувати ситуацію. А я ще той плаксій - дай мені щасливу кінцівку попри всі перешкоди і я за обидві щоки її умну. Це як треба постаратися, аби не догодити мені гепі ендом? Це були мої субурні враження після проходження Root Letter. Однак мені ще є що сказати, але чому не знайшлося місця вище: **ПРОДОВЖЕННЯ В КОМЕНТАРЯХ**