Corridors of Their Memories

[b]Коротко:[/b] Хорошая визуальная новелла. Заметно, что выполнено не совсем опытным человеком и немого коротковата, хотелось бы чуть более развёрнуто. [b]Длиннее:[/b] На мой взгляд в таких вот новеллах, где не идёт упор на гарем, эро и прочее на член давящее, есть чётка иерархия "важности" реализаций для игры: 1.сюжет, 2. атмосфера, 3.рисовка. Сюжет (вообще без спойлеров): Насколько автор сам говорит, в данной игре делается упор именно на историю. И в действительности именно она играет тут роль доминанты. Крадётся по сточным трубам, растёт напряжение, а потом как хватает за натс и обрывает их в самом нужном месте — видно, что сделано с интересом, как есть авторское кино, так и авторская новелла, по крайней мере зачатки этих почерков видны. Да, она короткая, где-то на час, максимум полтора, отчего создаётся некоторая пустота. Но не знаю. Есть небольшой голод, потребность в набивке середины сюжета, но в общем у меня нет ощущения отвращения, недосказанности — сюжет полностью завершён, более того сама идея мне более чем вкатила. Атмосфера: Я бы её разделил бы ровно пополам, на 2 части: геймплейные вставки и остальное (визульщина, звук и тд). Геймплейные вставки в первую очередь пытаются натянуть на вас шкуру персонажа — вы буквально должны делать то, что он должен выполнять сам. И в игре они присутствуют, что, на моё удивление, до сих пор редкость в играх. Но об их качестве можно поспорить: не хватает влияния, деревья ветвлений выбора в контексте сцены — очень было кстати, да и, вроде, не особо трудозатратно; количество этих вставок само по себе мало, объясняется, наверно, тем, что и сюжет в принципе короткий. Но, справедливости ради, от моей натуры, идейности игры или ещё от чего, я и вправду один разок минут 5 сидел над выбором и рассуждал, куда тыкнуть. “Остальное” — я бы не сказал, что мне понравилась эта часть или же она меня как та огорчила, нет. Всё сделано средне: музыка такая, немного дефолтная, не выделяющаяся, местами действительно из простого бэкграунда превращается в важный атрибут погружения; в визуальной части хотелось бы видеть какие-нибудь спецэффекты по типу теней и затемнений, но больше тут скорее не хватает какого-то оформления переходов: поначалу я даже немного путался и из-за непонимания строения сюжета не мог определить, что есть "что" и "кто". Через минут 10 это ощущение ушло, но осадок остался. Рисовка: Не, ну тут, бл*ять, отдельный респект. Может, мои ожидание были слишком занижены, но картинка меня приятно удивила: бэкграунд вполне себе подходящий достаточно проработанный, персонажи также сделаны очень неплохо. Я, если честно, ожидал качества куда хуже. Но всё же у меня есть один вопрос к автору: это изображения аутсорсные или же авторские? Вопрос я этот задаю, потому местами, особенно в персонажах, что заметна разница в стиле рисовки. Это не критично, просто пало на глаз. В общем и целом, игра мне понравилось, хоть и чувствуется, что немного опыта не хватило автору. Но если на начале я ещё мог колебаться в разумности прохождения игры, то ближе к середине я почувствовал то, что так люблю — идею, желание автора. Вот был бы сюжет длиннее — без шуток, продажности и сарказма — я бы всю заиграл.

Небольшая визуальная новелла, буквально на час, а то и меньше. Неплохие арты, и музыкальное сопровождение. Хорошая работа с кодом за все время игры не разу не было с этим проблем. В целом новелла стоит своих денег. Всем рекомендую!

Отличная игра, отличный сюжет!

