Endings

[b][u]ACHTUNG !!![/u][/b] 📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще інсайдерське впровадження в Лімбо! 📌 [h1] Наслідування - найщиріша форма лестощів. - Брайан Молко[/h1] 👉 Майже щоразу, коли якась гра вистрілює і стає відомою та/або популярною завдяки своєму геймплею, підходу до наративу або стилістиці, знаходиться купа людей, які вирішують, що якщо скопіювати елемент, який добре себе показав, то вони зможуть досягти тих самих висот. За останні 10 років так було, наприклад, із соулс-лайками, королівськими битвами, мережевими іграми з асинхронним мультиплеєром і, частково, з рогаликами. Справедливості заради варто сказати, що далеко не завжди копіюються лише ідеї без будь-яких змін, все ж справжні розробники ігор не соромляться надихатися чужими проєктами, але завжди вносять свій внесок, який якось розширює жанр або й зовсім рухає індустрію вперед. 👉 Але це не наш випадок. Лімбо, що вийшла 2010 року, продемонструвала не тільки стилістику, що запам'ятовується (створену, водночас, із давно знайомих елементів), а й підхід до наративу, що підштовхує гравців самостійно будувати теорії щодо того, що відбувається. На жаль, багато ігроробів сприйняли це так: "робимо платформери в чорно-білій стилістиці і не витрачаємося на сюжет". І тут понеслося. Купа клонів Лімбо з мінімумом нових ідей або й зовсім без них заполонила не тільки ПК, а й мобільні платформи, що набирали популярність. При цьому творці часто зовсім не розуміли, що зробило Лімбо відомою, а тому просто ліпили убогі рівні, натягуючи на них знайому стилістику. 👉 Ось це вже наш випадок. Здавалося б, через 11 років уже можна хоча б розвинути ідею (як зробили самі Playdead зі своїм другим проектом - Inside) або перестати штампувати клонів, зрозумівши, що просте копіювання не працює. Але, як відомо, схід - справа тонка, а тому хлопці з Focus Code LTD вирішили, що якщо почекати добрий десяток років, то успіх обов'язково прийде. Ні, не прийде. 👉 Endings - це похмуре, безідейне і примітивне паразитування на відомій грі, що намагається виглядати чимось цілісним, але в принципі не здатне на це. Чому ж я так негативно ставлюся до платформера за 200 рублів? Та тому, що терпіти не можу подібне паразитування, яке не приносить нічого нового, та ще й є анахронізмом, як і "годівлю з лопати", коли розробник вирішує, що, випустивши свій кривий виріб на мобілках (де гра з'явилася місяць тому) і зібравши трохи відгуків, можна сміливо йти до Стиму, ліплячи описи на кшталт "Over 40 puzzles & mind challenges, well implemented within the game environment" (якщо це well implemented то платформери приречені), "Mysterious original story" (оригінальніше і загадковіше нікуди) і "High quality & well though art direction & design" (що навіть за мірками мобілок виглядає смішно). [quote]🌌 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте грати в лімбоїди! [/b][/i]🌌 [/quote] [h1] 📖 Ви ніколи не думали, чому вас звуть паразитами?[/h1] 👉 Що у нас буде в центрі історії? Правильно, смерть і подорож загробним світом, і якщо в Лімбо це подавалося натяками і потрібно було думати самому, то у випадку з Endings творці не можуть працювати так точно, а тому все подається в лоб. Граємо ми за дівчинку, яка, судячи з усього, щойно померла і тепер намагається втекти від смерті в потойбічному світі. Справедливості заради, у грі є спроби в наратив за допомогою оточення, наприклад, рівень, на якому ми бачимо похоронну процесію з труною, але здебільшого це символізм заради символізму, безглуздий і нещадний. Такі самі й цитати в грі - хтось у команді вирішив, що якщо кожен рівень починатиметься з пафосної цитати про життя і смерть, то гра матиме крутіший вигляд. Ні. Тим паче, що це просто рандомні цитати, які нерідко суперечать одна одній, а те, що їх доводиться споглядати і в разі завантаження після смерті, позитивних емоцій також не викликає. Окремої уваги заслуговує побудова світу, якщо в тому ж Лімбо він був здебільшого безшовним, то тут творці не змогли пов'язати між собою коротенькі рівні, а тому наприкінці кожного з них є вкрай недолугий перехід, вставлений, наче б то, від балди. [h1]💻 Як позбутися якогось паразита? Просто. Перестаньте бути його живильним середовищем.