Open Roads

This game is not worth it, so boring and souless, don't even buy it with on sale, for real, just watch the walkthrough video of it and that would be more than enough for a tasteless plot. Technically poor, though the artist did good job as well as voice actresses, but nothing else good to say about it.

So... Open Roads - the game I really wanted to enjoy, but unfortunately I did not really. To preface, the game is really short, which is not necessarily a bad thing if handled well, but important to note nonetheless. I really did not spend 5 hours on this, I fell asleep once with Steam Deck and had the game running in the meantime. I would say 2-3 hours were more fitting and I am definitely the kind of player that checks everything and interracts with every object I can find. Which leads me to the second issue. 2-3 hours were spent on this with me being the type of player I am. Pretty sure though you could finish this game in less than an hour, much less if you could sprint in it. The gameplay works in a following way: you explore a location where there are roughly 60 interractable objects. 10 out of them start some sort of a short monologue or quip by the MC. 6 start a conversation with her mother, 3 move the story forward in some way. The rest you pick up, rotate, put back down, that's it. With the rehash of the animations of the two characters during conversations it very much feels like a visual novel kind of game that tries to pretend there is a gameplay to it. Again, nothing bad about visual novels, but this one tried very much to not look like one. That being said the quips and dialogues are charming at times. The storyline is pretty simple and straight forward, but not necessarily a bad one. Unfortunately I found myself caring more about August's backstory more than I did of our two main characters though, which isnt a good signal... The storyline however is not enough of a saving grace to put this game into a "recommended" territory for me. All in all it's not like I'm butthurt over spending money on this, nor am I in any way feeling like I wasted my time on this, I just don't really recommend it, but wouldn't actively try to persuade someone against playing this.

Cute little walking sim with some emotion. It's very slow. I never found myself bored, but I would've like a sprint button or something. The walking speed is just a bit slow for my preference. One of the more subtle emotional tales in Annapurna's archive. It's relatively short length and grounded characters make for a more adult handling of emotions, making it feel smaller, but more genuine. Best part about the game was going through other people's stuff and reading their mail. Scratched the snooping itch nicely. Buy it on sale for a quiet night in.

Jeu d'aventures proche du pointer & cliquer, avec une "action" en temps réel et des dialogues avec des personnages en 2D type dessin animé des années 60, l'aventure se penchant sur un lointain passé qu'essaient de découvrir la mère et la fille, "détectives" de cette histoire familiale cachée. L'animation est restreinte pour les dialgoques. Au début, ça choque un peu, après on s'y habitue et ça s'agence un peu mieux. En fait, l'animation se fait sur 3 secondes puis ne bouge pas. Manque de temps? Manque de finition? Il est vrai que les dialogues sont nombreux, mais au final pas tant que ça. Relativement facile, on peut se laisser bercer par ce petit "road game" qui peut être rangé dans les jeux tranquilles, à la manière de "Lake", mais dans un tout autre genre, preuve s'il en était qu'il y a beaucoup de sujets à aborder dans le jeu vidéo, sans que ça se termine par des massacres en 3D en multijoueurs. Le ton m'a semblé toutefois un peu conservateur. Il y a une partie canadienne dans l'équipe et le jeu semble s'amuser à titiller un peu cette équipe. Ce n'est pas violent mais cela m'a fait un peu tiquer. D'une façon générale, le jeu, qui maîtrise son sujet avec peu de faiblesses en jeu (j'ai eu quelques soucis dans la manipulation qui peut parfois partir vite, je ne sais pas si c'est à cause de mon ordinateur à changer ahahah). Un peu court tout de même, ou bien c'est parce qu'on se prend volontiers au jeu, c'est un jeu à conseiller, surtout pour les ados en manque de repères et les mères joueuses qui seraient un peu dépassées par certains événements de leur vie, ça pourrait les aider à relativiser. PS aux programmeurs: ces bulles à éclater dans la chambre de la fille et où on a beau cliquer, ça ne fait rien, auriez-vous oublié de travailler ce passage ou bien y a-t-il un mauvais lien du programme? Parce qu'il ne se passe rien du tout chez moi (mais ça n'a aucune intérêt pour l'histoire donc on pourrait s'en moquer, mais j'étais fou de joie (d'accord j'exagère un peu) à l'idée d'éclater des bulles de papier à bulles. Je suis triste!