📢 ОБЕРЕЖНО! РОСІЙСЬКА ГРА! 📢 [b][u]ACHTUNG !!![/u][/b] √√√[i] Не варто нагадувати автору про обсяг огляду - він і так в курсі. Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з ним не погодитися, якщо здатні навести адекватні та логічні аргументи. [/i]√√√ [code]Наша пам'ять - жахливо дивна штука. [/code] Незважаючи на те, що я з самого дитинства люблю читати книжки, з жанром візуальних новел я якось не особливо знайомий. Безумовно, грав у деяких досить яскравих представників жанру (на кшталт Нескінченного літа або Stein's Gate), але не можу похвалитися великим списком пройдених тайтлів, а тому багато що для мене є новим. Водночас мені цікаві подібні невеликі історії на один вечір, адже нехай жанр і порівняно простий у виконанні, він усе ще може викликати суто позитивні емоції, як, наприклад, це творіння. [quote]👉 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте перевіряти техніку читання! [/b][/i] 👈[/quote] [h1]💾 "Технічна частина"[/h1] Жодних багів, глітчів, проблем із продуктивністю та іншого, що не дивно, але все одно радує. [code]Страту було призначено на 11. [/code] [h1]📖 «Сюжет»[/h1] Історія стартує з того, що ми в ролі якогось Дейва запізнюємося до своєї дівчини, дорогою заходимо в магазин, купуємо її улюблені цукерки (не як вибачення, а просто так), а потім і добираємося до її будинку. Однак зустрітися з нею не вдається: варто тільки герою піднятися на потрібний поверх і підійти до квартири, як його одразу хтось наздоганяє і без жодної причини завдає [strike]28 УДАРІВ НОЖЕМ[/strike] кілька ножових поранень, після чого герой непритомніє. Здавалося б, ось і все, фінал. Але не тут-то було. Нас переносять на кілька тижнів уперед і вводять у курс справи: все, що ми бачили до цього - лише пам'ять іншої людини, надворі 2022 рік, як-не-як, і в цей час [strike] завдяки поправкам до конституції[/strike] вже навчилися зчитувати й оцифровувати людські спогади, а потім відтворювати їх за допомогою шоломів віртуальної реальності, що, окрім усього іншого, можна використовувати і в криміналістиці. Справжнім же протагоністом історії виступає [strike]Віктор Ніколай[/strike] Джон Віктор (ласкаво просимо в майбутнє) - колишній поліцейський, а нині учасник експериментальної програми, покликаної використовувати технології майбутнього для затримання злочинців. Джон проходить останній іспит і йому необхідно з'ясувати, хто ж напав на Дейва і хотів його смерті (той, до речі, вижив, хоч і перебуває в комі). Для цього він занурюється в спогади жертви і повинен протягом години дізнатися всю потрібну інформацію, і назвати ім'я нападника. Доступ до пам'яті представлений у вигляді коридору з безліччю дверей (звідси і назва гри), за кожною з яких - той чи інший спогад. Герою ж для іспиту дають доступ до трьох із них. Власне, тут і починається ігровий процес. Гра в міру лінійна, тому що незалежно від нашого вибору ми так само подивимося всі три спогади (які, ясна річ, ніяк не зміняться), але вибір, зроблений гравцем, все ж має значення і призведе до однієї з трьох кінцівок. Умовно їх можна назвати поганою (герой не розкриває справу), гарною (справу розкрито, але головний герой знайшов мало доказів і відправиться на перездачу), і найкращою (справу розкрито з усіма дрібними подробицями). При цьому є один, як мені здається, серйозний мінус - [spoiler]фінальний результат залежить не від кількості знайдених доказів, а від правильно зробленого вибору, причому ще в першому спогаді, тому що вихід на кращий "рут" розташований саме там, і якщо його пропустити, то "найкраща" кінцівка стає недоступною, ба більше, у наступних спогадах герой іноді автоматично робитиме вибір. [/spoiler]. Утім, цей мінус перекривають два позитивні моменти. Перший - для повного розуміння і розкриття історії необхідно пройти на всі три кінцівки, оскільки в кожній з них є важлива сюжетна інформація, якої немає в інших. Другий - гра має другий пролог, а тому, коли ви почнете її перепроходити на іншу кінцівку, то раптово виявите, що початок змінився, хоч сюжет і залишився