Puzzle Agent 2

[quote][b]Дивно, що друга частина продається окремо від першої, адже по суті вони є цілісним твором, і не відрізняються між собою ні механічно, ні естетично. Лишати відгук лише на одну з них немає сенсу, хоча у другої частини недоліків більше, ніж у першої. Ця дилогія виявилася прихованим діамантом моєї бібліотеки, яка відкинула найбільш втомлюючий елемент жанру — інвентар, змішала дух Fargo з Twin Peaks, і оформила усе в стилі талановитого художника — Ґрема Еннабла. Навіть не підозрював наскільки мені це сподобається.[/b][/quote] [quote]👍 [b][i]СПОДОБАЛОСЯ[/i][/b] [b]+ Фірмовий стиль малюнку Ґрема Еннабла.[/b] Анімація у грі недостатньо плавна, і видно, що все малювалося не у векторі (коли камера бере крупний план — все відчутно розмивається), але загальна картинка закохує у творчість цієї людини. Я тепер хочу ознайомитися з нею детальніше. [b]+ Сатира, абсурд, містика і детектив.[/b] Спецагента ФБР направляють у далеке засніжене промислове місто, життя в якому зупинилося — на головному заводі стався інцидент, який паралізував роботу. Занотовуючи кожну знахідку на диктофон, агент Нельсон Тезерс має допитати усіх дивних мешканців, та відновити роботу об'єкта критичної інфраструктури. Адже завод виробляє стиральні гумки для Білого дому! Гра має всі атрибути незабутньої, містичної та кумедної пригоди на межі між Fargo та Twin Peaks. А після справи із заводом, сюжет вже дражнить X-Files. [b]+ Задачі, що вирішуються одразу при появі та відсутність інвентарю.[/b] Агент Тезерс не таскає із собою мішок непотребу, не має його комбінувати чи застосовувати на оточенні. Всі перешкоди долаються шляхом індивідуальних мініігор: криптограми, графічні пазли, лабіринти тощо. [b]+ Недовготривалість та помірна складність.[/b] Всього у кожної гри приблизно по 40 пазлів, які загалом долаються за 4-5 годин залежно від вашої концентрації та рівня логічного мислення. Здебільшого вони помірно складні, і лише відсотків 10 мають проблеми з поясненнями правил чи складністю, яку потягне не кожен. [b]+ Виразне озвучування.[/b] Кожен персонаж має специфічну, дивну і кумедну манеру говорити. Їхні образи викарбовуються у пам'яті та добре працюють на загальну дивакувату атмосферу. [b]+ Журнал у першій частині.[/b] Допомагає зрозуміти куди йти, навіть після відчутної паузи. [b]+ Можна грати на сенсорному екрані.[/b] Гра не підтримує ґеймпади, але я спокійно пройшов її, керуючи усім завдяки сенсорному екрану Legion Go.[/quote] [quote]👎 [b][i]НЕ СПОДОБАЛОСЯ[/i][/b] [b]- Відкритий фінал першої частини.[/b] Суто з бюрократичного боку агент Тезерс виконав свою роботу. Але причини чи жертва інциденту ФБР вже чомусь не хвилюють. Тому і гравець і сам агент лишаються незадоволеними. Тобто розділення на частини тут доволі штучне. Це радше епізоди одного серіалу, ніж окремі твори. [b]- Деякі пазли виявилися для мене заскладними, чи мали не до кінця зрозумілі правила, або взагалі їм суперечили.[/b] Це насправді часта проблема подібних ігор. Здається ще ніколи не було такої, де я б не тупив хоча б на одній із загадок. Але рішення одного з пазлів, яке не відповідає його правилам — це щось дивне. Або математична формула, яку я в останнє бачив у старшій школі, чи не бачив взагалі — теж таке собі задоволення. [b]- Нестабільна робота ачівок у другій частині.[/b] У гравців часто не фіксуються навіть сюжетні досягнення, які неможливо не виконати. Про вирішені, але незараховані пазли, я вже мовчу. [b]- Для бонусного пазлу, другу частину треба подолати без помилок чи підказок.[/b] Інакше цей пазл не з'явиться вкінці гри, а отже і "платину" ви не отримаєте. Також у гри є несюжетні загадки, прив'язані до неї, які можна випадково пропустити, і заради них доведеться проходити гру заново. [b]- Журнал у другій частині.[/b] Він вже не такий корисний, як у першій частині, і якщо ви зробите паузу, то пригадати після неї куди далі йти — може бути проблемою.[/quote] [quote][url=https://x.com/naumchas]Ласкаво запрошую до себе у твітер[/url] [/quote]