[/h1] 👉 Я можу зі старту знищити гру як платформер лише двома аргументами: тут немає шкоди від падіння з БУДЬ-ЯКОЇ висоти (при тому, що рівні задизайнені з урахуванням шкоди) і зламана механіка чіпляння за виступи, яка працює через раз. Усе, забирайте. 👉 Ну гаразд, пройдемося трохи детальніше. Як я вже і сказав, рівні досить короткі, часто експлуатують не більше однієї-двох механік, а навчання немов прийшло з паралельного всесвіту. У тому ж Лімбо, якщо мені не зраджує пам'ять, навчання не було зовсім, і гравець вчився на своїх помилках, але певна логіка була, тут же все зроблено для дітей дошкільного віку. Попереду шипи? Поставимо табличку, щоб гравець зрозумів, що це небезпечно. Летюче око зі смертельним променем (я так і не зрозумів, що це за метафора, хіба що відсилання до середньовічних зображень ангелів)? Окрема табличка. При цьому в деяких ситуаціях логіки немає в принципі. Ти розчавив ворога каменем, а далеко попереду ще три? Вимани їх до лежачого каменя, нехай вони вріжуться в нього на швидкості 1км/год і анігілюються. 👉 Якщо в Лімбо смерть була справді неприємною і з відповідними анімаціями, то тут героїня немов би намагається в'ї*атися головою об підлогу зі словами: "Let the body hit the floor". Фізика взаємодій теж не вирізняється філігранністю - розгойдування на мотузках зроблено просто огидно, а вигляд маленької дівчинки, яка штовхає ящик, що в кілька разів більший за неї, не викликає нічого, крім сміху. До речі, окремі рівні затягнуті й падіння понад хвилину з ухиленням від шипів або пробіжка по полю під поривами вітру не викликає нічого крім роздратування. 👉 Але ж тут ще є і босфайти... І для платформера, де потрібна точність і уважність (хоча б теоретично), були зроблені бої, де тупо треба запам'ятати послідовність усіх атак, при тому що телеграфінг часом просто мерзотний. Просто найкращий геймдизайн. Про дрібниці, на кшталт підказок для клавіатури під час гри на геймпаді й говорити не варто. [h1]🎬 🎧 Поруч із достатком завжди водяться люди-паразити.[/h1] 👉 Візуально гра, як уже можна було здогадатися, теж намагається копіювати Лімбо, але робить це вкрай невміло, ні грамотного розмиття оточення, ні шумів, ні добре підібраного освітлення тут немає. Натомість є камера, що іноді б'ється в епілептичному припадку навіть коли персонаж просто стоїть на місці. 👉 Звук не являє собою нічого цікавого, звичайне дзижчання циркулярних пилок, свист вітру й удари падаючих валунів. Є ще заголовна тема в меню, але вона абсолютно не запам'ятовується. [b]Endings - це: 👌 Лише один кінець, який і був покладений на гру 👌 Лімбо для бомжів 👌 50 відтінків зневіри 👌 Камінь, пила та інші головоломки 👌 chad Перекотиполе 👌 Епічні боссфайти (в голові геймдизайнера) 👌 Світ однієї помилки [b]🔷 Класичний приклад паразитування, без будь-якого розуміння того, як працює гра-зразок, внаслідок чого має похмурі рівні з поламаним геймдизайном, невиразний візуал і просто бляклу історію. Якщо шукаєте хорошу гру зі схожою з Лімбо стилістикою, яка не копіює творіння Playdead, а розповідає свою історію, приправлену власним геймплеєм, то краще зіграйте в [url=steamcommunity.com/id/DarkPrince9507/recommended/598480]World of one[/url], яка ще й коштує вдвічі дешевше. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b]Вердикт - 9 кіл злиденності [/b] 🔰[/h1] https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998