незмінним, але так історія отримує ще більше глибини. Що стосується самої історії, яку особисто я пройшов трохи менше ніж за годину на всі кінцівки, то все досить непогано. Так, тема про вивчення спогадів людей і використання цього для упіймання злочинців і близько не нова, та й сама історія не є якимось геніальним детективом, але на один раз точно згодиться, її цікаво читати (зокрема й завдяки відсутності або мінімальній кількості помилок у тексті), і не менш цікаво брати участь, намагаючись зрозуміти, хто ж злочинець і якими є його мотиви (ще тішить можливість у фіналі звинуватити будь-кого з побачених персонажів). Також не можу не відзначити ще один цікавий момент - у двох із трьох кінцівок присутній кліффхенгер із натяком на продовження, причому цим гра закінчується без будь-яких епілогів і в "найкращій" кінцівці, а тому хотілося б вірити, що на цій грі все не закінчиться, і ми отримаємо продовження в уже звичному сеттингу. [quote=Джон] Якщо цю справу дали на іспит, значить, її вже розкрили. І отже, я теж маю її розкрити за одну годину. [/quote] [h1]💻 "Геймплей"[/h1] У плані геймплею це максимально класична візуальна новела: читаємо текст, іноді робимо вибір із двох і більше варіантів, залежно від зробленого вибору те, що відбувається, може змінюватися і виводити нас на той чи інший "рут". Додатково до цього йде можливість зберігатися в будь-який момент, щоб не перегравати все повністю. Загалом, якщо грали хоч в одну візуальну новелу раніше, то в цьому плані не побачите тут нічого нового. [h1]🎬 "Візуал"[/h1] Графіка особливою витонченістю не вражає, але і поганою я б її не назвав, просто звичайна графіка для середньостатистичної візуальної новели. Фонів не дуже багато, зроблені вони по-різному, деякі досить прості, тоді як парочка інших рясніє деталями. Що стосується персонажів, то їхній дизайн і малювання також не викликає нарікань, все досить просто і водночас певною мірою стильно. У цьому плані у мене тільки одне питання: чому у ГГ лише один спрайт, в той час як у одного з другорядних персонажів їх два (при тому, що це не підкріплено сюжетно)? [h1]🎧 "Аудіо"[/h1] Саундтрек на тому ж рівні, що й візуал: нічого екстраординарного, нічого такого, що одразу ж запам'ятовується в пам'ять, але, водночас, такого, що дратує, теж немає, композиції досить приємні, а тому лише сприяють зануренню в гру. [b] Коридори їхніх спогадів - це: [list] [*] Hackerman [*] Коридор долі в його черговому втіленні [*] Thanks for the memories even though they weren't so great [*] Типовий ГГ "Психопаспорта" [*] Нарешті корисний VR [*] Серійний вбивця на прізвисько "Іржавий цвях" [*] "Війна і мир" Толстого як найкращий подарунок будь-якій дівчині [*] Нова глава [strike]Passione[/strike] Passion [*] Цвях програми [/list][/b] [quote=Ф. Ніцше] У коханні завжди є трохи божевілля. Але і в божевіллі завжди є трохи розуму. [/quote] [b]🔷 Чогось геніального або досі небаченого в грі немає, це просто хороша історія на вечір із детективною складовою. Так, нерідко цього більш ніж достатньо і краще вже прямолінійна простота, ніж купа рудиментарних механік і цибулинні шари сюжету, що ніяк не розкривається (так, Tokyo Dark?). 🔷 [/b] [h1]🔰 [b][u]Підсумок - V означає Vizit [/u][/b] 🔰[/h1] https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

Интересно, но мало :-)

The content of the game is interesting, but the ending is not clear. I got confused and played through it. Is this an adaptation of a novel? Will there be new stories to follow?

Понравилось. Интерфейс отличный, текст качественный, ошибок не встретилось. Первые два прохождения (до "хорошей" концовки) было интересно. "Истинная" концовка оставила в некотором недоумении, т.к. связать все события и факты из трех концовок в общую картину не получилось. Что именно привело к такому финалу? Имеет это какую-то связть с тем неприятным открытием, которое мы делаем в самом конце "хорошей" концовки, или это просто развитие событий, котрое раньше оставалось за кадром? Решил не искать скрытого смысла и расслабиться :)