[h2]Історія про покрокову «болівудську драму» по-італійські[/h2]
Можна було почати цю рецензію фразою, що сабж – це інді-гра з кікстартеру, і на цьому ж цю історію і закінчити, проте іграшка дійсно варта додаткової уваги. І схоже, що саме мені і доведеться цю увагу їй приділити, адже відгуків на неї геть зовсім мало.
Історія позиціонує себе, як похмуре темне фентезі про постапокаліптичний світ, в якому людський рід змушений страждати через зраду власного бога. З неба падає попіл (десь вже таке було), майже всі жінки безплідні (десь вже таке було), а діти народжуються лише раз на 10 років (а такого, здається, не було). Щоб здолати прокляття, раз на ці ж 10 років у якесь моторошне підземелля відправляють весталок (таких собі обраних-дівчат) від чотирьох вцілілих після кінця світу племен, де вони мають виконати якийсь не менш моторошний ритуал і типу всіх врятувати. Чим не зав’язка для захопливої та інтригуючої історії? Насправді все зрозуміле, що відбувається протягом розгортання сюжету гри, саме на цьому моменті і завершується)) Тобто на вступному ролику та прологу. Усе, що відбувалося далі, мабуть, зрозуміле лише самим розробникам.
[h3]Не зовсім карткова, не зовсім візновела[/h3]
У сабжа досить специфічний жанр. Це далеко не традиційна представниця жанру карткових ігор, якщо ви шукаєте саме її. Гра на одну третину - карткова тактика, на одну третину – рогалик, на одну третину – візуальна новела. І з цього витікають і майже всі плюси-мінуси, адже, як ви розумієте, втримати міжжанровий баланс та не зробити перекіс у якийсь з боків – важкувато.
На початку гри гравцю видають трьох персонажів – весталку-ГГ (спритний рукопашний боєць з двома кинджалами) та двох її охоронців – хлопчину-танка та дівчинку-відьму. З ролями наче усе зрозуміло. У кожного з трьох персонажів своя колода та унікальне дерево навичок з пасивними та активними скілами. Сама система карт ніяких революцій не робить. Усе, як у яскравих представників жанру: качаємось, збираємо карти, відкриваємо карти, сортуємо колоду, вивчаємо нові навички.
Між відвідинами данжів вмикається режим візновели, у формі якої гравцю подається сюжет і розкривається долі наших трьох головних героїв. Тут варто додати, що на відміну від більшості розробників карткових тактик, які забивають цвях на сюжет десь через 15 хвилин від початку гри або першого данжу, сабжу є чим подивувати гравця. Історія тут заплутана наче той голівудський трилер, який, на жаль, ближче до другої третини гри перетворюється на болівудську драму. Скажу чесно, я так до кінця і не зрозуміла, чому зрештою всі виявились один одному якимись дальніми родичами, загубленими братами і сестрами, втраченими батьками та віднайденими близнюками. От серйозно! Нічого. Взагалі. Не. Зрозуміло))
Окрім сюжетної складової гравцю також пропонують розважити себе крафтом, за допомогою якого можна посилювати предмети з інвентаря. Складові для крафту вибиваються у данжах з босів та звичайних мобів.
[u][b]Окремо варто згадати наступні прикольні речі:[/b][/u]
1. Стилістика та атмосфера – крута суміш грімдарку, готики та «лавкрафтовості». Це рідкість, і в принципі, для шанувальників усього цього – просто мастхев. Модельки моторошних мобів зроблені з реальною моторошною любов’ю до деталей, чого, на жаль, не скажеш про деяких персонажів історії.
2. Дуже гідний саундтрек, як для інді-проєкту. Деякі треки, що лунають під час босс-файтів, взагалі можна спокійно додати до власного щоденного плейлісту та залишитися задоволеними.
3. Гравцеві дають змогу певним чином впливати на розвиток сюжету, що для іграшок подібного жанру – взагалі дивина. У певні драматичні моменти гравцю пропонують обрати, як діяти далі, і відповідно до цих рішень розвиваються подальші події гри. Звичайно, це не так яскраво і кардинально, як відбувається у rpg, але на певні деталі ці рішення вливають. Наприклад, чи вціліють деякі другорядні персонажі, як відбуватиметься фінальна битва з фінальним злом тощо.
4. Перед входом до данжу можна обирати, так би мовити, штучне ускладнення у вигляді дебафів для групи, в обмін на кращу нагороду та рідкісні компоненти для крафту.
5. У данжах є окремі споти, де персонажі можуть погрітися біля багаття, відновити сили, а також обговорити між собою всі важливі події. Такі деталі реально додають походам приємної ламповості, а персонажам – певної глибини, адже це вже не просто якісь скіни-архетипи, а реальні герої зі своїми проблемами.
Щодо мінусів, вони тут звичайно є, але чомусь загострювати увагу на них не хочеться. Наприклад, певна монотонність бойовки, яка з’являється вже ближче до фіналу, або надмірна камерність світу, де, здається, все перебуває у вакуумі, лише вийди з того данжу, і не зрозуміло, кого ж рятують головні герої, якщо ніде нікого нема) Проте, це абсолютно не критично. Адже це той випадок, коли праця купки натхненних ентузіастів спокійно перевершує роботу сотень «фахівців» розробників-гігантів ААА-проєктів.
[h3]Вердикт[/h3]
Гра дійсно варта уваги, не зважаючи на свою бюджетність, або навіть - всупереч їй. Розробники постарались, за це їм і дякую. Відчутно, що не байдикували та відпрацювали кожен долар кікстартер-кампанії. Тому й не гріх підтримати цю працю.