[h2][i]Extra[/i]schicht in Scoggins[/h2] Es lässt ihn einfach nicht los. Puzzle-Agent Nelson Tethers hat nach den Ereignissen in Teil 1 eigentlich erstmal Urlaub bekommen, aber es geht nicht anders - er muss zurück ins ländliche Minnesota. Die Radiergummifabrik von Scoggins läuft wieder, das Weiße Haus bekommt also endlich Materialnachschub. Heute wäre der besonders wichtig, so viel wie es da gerade zu Radieren gibt. Naja, Agent Tethers ist das wahnwitzige Tagesgeschäft in Washington D.C. erstmal egal, ihm geht es um die dicken offenen Fragezeichen, die nach der "Lösung" des Falls im ersten Teil verblieben sind. Wo ist Fabrik-Vorarbeiter Isaac Davner? Und was hat es mit den Hidden People auf sich? https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3655758204 Das Spiel greift die mysteriöse Stimmung des ersten Teils gelungen auf, auch wenn es meinem Gefühl nach nicht mehr ganz so viele Unheimlichkeiten gab. In jedem Fall empfiehlt es sich stark, den Vorgänger gespielt zu haben. Erst zusammen ergeben die Teile ein vollständiges Puzzle. Ganz so einfach zusammengesetzt ist das jedoch nicht, weil es wieder wild hergeht. Auch wenn Tethers wie gewohnt seine Arbeitsschritte per Voice-Memo festhält, hält das Spiel Erklärungen der Ereignisse oft eher dünn. [b]Eine gute Auflösung?[/b] Ausgehend von den bekannten Fragezeichen gewinnt das Mysterium an Tragweite. Dazu machen wir auch Bekanntschaft mit einer kleinen Anzahl neuer Charaktere, die sich nahtlos in das Bild der schrullig-schrägen Bevölkerung von Scoggins einfügen. Perfekt getroffene (englische) Synchronisation und witzige Interaktionen mit dem liebenswerten Puzzle-Agenten natürlich inklusive! Trotz ein paar Unklarheiten im Detail war ich mit der Auflösung des Mysteriums zufrieden. Nach dem Cliffhanger im ersten Teil gibt es diesmal also ein rundes Ende. An der spielerischen Front hat sich nicht viel getan. Wie gehabt bewegen wir uns im Point&Click-Stil durch Scoggins. Regelmäßig eingestreut lösen wir dann bekömmliche Rätsel, die auch aus dem analogen Knobelheft für den Strandurlaub stammen könnten. Die Abwechslung bei den Rätseltypen ist diesmal gefühlt etwas geringer, ohne das empirisch belegen zu können. (Auf der Shopseite steht "Größere Varietät intuitiver, jedoch schwieriger Puzzle" - naja, weiß ich nicht. Letzteres stimmt schon mal kaum.) So oder so hatte ich aber eine gute Zeit mit den Puzzles, man sollte nur keinen echten Anspruch erwarten. Meist war es die größte Challenge, mich von der Erwartung zu lösen, dass das vorliegende Rätsel irgendeine auf den ersten Blick nicht sichtbare Komplexitätsstufe haben könnte. Aber das ist für so einen entspannten Winternachmittag ja auch mal was angenehmes. [i]Persönliches Rating:[/i] [b]71[/b]/100 [i]Fazit[/i] [h3]Mit Teil 2 wird das Scoggins-Mysterium eine runde Sache. Writing und Inszenierung weisen ein paar Lücken auf, sind aber sonst wieder auf hohem Niveau; spielerisch gibt es gewohnt klassische Rätselkost.[/h3] Meine Review zu [url=https://steamcommunity.com/id/VeryImpressed/recommended/31270]Teil 1.[/url]