The story is not too consequential, but it gets interesting and has a nice ending. Good voice acting and dialogue. I didn't like it as much as Gone Home or Tacoma, the previous Fullbright games. This one doesn't have the same level of tension that those do as you uncover the story. I played it on the deck where it runs great.

🍁🌇 Open Roads 🍁🌇 Осінні дороги, старі будинки і довгі розмови в машині. Open Roads відчувається як інді-фільм про подорож — теплий, трохи сумний роман. Гра дарує відчуття, ніби ти перегортаєш старий фотоальбом, але замість фотографій — місця. Ця історія коротка, але дуже запам'ятовується. Тут багато діалогів, які відносять тебе до моментів минулого персонажів — ти переживаєш це разом із ними, і наприкінці дуже прив'язуєшся до героїв. Вважаю, що якщо історія не залишає тебе байдужим — це гарна гра. Візуальний стиль — м’які кольори, осінні фарби, трохи акварельний. Персонажі виглядають ніби намальовані поверх 3D-середовища. Через це світ здається трохи нереальним, як спогад або сон. Стиль був для мене трохи незвичним — дуже нагадав візуальні новели. Але до цього швидко звикаєш. Багато діалогів записували як імпровізацію акторів, щоб вони звучали природніше. Атмосфера дуже ностальгійна. Я б описав її як меланхолійна “повсякденна магія”. Не обов’язково сумна, але в ній є: відчуття втраченого часу, сімейні таємниці, старі листи, щоденники, речі, історії, які довго мовчали… натяки, які трогають душу сильніше, ніж висказана вголос драма. Історії людей складні: хтось щось не розповідає, хтось пам'ятає по-своєму, хтось романтизував минуле. Це додає реалізму, бо у справжньому житті ми часто дізнаємось, що батьки були складнішими людьми, ніж нам здавалося. Гра залишає післясмак, але не “ось це і була правильна версія”. Натомість залишається відчуття: історії людей складні, пам'ять неточна, правда складається з кількох версій. Мене це змусило згадати про власну родину. Це той тип настрою, коли ти відкриваєш коробку зі старими речами на горищі — і раптом знаходиш щось, про що давно забув. Гра майже камерна. Багато моментів проходять у тихих кімнатах, напівпорожніх будинках і вечірніх зупинках у дорозі. Через це створюється дуже особисте відчуття — ніби ти підслуховуєш розмови або читаєш чиюсь історію. У грі важлива не подія, а відчуття дороги, моменту і розмов між людьми. Мають сенс навіть ті вибори, які здаються дрібницею. Мені подобається, що залежно від деяких ваших дій наприкінці історії фінал може сприйматись зовсім по-різному. Деякі рішення можуть сильно змінити те, як розкриваються події і персонажі. Багато хто порівнює її з Life Is Strange: багато моментів, коли нічого великого не відбувається — сидиш у кімнаті, дивишся на дощ за вікном, слухаєш музику і просто думаєш про життя. У Open Roads схоже відчуття — звичайні моменти стають емоційно важливими. Ти буквально складаєш історію з фрагментів чужого життя. Я б не радив проходити її швидко — можна просто розтягнути подорож і насолодитись атмосферою пригоди. Якщо ж вам, як і мені, не вистачило цієї гри, можу порекомендувати схожі за жанром і атмосферою: /Farewell North /Firewatch /Leaving Lyndow /Eastshade /Lake /Night in the Woods /Road 96 /Gone Home /Oxenfree /What Remains of Edith Finch Все, звісно, суб’єктивно.

A well written interactive novel with an interesting story, performed by top notch actors. A satisfying cozy playthrough from beginning to end.

Really well-made game and very well-written story. I feel like Tess and her mother definitely go through some character development during their adventure and I love to see it. They learn some pretty extreme info about their family but they become closer as a result. I kind of bought this game a while ago and forgot about it until today. I just started it up on a whim and I wasn't disappointed. I had a great time, honestly. Definitely recommend.