[h1]Маскулінна гра про самоприйняття та пошук сенсу[/h1]
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3769119035
У кожного з нас є своя «комфортна» гра. У когось це третій Відьмак, у когось – клікери з котами. У мене, звісно, такі приклади теж є. І до цього набору «male fantasy» тепер буквально з нізвідки приєднується Свинка Пеппа.
Бажаю приємного читання. 😊
[h3]Пранк, що зайшов занадто далеко[/h3]
З цього моменту одкровення тільки починаються. Купівля дилогії Пеппи не була імпульсивною, навпаки – я чекав, мабуть, 2-3 місяці, поки на ігри не з’являться максимальні знижки.
У процесі очікування навіть, жартома, розповідав деяким людям про свої плани. І їхня реакція, як ви можете зрозуміти, була скептичною.
Тож тепер, нарешті, мої ручки дісталися до цього не такого вже й дитячого тайтлу, як усі думають. Я вважаю, що Свинка Пеппа – це артхаусне й передове висловлювання, майстерно загорнуте в наївну обгортку.
[h3]✅ Пройдено на Деці[/h3]
У сучасній АААААААААААААА-індустрії ми часто бачимо речі, що розчаровують: огидну оптимізацію; посередні ПК-порти; сюжети, розмазані відкритим світом; і щілини, крізь які часто доводиться протискуватися для плавного завантаження локацій. У той час як Пеппа навіть на Деці демонструє справжній некстген.
Уся гра являє собою окремий сезон мультсеріалу, який періодично відокремлює минулу серію від наступної. І це відбувається без довгих завантажень, без компіляції шейдерів під час кожного запуску, без статерів і краш репортів.
У портативі гра літає в максимальних 90 кадрів, даючи змогу без склейок пройти її повністю за один присіст. Як тобі таке GoW? Як тобі таке трилогія ремейків FF VII? А тобі, The Callisto Protocol?
Тут взагалі немає відчуття поспіху чи того, що тебе постійно кудись ведуть. Ніхто не змушує рятувати світ, збирати сто пір’їв, 50 опудал лисиці або гріндити ресурси. Просто живеш один день поруч із Пеппою.
Гра, яка розрахована на п’ятирічних дітей, поважає час гравця сильніше, ніж більшість свіжих релізів. От вам і постіронія нашого часу.
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3769123623
Розробники дуже якісно й практично невідрізненно від мультсеріалу перенесли досвід оригіналу. І пройти Пеппу на Steam Deck – “те, що лікар прописав”.
[h3]Висновки[/h3]
Незважаючи на відверто іронічну рецензію на таку ж іронічну гру, тайтл зміг подарувати мені щось справжнє – радість. І не тільки в тому, що гра затягує. А й у тому, що в цьому світі банально приємно перебувати.
У якийсь момент перестаєш шукати челендж або складні механіки і просто починаєш отримувати задоволення від того, наскільки гра не намагається тебе здивувати. Вона існує виключно заради гарного настрою, і в цьому, на подив, чесна.
У чому ж саме полягає маскулінність Пеппи, новаторство, і яким боком вона допомагає прийняти себе? Банально в тому, що ти не заперечуєш свою аутистичну сторону з незакритими гештальтами з дитинства. І не боїшся зізнатися в тому, що ти з кайфом провів 2 години в грі, граючи за дівчинку-вовка в британському поліцейському шоломі.
Іноді після довгих, помірно аналітичних текстів на пару екранів, хочеться зробити паузу. І допомогти Діду та Бабусі Свиням зібрати компост на городі; зловити трьох курей, що втекли; або перевірити, чи справді їхній папуга вміє стрибати разом з тобою.
My Friend Peppa Pig – це власний ексклюзивний сезон серіалу, у якому тепер можна побувати безпосередньо самому та зустріти знайомих персонажів.
Якби у мене були діти, я б на деякий час забрав у них ТікіТокі з Рілсами, і замість цього із задоволенням пройшов би з ними цю гру. Але навіть так моя внутрішня дитина залишилася задоволеною і попросила порадити такий досвід вам.
Виходить, що жарт дійсно зайшов занадто далеко. Тільки ось я сміявся вже не над грою, а разом із нею. Тому рекомендація від нас обох – від Біби та Боби в одному флаконі.
Дякую за увагу, дорогі читачі! І до зустрічі в наступній рецензії. 🫶
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3769455058
[h1]10/10[/h1]