[h1][b] Reseña de Puzzle Agent 2[/b][/h1] [h2]Resumen del Juego[/h2] Puzzle Agent 2 es esa secuela 2D dibujada a mano que se disfraza de aventura casual… y luego te mete en un pueblito surrealista donde nadie habla normal, todos actúan como si el sentido común fuera contenido descargable, y tú eres el “detective” que tiene que arreglar el desastre resolviendo rompecabezas. La propuesta es simple: apuntar y clic para explorar, hablar con personajes rarísimos, seguir una trama de misterio con conspiraciones y humor negro, y resolver puzzles que van desde “ok, estuvo simpático” hasta “¿quién te lastimó para diseñar esto?”. Es ficción interactiva con vibra de comedia oscura: el juego quiere que te rías… pero también que te sientas un poquito culpable por reírte. Como experiencia de Acción/Aventura/Casual: la “acción” aquí es tu mouse trabajando horas extra y tu paciencia esquivando diálogos absurdos. Es casual en controles, no tanto en cómo te mira a los ojos y te dice “resuélvelo” mientras te avienta otro acertijo con cara de inocente. [h2]Lo “Apuntar y Clic” y lo “Apuntar y Sufrir”[/h2] Lo Bueno: Estilo 2D dibujado a mano y estilizado: raro, bonito y con personalidad (aunque te incomode un poco). Misterio con buena trama y conspiraciones: te mantiene jalando el hilo aunque el suéter ya esté en llamas. Rompecabezas constantes: si vienes por puzzles, aquí hay trabajo; no te vas a quedar sin tarea. Humor negro y surrealismo: si te gusta lo incómodo/absurdo, esto es tu buffet. 52 logros: para los que necesitan validación digital por respirar correctamente en un diálogo. Lo No Tan Bueno: Ritmo irregular: entre investigación y puzzles, a veces se siente más “pausa dramática” que tensión. Algunos rompecabezas se sienten más “prueba de tolerancia” que ingenio: no siempre es dificultad elegante. Fórmula muy de apuntar y clic: si no te gusta ese estilo, no hay una “acción” que te rescate. Comunidad mínima (2 jugadores actuales): el caso está tan frío que hasta Steam lo mira con abrigo. Humor y rareza divisivos: si no conectas con el tono, se vuelve un desfile de “¿por qué estoy aquí?”. [h2]Tabla de Evaluación[/h2] [table] [tr][th]Aspecto[/th][th]Puntuación (0-10)[/th][th]Comentario[/th][/tr] [tr][td]Jugabilidad[/td][td]7[/td][td]Apuntar y clic sólido; simple, funcional, repetitivo a ratos.[/td][/tr] [tr][td]Dificultad / IA[/td][td]6[/td][td]Puzzles con picos: a veces brillante, a veces caprichoso.[/td][/tr] [tr][td]Contenido[/td][td]7[/td][td]Buena cantidad de rompecabezas e interacciones para una aventura casual.[/td][/tr] [tr][td]Gráficos / Video[/td][td]8[/td][td]Dibujado a mano con identidad fuerte y estilo memorable.[/td][/tr] [tr][td]Historia[/td][td]8[/td][td]Misterio, conspiraciones y humor negro que sí enganchan.[/td][/tr] [tr][td]Ambientación[/td][td]8[/td][td]Surrealista y atmosférico: el pueblo se siente “vivo”… por desgracia.[/td][/tr] [tr][td]Efectos (VFX)[/td][td]6[/td][td]Cumplidores; no es el foco, no deslumbra.[/td][/tr] [tr][td]Música[/td][td]7[/td][td]Acompaña bien el tono raro sin estorbar.[/td][/tr] [tr][td]Voces[/td][td]7[/td][td]Aportan carácter y comedia; ayudan a vender la rareza.[/td][/tr] [tr][td]Diversidad[/td][td]5[/td][td]Variedad de personajes raros, pero no destaca por amplitud temática.[/td][/tr] [tr][td]Rendimiento[/td][td]8[/td][td]2D ligero y estable en general.[/td][/tr] [tr][td]Rejugabilidad[/td][td]6[/td][td]Una vez resueltos los puzzles, el misterio pierde sorpresa.[/td][/tr] [tr][td][b]Total Puntuaciones (Muy Bueno)[/b][/td][td][b]7.1[/b][/td][td]Una secuela con personalidad: rara, efectiva y no apta para alérgicos al absurdo.[/td][/tr] [/table] [h2]Conclusión (Muy Bueno)[/h2] Puzzle Agent 2 es de esos juegos que te atrapan por su misterio y su comedia incómoda, y te retan con rompecabezas que a veces son ingeniosos… y a veces parecen diseñados por alguien que odia la tranquilidad humana. Aun así, el paquete funciona: aventura casual de apuntar y clic con identidad fuerte, buen ritmo narrativo (cuando quiere) y un mundo surrealista que se te queda pegado. Ahora, seamos controversiales: que tenga 2 jugadores actuales no significa que sea malo; significa que ya no está de moda gritar “¡qué raro!” en 2026. Pero 578 recomendaciones totales dicen que, en su nicho, sí dejó huella. Si te gustan los detectives, el humor negro y los rompecabezas, aquí hay material; si buscas “acción” de adrenalina, esto te va a parecer una sala de espera con acertijos. [h3]Recomendación de Compra (Recomendado con reservas)[/h3] Puntuación Total: 7.1/10 Número de jugadores activos al momento de hacer esta review: 2 Descuento máximo registrado: -60% Veredicto: [i]Cómpralo si te gusta el misterio raro y los puzzles; evítalo si tu paciencia tiene fecha de caducidad.[/i] Si disfrutas aventuras de apuntar y clic con estética dibujada a mano, trama de conspiración y humor negro, Puzzle Agent 2 cumple y entretiene con estilo propio. Solo entra sabiendo que el juego no te va a pedir permiso para ser extraño… y que algunos rompecabezas vienen con una ligera intención de humillarte “con cariño”.

+ Professor Layton rencontre Twin Peaks + Personnages quirky + Juste assez court - Plusieurs variations sur les mêmes puzzles - Difficulté des puzzles mal dosé 7/10 You got that one Coop!

It's more Puzzle Agent, but now it's focused on tying up all the loose plot threads from the first game so the creepy small town atmosphere is a little lost and also the puzzles aren't as good. Still going to recommend it because it's still a charming little game and I adore that distinctive Graham Annable art style; I just wish going from fighting a Minnesota gnome cult to fighting The Government™ didn't feel like such a downgrade. The main problem is that the puzzles feel just a tiny bit worse now and it made the achievements, which require you to solve all of them without messing up or using a single hint, extremely grueling without cheating and using a guide. (Which, as a quick aside, can we talk about the fact that this puzzle-based game incentivizes you to get every single puzzle correctly on the first try? And if you mess up [i]one[/i] puzzle, you have to create a new save file? Professor Layton doesn't do this because this is evil.) The first Puzzle Agent's puzzles weren't [i]amazing[/i] or anything but the batch in the second game feels like a weird mixture of rehashes from the first game, repeated themes (there are a lot of sequential photo sorting and slide puzzles), or questions with completely esoteric answers. I've played six Professor Layton games to completion before playing Puzzle Agent 2 and none of them asked me if I knew binary counting. My other problem is story-related. Since the writing is focused on resolving the mystery from the first game, you're retreading a lot of old ground and talking to a lot of the same characters, who now just feel too damn helpful and willing to help solve the mystery. There's a reason for this (the cult from the first game is falling apart) but the barely restrained hostility from all of the residents of Scoggins before they try to kill you to satisfy the whims of the town's Brotherhood was one of the best parts of the first game. Here, Nelson Tethers will bring up "hey, remember when you tried to kill me?" as a conversation option and it usually gets shrugged off as a "haha well, y'know how it is in Minnesota" before they give me the coordinates to my next clue. The main pushback you get comes from, as stated before, The Government™. And the occasional person going "haha gee idk man you sound crazy rn, ay". However, despite all of this, I do like seeing all of these characters again and it was fun seeing more of the astronauts and the moon gnomes and the hostile Minnesota law enforcement. Is it, as the common consensus seems to be, not as good as Puzzle Agent 1? Well yeah, but it's also a two hour long game so I can't bring myself to be *too* disappointed that this game tripped and stumbled a bit before reaching the finish line. But I'll allow myself to be just a little disappointed that there's less dead bodies and attempted murders via chainsaw this time around. I do, however, appreciate that Nelson Tethers does something that you would never see Professor Layton do, which is [spoiler]run naked through the woods after a government space laser fries his brain.[/spoiler]

More of the first game really with a rushed story to wrap things up. The original plan was for this game to have 6 total installments but, was ultimately cut short. That being said there is still a lot to love about the second game especially if you enjoyed the first! Very good and challenging puzzles as well as a "somewhat" satisfying conclusion on the happenings around Scoggins. Leaves us on a tough cliffhanger but overall very happy with the game.

I just looked up a guide to speed run this game. Its okay I guess. Oh yeah there was so dwarf or something idk +1

I DON'T LIKE EM PUTTING LASERS IN MINNESOTA THAT TURN THE FRIGGIN GNOMES GAY!

Puzzle Agent 2 is, for lack of a better description, a rushed sequel intended to tie up the loose ends of the first game when plans for an episodic release (akin to other Telltale titles) fell through. It suffers from numerous visual bugs (primarily in the latter half of the game) and the story is very clearly a heavily condensed version of what could have been that skips around, a lot, with characters often getting dropped entirely on short notice. All of that said, it still does what it sets out to do and does so adequately enough that I haven't found myself feeling disappointed by it over the years. If you enjoyed the first game, you'll probably enjoy this one too.

Je me suis moins amusée que dans le premier. L'histoire me paraît tirée par les cheveux et mal menée alors qu'il y avait de la matière. Il m'a paru moins long que le premier. Pour le prix, si on a fait le premier, ça vaut le coup de faire le 2e pour son lot de casse-têtes.